"Він став символом істинного патріотизму, мужності та самопожертви": під Харковом загинув командир артилерійської установки з Вінниччини.

Історія України насичена боротьбою за свою свободу та незалежність. Костянтин Олійник продемонстрував вражаючу силу духу, вірність присязі та непохитну віру у перемогу своєї країни. На жаль, цей герой повернувся додому "на щиті", залишивши після себе всього 30 років життя. Про це повідомила Літинська селищна громада.

Після завершення навчання в школі Костянтин вирішив продовжити освіту у Вінницькому коледжі. Паралельно він працював на молочному заводі в Літині, де проявив себе як відповідальний і старанний працівник. Проте в його душі жила інша мрія – служити своїй країні. У 2016 році Костянтин уклав контракт зі Збройними Силами України, свідомо обравши шлях захисту держави. У тому ж році він став студентом Львівської національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Як курсант, Костянтин не міг залишитися байдужим до подій, що відбувалися на сході України, і вирішив стати на захист своєї Батьківщини. Його бойовий шлях почався під час операції Об'єднаних сил.

Повномасштабне вторгнення воїн зустрів поблизу міста Сіверськодонецьк, виконуючи обов'язки командира гармати у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Саме тут, під постійною загрозою, в умовах жорстоких боїв, він проявив мужність та витримку.

"Він виявляв себе не тільки як вмілий воїн, але й як вірний друг, ставши прикладом для багатьох та людиною, на яку можна було покластися у найскладніші моменти. У 2025 році Костянтин розпочав своє навчання в Харківському національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, з метою у мирному житті присвятити себе правознавству і служінню законам та справедливості," — повідомили в місцевій громаді.

Життєвий шлях українського захисника завершився 9 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Бугаївка в Харківській області, коли він виконував чергове бойове завдання на захист Батьківщини. Костянтин Олійник, командир гармати другої артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, став яскравим прикладом справжнього патріотизму, мужності та готовності до самопожертви.

Коли жителі громади віддавали останню шану своєму героєві, здавалося, що сама природа розділяє їхній сум. Небо покрили темні сірі хмари, а дрібний дощ, схожий на сльози, ніжно опускався на землю. Бійця поховали на місцевому цвинтарі з усіма військовими почестями, під тричі пролунавші залпи почесної варти.

Нещодавно з'явилася інформація, що солдат з Хмельниччини на ім'я Володимир Романов повернувся додому "на щиті".