Війна позбавила дому, проте не відібрала професії: розповідь рятувальника з Луганщини - 20 хвилин

* Переїзд через війну став для Романа Лозового початком нового етапу життя.

* Та навіть опинившись далеко від рідного Луганщини, він продовжив робити те, що вважає своєю справою -- рятувати людей.

Сьогодні рятувальник працює у Вінницькій області, а у вільний час усамітнюється неподалік своєї пасіки, де знаходить душевний спокій.

29-річний Роман Лозовий, народжений у Троїцькому, що на Луганщині, через окупацію був змушений разом із родиною та колегами покинути свою рідну землю. Зараз він виконує обов'язки в 3-й державній пожежно-рятувальній частині у Вінницькій області. Чоловік переконаний, що навіть найважчі втрати легше пережити, коли поряд є надійні люди, а заняття, яке любиш, допомагає зберігати власну ідентичність.

Історія Романа була представлена у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області.

Роман отримав освіту як викладач професійної освіти в галузі "Транспорт". Проте, він не вирішив займатися викладацькою або науковою діяльністю. На його рішення значно вплинула рекомендація друга зі школи, який навчався в спеціалізованому навчальному закладі ДСНС.

Роман ухвалив рішення спробувати свої сили в ролі рятувальника. Незабаром він усвідомив, що обрав правильний шлях.

"Для мене рятувальник -- це людина, яка готова ризикувати власним життям заради іншого. Якщо ти здатен на самопожертву і не проходиш повз чужу біду, ти на своєму місці", -- розповідає Роман.

У його родині до цього ніхто не працював у системі ДСНС і не носив погонів. Проте служба поступово стала невіддільною частиною його життя.

Війна змусила залишити рідний дім

Повномасштабна війна змінила життя Романа та його родини. Після окупації рідного Троїцького на Луганщині вони були змушені виїхати. Залишити довелося не лише дім, а й звичне життя.

Проте Роман не покинув свою професію. Він продовжив службу на Вінниччині.

Нині він зайнятий у 3-й державній пожежно-рятувальній частині. Відзначає, що за цей період колектив став для нього справжньою другою родиною. Особливо цінною була підтримка товаришів по службі після переїзду, коли йому довелося фактично розпочинати нове життя на новій території.

"Коли вирушаєш з дому та починаєш нове життя майже з нуля, надзвичайно важливо мати поруч людей, на яких можна розраховувати. Саме це я і відчув тут", -- ділиться враженнями рятувальник.

Після служби — до бджолиного світу.

У вільний від служби час Роман захоплюється діяльністю, яка допомагає йому відновлювати сили після важких чергувань. Його хобі — бджільництво.

Це захоплення не з'явилося випадково — пристрасть до бджолярства була передана в його родині з покоління в покоління: від дідуся до батька, а потім і до Романа.

Після напружених робочих буднів чоловік повертається до пасіки, де панує зовсім інший ритм життя.

"Бджоли дуже добре вчать терпінню. Біля них ти зовсім по-іншому відчуваєш час. І, мабуть, після всього, що доводиться бачити на службі, саме цього спокою мені й хочеться", -- ділиться Роман.

Роман залишив свій будинок, але зберіг свою сутність. Він обміняв Луганщину на Вінниччину, проте залишився вірним своїй професії, якій віддав всю свою відданість.

Він продовжує виїжджати на виклики, надаючи підтримку людям і щодня виконує свою місію — рятує життя.

Його оповідь говорить про те, що дім не завжди обмежується лише місцем, де ти з'явився на світ. Іноді справжнім домом стають люди, які оточують тебе, колектив, що приймає тебе за свого, і справа, якій ти відданий навіть тоді, коли життя змушує тебе розпочати знову.

Можливо, вас зацікавить:

Три ліцеї у Вінниці продовжать функціонувати у змішаному режимі: де саме це відбуватиметься і чому виникає нестача місць у сховищах.

12 років навчання та безкоштовні обіди. Що ще чекає на школи Вінниці з 1 вересня

Додайте 20 хвилин до обраних джерел у Google.