Суд виніс довічний вирок: вітчим, що завдав смертельних травм своїй 10-річній падчерці, буде проведе залишок життя в тюрмі.

Конфлікт між матір'ю та вітчимом став останнім спогадом у житті десятирічної Майї. Але карма його все ж наздогнала.

Верховний Суд завершив розгляд справи, пов'язаної з навмисним убивством малолітньої дитини, яке було скоєно з особливою жорстокістю. Чоловікові, якого засудили до довічного ув'язнення, відмовлено в перегляді рішення. Про це 28 лютого повідомив Офіс генерального прокурора на своєму офіційному веб-сайті.

У касаційній скарзі адвокат захисту акцентував увагу на помилковому застосуванні норм кримінального законодавства та несоответствию покарання ступеню вчиненого злочину. Захисник зазначив, що в поведінці засудженого не було навмисного наміру вбити, і його дії варто перекваліфікувати на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Однак Верховний Суд підтвердив рішення судів нижчих інстанцій і відмовив у започаткуванні касаційного розгляду.

У жовтні 2021 року в селі Паладь-Камрівка на Закарпатті двоє дітей стали свідками конфлікту між їхньою матір'ю та вітчимом. 10-річна дівчинка, прагнучи уникнути неприємної ситуації, вирішила залишити дім.

Сп’янілий і розлючений вітчим наздогнав дівчинку та наніс 10-річній Майї понад 75 ударів руками, ногами і дерев'яною ніжкою від столу. У дитини виявили численні травми по всьому тілу, зокрема на голові. Під час цього жорстокого нападу постраждала також її п'ятирічна сестра, якій він заподіяв не менше 12 ударів, залишивши синець на обличчі та тілі.

Після жорстокого нападу дітям не було надано жодної допомоги. Вітчим і мати вирушили спати, залишивши їх на самоті до ранку. Згодом молодша сестра поділилася, що провела всю ніч поряд з Майєю, а через деякий час помітила, що та вже не дихає. Внаслідок отриманих травм дитина померла.

Голова Закарпатської обласної прокуратури Мирослав Пацкан, що керував прокурорською групою у цій справі під час судових слухань, висловився: "Дитина стала жертвою тих, хто мав би стати її підтримкою. Це не лише рішення щодо конкретної особи. Це вирок байдужості, яка забирає життя".

Правоохоронці затримали чоловіка одразу після трагедії. Увесь період досудового розслідування та судового розгляду він перебував під вартою без права внесення застави.

Чоловіка остаточно визнали винним за пунктами 2 та 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України — у навмисному вбивстві малолітньої дитини, яке було здійснене з особливою жорстокістю. Суд призначив найсуворіше покарання — довічне позбавлення волі.

У всіх судових інстанціях прокурори підтвердили винуватість чоловіка.

Окрім цього, у грудні 2025 року матір дівчинки визнано винною у залишенні дитини у небезпеці, що призвело до її смерті (ч.3 ст.135 ККУ). Суд призначив їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із встановленням іспитового строку, тривалістю 2 роки і 8 місяців. Сторона обвинувачення виходила з необхідності захисту прав інших малолітніх дітей, зокрема з огляду на тяжкий стан здоров'я однієї з них та потреб у постійному догляді. Окрім цього, на жінку покладено ряд обов'язків, в тому числі проходження пробаційної програми.

Молодша сестра Майї нині проживає у родині рідного батька і проходить психологічну реабілітацію.

На жаль, далеко не у всіх сім'ях діти почуваються захищеними і ними правильно опікуються. І через байдужість дорослих настає непоправне.

У Вінницькій області у 2025 році помер від голоду 10-річний хлопчик, який мав інвалідність від народження. Соцслужби бачили погіршення стану дитини, але нічого не зробили.

39-річна жінка знала, що сину необхідна медична допомога, але до лікарні його не доставляла. Тим часом представники соціальної та медичної служб відвідували сім'ю, документували погані умови проживання дитини й погіршення стану її здоров'я. Однак рішення про вилучення хлопчика від матері та забезпечення йому спеціального лікування уповноважені органи не приймали.