У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в таборі неподалік від села Кучино (Пермський край) трагічно загинув Василь Стус, видатний поет. - Новини Весь Харків

Народився 6 січня 1938-го в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив із червоним дипломом історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного університету (нині Донецьк). Працював учителем, став писати вірші. Літературний редактор газети "Соціалістичний Донбас", аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії Наук урср у Києві.

4 вересня 1965 року, на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, разом із Іваном Дзюбою та В'ячеславом Чорноволом він взяв участь у протестній акції проти незаконних арештів українських інтелектуалів. Ця діяльність призвела до його відрахування з аспірантури. Радянські видавництва відмовились публікувати його поетичні збірки "Круговерть" та "Зимові дерева", з яких остання була видана в самвидаві та в Бельгії.

Василь Стус у своїх відкритих листах до уряду засуджував порушення прав людини. Він був затриманий 12 січня 1972 року і отримав п’ятирічний термін ув’язнення, а також три роки заслання за "антирадянську агітацію та пропаганду". Своє покарання він відбував у мордовських таборах, де більшість його поетичних творів підлягала вилученню та знищенню. У 1977 році його вислали до селища імені Матросова в Магаданській області, де він працював на золотих копальнях.

Повернувшись до Києва, він відмовився від радянського громадянства, стверджуючи, що "бути радянським громадянином — це означати бути підневільним". Приєднався до Української Гельсінської групи, яка займалася захистом прав людини. Працював на заводах простим робітником. У травні 1980 року його вдруге затримали, визнали "особливо небезпечним рецидивістом" і засудили до 10 років примусових робіт, а також 5 років заслання.

У ході судового розгляду він відмовився від призначеного адвоката Віктора Медведчука, але суд не задовольнив цю відмову. Таким чином, свій захист Стус змушений був вести самостійно.

Обвинувачений також подав прохання про дозволення присутності на судовому засіданні представників міжнародних організацій, зокрема "представників Комісії з прав людини ООН", "представників Міжнародної юридичної асоціації - Амністія міжнародна" та інших.

Цілком обґрунтовані запити. Якою ж була відповідь "захисника" Медведчука?

Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається "На розгляд суду".

А суд, звісно, не задовольнив відвід, і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.

Стус, очевидно усвідомлюючи, що "адвокат" Медведчук не зможе його захистити, висловився: "Я відмовляюся від послуг адвоката Медведчука та будь-якого радянського адвоката. Я вимагаю, щоб мені надали адвоката з міжнародної правової організації".

❗️Після роз'яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач "на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою".

Після оголошення обвинувального висновку, на запитання головуючого підсудному -- чи зрозуміло обвинувачення та чи визнає він себе винним, Стус відповів: "В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю"

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями неодноразово оголошував голодування.

В ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Василь Стус помер внаслідок безстрокового голодування. Спочатку його поховали на цвинтарі при таборі, але у 1989 році його останки були перенесені на Байкове кладовище.

Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1990), Герой України (2005, посмертно).

"1980 рік ознаменувався в нашій країні багатьма несправедливими вироками та переслідуваннями правозахисників. Але навіть на цьому трагічному тлі вирок українському поетові Василю Стусу виділяється своєю не людяністю. Життя людини ламається без залишку - як розплата за елементарну порядність та нонконформізм, за вірність своїм переживанням, своєму "я"...", - писав у зверненні до світової громадськості вчений і правозахисник Андрій Сахаров.