Біль і надія протягом понад двох років: на Вінниччині провели в останню путь 53-річного героя-захисника.

Російські окупанти принесли горе ще в одну українську родину. У Гайсинській громаді на Вінниччині попрощалися з захисником Олександром Галузінським.

Його життєвий шлях виявився шляхом відданої праці, глибокої любові до сім'ї та непохитної вірності рідній землі...

Олександр провів своє дитинство в Гайсині, де формувалися його мрії, він отримував знання та заводив перші дружні зв'язки. Невдовзі після цього юнак, який підростав, відправився на строкову військову службу до Сімферополя. Саме в цьому місті він вперше склав присягу на вірність своєму народу, не підозрюючи, що цей момент стане ключовим у його житті через багато років, як повідомила міська рада.

Після повернення до мирного життя Олександр зосередився на найважливішому — створенні власного всесвіту. Він заснував щасливу родину, став підтримкою для дружини Альони Іванівни та виховав двох чудових дітей — доньку Олесю і сина Владислава.

Олександра відзначали як надзвичайно працьовиту особу, яка ніколи не уникала важких завдань. З 2011 року його кар'єра була тісно пов'язана з агрохолдингом. Колеги згадують його як сумлінного та готового допомогти співробітника: протягом років він працював вантажником у залізничному цеху, підсобником у складському господарстві та мулярем у ремонтній бригаді. Його результати праці завжди були помітні, а добрі спогади про нього залишились у серцях колег.

Коли ворог підступно вдерся на нашу землю, Олександр не зміг залишатися осторонь. У 2023 році він змінив цивільний одяг на військовий піксель і став на захист України. Став до лав 411-го окремого стрілецького батальйону, де він проходив службу на відповідальній посаді радіотелеграфіста взводу зв'язку. Забезпечувати зв'язок на фронті -- це тримати нитку життя між підрозділами, діяти чітко й оперативно під постійними обстрілами.

З 8 квітня 2024 року зв'язок із Олександром обірвався. Для його родини, друзів та побратимів розпочалися довгі місяці, сповнені болю і невизначеності. Це тяжке очікування тривало понад 27 місяців. Лише після проведення ДНК-експертизи страшна реальність підтвердила найгірші побоювання: герой загинув у бою.

До рідного краю Олександр повернувся "на щиті", щоб знайти свій вічний спочинок у землі, яку так віддано захищав. Поховали воїна на міському кладовищі Гайсина, на Новій Алеї Слави. Герою навіки 53...