У Харкові відбулася презентація монографії Валентина Отамановського, присвяченої містам Правобережної України.

У харківському видавництві Олександра Савчука побачила світ монографія Валентина Отамановського під назвою "Міста Правобережної України в другій половині XVII - XVIII століть".

За інформацією кореспондента Укрінформу, у фірмовій книгарні-кав'ярні видавництва відбулася презентація книги. У заході взяли участь упорядник, автор перекладу, передмови та приміток Арсен Зінченко, директор Музею Вінниці Олександр Федоришен та директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун.

"Лише небагато докторів наук ризикують зануритися в дослідження такого обширного регіону. Соціально-економічна історія наразі залишається маловивченим полем, адже її вивчення є складним і вимагає значних зусиль. У цьому контексті Валентин Отамановський слугує прикладом", - зазначив Зінченко.

Учасники проєкту розповіли, що ідея видати працю Отамановського виникла ще у 2018 році. Тоді з Ленінградського університету Зінченку вдалося отримати відскановану копію дисертації, захищену науковцем у Ленінградському університеті в 1956 році. Вона називалася "Города Правобережной Украины под владычеством шляхетской Польши от середины XVII до конца XVIII в.в. Проблема возникновения и развития украинского феодального города".

Текст, виконаний на старому машинопису, місцями виявився дуже важким для розуміння. До того ж, у матеріалах дослідження було багато ідеологічних посилань, без яких жодна наукова праця в Радянському Союзі не могла обійтись, а також згадки про статті Йосипа Сталіна. Внаслідок цього перше бажання полягало в тому, щоб відмовитися від публікації. Проте команда проєкту вирішила продовжити працю над дисертацією. Історики знайшли нову назву, яка найкраще відображає суть дослідження.

"Спершу я був вражений тим, наскільки сильною була присутність "сталінщини", що не знав, як до цього підійти. Як же поводитися з марксизмом-ленінізмом? На щастя, більшість розмитих моментів стосуються ідеологічних цитат. Ми вирішили змінити назву, адже стара не відповідала сучасним науковим стандартам. Яка ж це "походження міста" в XVII-XVIII століттях? Тому ми обрали більш виважену назву, що краще відображає дух епохи: "Міста Правобережної України другої половини XVII-XVIII століть. Панорама соціально-економічних трансформацій". Це те, про що пише Отамановський, аналізуючи, як міста з аграрних центрів перетворилися на ремісничі та торговельні осередки", - поділився думкою Зінченко.

У Харкові відбулася презентація монографії Валентина Отамановського, присвяченої містам Правобережної України. / Фото: В'ячеслав Мадієвський, Укрінформ

У цій праці розглядається важливість королівських привілеїв та процес самоорганізації міських громад в їхній боротьбі проти свавілля старост і за відновлення попередніх прав. Також описується зростання культурних потреб міського населення, розвиток ремесел, лікарської практики та аптечної діяльності.

"Це дуже важлива праця. Деякі фрагменти і ті архіви, на які спирається Отамановський, уже не існують фізично", - наголосив Савчук.

Тож колектив проєкту вважає працю історика не лише джерелом інформації, а й пам'яткою історичної науки.

Видавець зазначив, що процес підготовки книги до друку був здійснений завдяки фінансовій підтримці міського голови Вінниці Сергія Моргунова.

Наклад книги - 500 примірників.

Валентин Отамановський (1893, село Яблунівка Черкаської області - 1964, Харків) був українським істориком, краєзнавцем, бібліографом, а також активним громадським і політичним діячем. Він заснував "Братство самостійників", яке популяризувало ідеї Миколи Міхновського, і був депутатом Української Центральної Ради. Отамановський також брав участь у бою під Крутами і написав перше в Україні історико-правове монографічне дослідження про Вінницю. Він вільно володів латинською, англійською, французькою, німецькою та польською мовами.

У 1924 році Отамановський відкрив у Вінниці науково-методичний краєзнавчий центр - Кабінет виучування Поділля, чим започаткував комплексне дослідженню краю і згуртував місцевих науковців, аматорів-краєзнавців.

Разом із Хомою Коцюбинським створив комісію з увічнення пам'яті його брата Михайла Коцюбинського, а 8 листопада 1927 року відкрив меморіальну садибу-музей у будинку, де народився письменник.

У серпні 1929 року заарештований за сфальшованою справою Спілки визволення України, отримав 5 років таборів суворого режиму та 2 роки заслання до Татарстану.

Після звільнення я розпочав викладання іноземних мов у медичних університетах Казані, Ташкента, Краснодара та Саратова.

З 1958 року професор оселився в Харкові, де займався викладанням латини в медичному інституті цього міста.

Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 року.

За інформацією Укрінформу, 29 січня, в Харкові, в День пам'яті Героїв Крут, місцеві жителі зібралися для відправлення панахиди біля могили Валентина Отамановського, учасника бою та науковця.

Фото: В'ячеслав Мадієвський / Укрінформ