Часто отримуємо повідомлення, де мене називають "старенькою", а Сергія – "паразитом".

Оксана Лоянич і Сергій Ільчук — популярне подружжя з Вінниці. Оксана має 53 роки, а Сергій — 24, що створює вражаючу різницю у віці у 28 років. У цій парі ростуть дві доньки-двійнята: Аліса, ім'я для якої обрала Оксана, та Софія, яку назвав Сергій. Дівчаток народила сурогатна мати.

Оксана — засновниця бізнес-школи у Вінниці, яка вже дев'ять років успішно функціонує. Сергій відвідав її майстер-клас з ораторського мистецтва, де і відбулася їхня перша зустріч. Відтоді пара разом уже чотири роки.

Я поспілкувалася з Оксаною і Сергієм, вони радо поділилися своєю історією кохання.

Оксано, чи звертали ви увагу на те, що в нашому суспільстві виник новий тренд: молоді чоловіки все частіше віддають перевагу жінкам старшого віку?

-- Є така тенденція. Непросто так у нас з'явився термін "мілфа". (Скорочення від англійської MILF -- Mother I'd Like to Fuck, тобто "мама, з якою я хотів би переспати". Це сленгове позначення сексуально привабливої зрілої жінки, яка має дітей. -- Авт.). Я бізнес-коуч, у мене багато клієнток, у яких чоловіки значно молодші. Це свідчить про те, що люди перестали думати "рамками", які колись були встановлені. Старші жінки -- цікавіші. У них є досвід, вони більше реалізовані. У них більше життєвого досвіду.

-- Жінки, які досягли успіху, не прагнуть матеріальної вигоди, -- ділиться своїми роздумами Сергій. -- Вони не очікують, що чоловік буде їх фінансово забезпечувати. Натомість, вони шукають спільні інтереси з партнером, незалежно від вікових відмінностей.

Оксано, ви стали основоположницею бізнес-школи, де і зустріли Сергія. Яким чином розгорталися ваші стосунки?

-- Сергій прийшов до мене на майстер-клас з ораторського мистецтва. Пізніше продовжив навчання у бізнес-школі. Я побачила, що у нього гарні показники, і запросила на роботу менеджером з продажу.

Сергій часто висловлював мені компліменти, і я вважала, що така його щедрість на добрі слова – це просто частина його натури. Тому я не приділяла цьому особливої уваги. Пригадую, як одного вечора, коли я прийшла додому вкрай втомлена, він запропонував: "Чому б вам не дозволити мені зробити масаж шиї? Я помітив, що ви виглядаєте втомленою!" Я сприймала це більше як прояв турботи, аніж як його інтерес до мене.

Коли саме ви усвідомили, що це вже не просто привабливість, а глибокі, щирі почуття?

-- Ми багато часу проводили разом. Їздили у відрядження. Організовували тренінги. Сергій був поряд. Це не сталося миттєво... Стосунки розвивалися поступово, покроково. Він став частиною мого життя.

-- Що вас лякало найбільше: реакція людей чи власні сумніви щодо різниці у віці?

Я була у шлюбі. Наші стосунки з чоловіком не були найкращими. Ми обговорювали можливість розлучення, але сім'я все ще залишалася. Я не планувала починати все з нуля і шукати нові стосунки. Чи відчувала я страх? Ні. Скоріше, це була неготовність до змін. У нас з колишнім чоловіком було багато спільного. Ми одружилися в 1993 році і разом прожили близько тридцяти років, маючи безліч спільних знайомих.

Хто ж став першим, хто дізнався про ваші стосунки з Сергієм? Чули, що ваш син сприйняв цю новину з почуттям гумору...

Після того, як я розлучилася, між мною та Сергієм зав'язалися романтичні стосунки. Ми не приховували своїх почуттів. Мій син, який раніше був капітаном команди "КВН", сприймав це з цікавістю. (Мій син Оксани, якому вже 31 рік, на шість років старший за її чоловіка. -- Прим. ред.). Він знав Сергія ще до початку нашого роману, адже вони працювали разом у моїй компанії. Ми навіть проводили час разом, коли син повертався додому з відпустки. Під час нашого першого візиту до сина, коли ми вже стали чоловіком і дружиною, він підійшов до Сергія, вдарив його по плечу і з усмішкою сказав: "Ніколи не думав, що зможу називати тебе татом...".

-- Хто у вашій сім'ї головний? Чи сваритеся?

-- Головного у нас немає, -- каже Сергій. -- Я відповідаю за дітей, більшу частину часу проводжу з ними. Оксана працює. Відповідає за фінансову складову і готує їжу. Дуже смачно готує.

Ось чому я стала його дружиною, -- жартує Оксана, з посмішкою на обличчі. -- Якщо трапляються якісь непорозуміння, що буває досить рідко, ми завжди знаходимо спільну мову. У вересні відзначимо чотири роки нашого шлюбу. Період "притирання" вже позаду. На початку нашого спільного життя ми ввели правило: коли виникають суперечки, сідаємо і обговорюємо їх! Не пригадую, коли востаннє ми мали серйозну сварку. Цього року їх взагалі не було.

Яке значення кожен з вас має в житті іншого?

Я — надзвичайно енергійна особа, тоді як Сергій відрізняється спокоєм і повільністю. Моя імпульсивність контрастує з його врівноваженістю. Не буду розповідати, як саме я впливаю на Сергія, але можу з упевненістю сказати, що він робить мене більш стриманою і заземленою. Сергій підходить до всього в житті з відкритим серцем і прийняттям, і я багато чого вчуся у нього з цього.

-- У мене змінилося світобачення, -- продовжує розмову Сергій. -- Сприйняття людей та різних ситуацій. Оксана більш швидка, тому я теж стараюся бути швидким (Оксана сміється. -- Авт.). Стараюся робити все одразу, а не відкладати справи на потім. Правда, не завжди виходить...

— Я активна особа, а Сергій — мрійник, — зауважує Оксана. — Наші доньки теж схожі: одна з них енергійна, а інша любить плекати мрії.

-- Оксано, вам не вдалося природним шляхом народити дитину, тому ви звернулися до сурогатної матері. Розкажіть, наскільки це складний шлях?

-- Більшість людей, коли у них не виходить мати дітей, кажуть: "Значить -- не доля". Я -- людина результату.

Мені поставили такий діагноз, що завагітніти для мене не є складністю. Проблема полягає в тому, що виносити дитину буде нелегко. Лікарі зазначили, що є незначна ймовірність успішних пологів, якщо я буду дотримуватися постільного режиму протягом всієї вагітності. З моїм активним способом життя це б довело мене до відчаю. Тому ми почали шукати інші варіанти. Нам пощастило, адже на нашому шляху з'явилася людина, якій ми повністю довірилися. Це репродуктолог з Києва, Анастасія Краснова.

Ви згадували, що спочатку турбувалися через те, що Сергій не мав досвіду в ролі батька. Але після народження донечок ви усвідомили, що важливіше за досвід — це щире бажання любити і підтримувати.

-- Коли хлопцеві 24 роки, і у нього ніколи не було дітей, звісно, є моменти, коли ти думаєш, наскільки людина готова до батьківства? Але у нас до того був "тест-драйв" на дітей: ми придбали собаку -- таксу. Його звати Рей. Коли ми взяли собаку, я побачила, як Сергій дбає про нього. Возить на щеплення, годує. Зрозуміла, що немає чого хвилюватися з цього приводу.

Я спостерігала за відео, де Рей весело бігає поруч із дітьми, немов справжня няня...

Він проявляє сильну ревність до дівчат. Коли Сергій і я тримаємо дітей на руках, він намагається привернути до себе увагу, влаштовуючи різні витівки. Наприклад, може влаштувати справжній спектакль, розірвавши наші улюблені кросівки, поки ми зайняті малюками. Спочатку ми не наважувалися знайомити дітей із Реєм, але поступово він починає звикати до них.

-- Ви розповіли, що майже 30 років були у шлюбі. Чи можете поділитися думками, які висновки з нього зробили?

Не можу стверджувати, що мій шлюб був невдалим. Мій екс-чоловік — надзвичайна особистість. Ми зустрілися, коли нам по шістнадцять років. Для мене це було більше спробою втекти від батька-тирана, ніж усвідомленим вибором. Протягом багатьох років наші стосунки залишалися на рівні, скоріше, братерських. Але я прагнула щастя. Не просто бути на одному рівні або в комфорті, а справді щасливою.

Я працюю з багатьма жінками, які зазнають труднощів у своїх стосунках. Одна з них розповіла мені про свого чоловіка, який постійно виявляв агресію. Коли він отримував зарплату, то напивався і влаштовував сцену, під час якої її бив. Я запитала, чому вона не залишає його, і почула відповідь, яка вразила мене. Вона сказала: "Навіщо? Я домовилася з бухгалтером, і коли він отримує гроші, я забираю дітей і їду до мами на два дні. Потім повертаюся -- у нас все знову добре". Багато жінок опиняються в подібних ситуаціях, оскільки не знають, куди йти далі і чого робити. Вони бояться починати нове життя. На мою думку, найголовніше в житті – бути щасливим. Якщо ти обираєш щастя, доводиться ризикувати.

Невже немає ризиків, коли виходиш заміж за однолітка? Ризики -- ті самі. Але у правилах і нормах суспільства -- такі стосунки більш безпечні. Хоча це ілюзія.

Можна з'явитися на світ в один і той же день, і все одно не відбутися. Чому виник цей тренд на різницю у віці? Справа в тому, що нині вік вже не має такого значення. Значно важливіше — це твої цінності та те, наскільки твоя душа резонує з душею іншої людини. Вік — це лише умовність.

Сергію, у соцмережах тебе постійно питають: "Навіщо ти одружився з жінкою, яка старша за тебе на 28 років?"

Я не мав жодних упереджень щодо віку. Я ціную Оксану як особистість, як дружину і як матір моїх дітей. Моя причина для одруження — це справжня любов. Оксана згадувала, як я робив їй масаж, і вона сприймала це як прояв уваги. Спочатку я не прагнув до того, щоб завоювати її серце, це була просто щира турбота. Я добре розумію, як важко працює моя мама, тому знаю, що таке втома.

Яка була реакція вашої мами, коли вона дізналася, що Оксана старша за вас?

Сергій поринув у роздуми...

-- Ми кілька разів навідувалися до його батьків, поки він ще працював у мене, -- розповідає Оксана. -- Коли вирушали у відрядження, завжди могли зробити зупинку у них. Ми були знайомі ще до того, як почали зустрічатися.

-- Мама не була проти, -- каже Сергій. -- Я не зустрів жодного спротиву. Мене не відмовляли від одруження. Все було нормально. (Мама Сергія на пів року молодша від Оксани, тато молодший на шість років. -- Авт.).

В коментарях на соціальних мережах ви стикаєтеся з чималою критикою. Деякі люди сумніваються у щирості вашого кохання...

-- 90% тих, хто нас не сприймає, -- це жінки віком від 45 років. Тобто приблизно мої ровесниці. У мене прекрасна родина, чудовий чоловік, який є найкращим у світі, а також чудові діти. Я займаюся справою, яка приносить мені велике задоволення. Я відчуваю себе реалізованою та успішною. Чому ж я можу викликати роздратування в інших? Якщо людина щаслива та досягла успіху, це не має її дратувати. Вона, навпаки, повинна порадіти за інших.

Проте ви ігноруєте весь цей негатив і продовжуєте створювати класні іронічні ролики...

Ось кілька ідей для відео, які ми черпаємо з ваших коментарів. Часто зустрічаємо зауваження, що я – "старша дама", а Сергій – "підкорювач сердець".

Я натрапила на кумедне і іронічне відео, де ви звертаєтеся до Сергія зі словами: "Скільки ж можна чекати?". А він у відповідь каже: "Є ще бабусі, окрім тебе, які потребують уваги...".

Ця думка з'явилася спонтанно. Ми зупинилися в магазині, щоб придбати продукти для вечері. Раптом мою увагу привернула симпатична бабуся, і я подумала: "Я хотіла б бути такою ж у своїй старості". Ми вирішили підійти до неї і запитати, чи не потрібно їй допомогти перейти через дорогу. Вона охоче погодилася.

Які поради можна дати жінкам, які отримали пропозицію від молодших партнерів, але вагаються через можливу реакцію суспільства?

-- У що віримо, те і маємо. Якщо віримо, що все буде добре, буде кохання і будуть міцні стосунки, то вони будуть. Якщо будемо вірити, що у нас нічого не вийде, так і буде. Знаю жінок, у яких молодші чоловіки. Вони дивляться у дзеркало і кажуть: "Нова зморшка, він мене завтра покине...". Якщо буде так думати, він справді її кине. Я довіряю своєму чоловікові. Я його обожнюю і вірю, що у нас все буде добре.

— Я також маю повну довіру до Оксани, — говорить Сергій. — Якщо вона щодня приходить додому, обіймає мене і цілує, мені нема про що турбуватися.

— Ти не тривожишся, що я можу піти і обрати когось молодшого? — запитує Оксана в Сергія.

— Через двадцять років я буду цього остерігатися (сміються. — Авт.).