Максим Цуцкірідзе, представник Національної поліції: Загарбники вирушали за людьми до катівень лише через те, що вони їм не подобалися.

У інтерв'ю РБК-Україна перший заступник голови Національної поліції України та керівник Головного слідчого управління Максим Цуцкірідзе розповів про процес розслідування військових злочинів, методи виявлення правопорушників, які намагаються втекти за кордон, а також про ситуацію з кримінальністю в країні.

Триваюча вже три роки велика війна в Україні суттєво трансформувала внутрішню організацію роботи правоохоронних структур. Поліція отримала нові функції та обов'язки, зокрема, пов'язані з розслідуванням воєнних злочинів. У цьому контексті до України регулярно приїжджають іноземні детективи, які обмінюються досвідом і навчають українських правоохоронців, як діяти згідно з нормами міжнародного права.

Окрім розслідування військових злочинів та безпосередньої участі у бойових діях на фронті, поліція також займається "розробкою" злочинців, які намагаються втекти за кордон. Внаслідок таких дій було затримано бійців ПВК "Вагнер" у Молдові, а також багато інших осіб. Крім того, поліція виконує нові функції, такі як чергування на блокпостах і патрулювання вулиць спільно з працівниками територіальних центрів комплектування.

Про те, як затримують злочинців за кордоном, як поліція розслідує воєнні злочини і що відбувається з рівнем злочинності в Україні, - в інтерв'ю РБК-Україна розповів перший заступник голови Національної поліції, начальник Головного слідчого управління Максим Цуцкірідзе.

- Найактуальніші питання в країні останні три роки лежать в площині великої війни. Поліцейські також беруть участь у розслідуванні воєнних злочинів. Чи зміниться динаміка розслідувань цих злочинів в умовах 2025 року?

- Маємо чіткий план дій не на рік, а на пʼять років. В січні 2025 року ми завершили роботу й презентували громадськості наш дороговказ у відновленні справедливості -- Стратегію управління розслідуванням міжнародних злочинів, скоєних у контексті збройного конфлікту.

За три роки повномасштабного вторгнення слідчі поліції набули в цьому колосального досвіду в дуже страшній та складній практиці. Війна сформувала нас як найкращих слідчих воєнних злочинів у світі, і ми робимо все, аби справедливість для України була відновлена. Результатом цієї роботи стали 143 тисячі задокументованих російських злочинів та 3,7 тисяч підозр за вчинення злочинів, пов'язаних із збройним конфліктом. Водночас досвід наших колег з Боснії і Герцеговини та Хорватії підказує, що розслідування воєнних злочинів -- завдання не на роки, а на десятиріччя.

Саме з цією метою нам потрібна стратегія, що вже сприяє ефективному та системному розслідуванню міжнародних злочинів, збору важливих доказів і притягненню винних до відповідальності. Ми розробили цю стратегію у співпраці з Службою безпеки України, судовою системою, міжнародними експертами та громадськими організаціями.

До створення Стратегії залучалися експерти з Головного слідчого управління НПУ, а також провідні фахівці Ради Європи. Це дозволило інтегрувати наш власний досвід разом із міжнародними стандартами. Стратегія складається з шести основних цілей, з яких дві є нашим пріоритетом на 2025 рік: забезпечення відповідальності командування збройних сил РФ та розвиток інноваційних технологій.

Важливо притягувати до відповідальності саме командирів російських військ, адже їхні накази, такі як "знищити всіх у чорному одязі", "ліквідувати всіх, хто потрапить у певну зону" та "устраняти патріотично налаштованих", стали причинами загибелі сотень, якщо не тисяч, мирних жителів. Хоча ці вказівки офіційно не зафіксовані в документах бойових дій, ми навчилися фіксувати та доводити провину командування російських військ, зокрема завдяки сучасним технологіям. Наразі ми маємо близько півсотні підозр щодо командирів окупантів за віддання наказів на жорстоке ставлення до місцевого населення.

- Про які саме технології йде мова?

- Ми вже активно використовуємо системи розпізнавання облич та аналіз супутникових знімків для ідентифікації злочинців та документування злочинів. Наша міжвідомча база "Воєнний злочин", доступ до якої ми дали всім силам оборони, вже налічує 710 тисяч досьє про осіб, які можуть бути дотичні до воєнних злочинів в Україні. Всі докази оцифровуються та в електронному вигляді розміщуються на серверах тисячами терабайт інформації.

Ми плануємо повністю переходити до електронного формату в розслідуванні воєнних злочинів і далі розвивати цифрові технології у цій сфері. Адже електронні документи не зникнуть і не знищаться, а воєнні злочини не підлягають терміну давності. Це дасть нам можливість притягти до відповідальності тих, хто вчинив злочини, у будь-який час і в будь-якій цивілізованій країні. Нещодавно наші слідчі та оперативники, спільно з правоохоронними органами Молдови, затримали трьох громадян Молдови, які діяли як російські найманці в період з 2014 по 2023 роки і брали участь у захопленні Бахмута, "Дебальцевського котла" та битві за Донецький аеропорт. Це сталося не випадково.

Ми вивчаємо роботу численних приватних військових компаній, що з 2014 року беруть участь у бойових діях в Україні на стороні російських збройних сил. Слідчі органи активно відстежують їхніх найманців по всіх країнах колишнього СНД. У більшості з цих держав військове найманство розглядається як серйозне правопорушення, що карається позбавленням волі строком від 7 до 10 років.

Слідчі органи поліції зібрали докази участі 85 громадян Молдови в незаконних збройних угрупуваннях, і вже розпочато їхнє розслідування компетентними структурами. Інформація про 58 з цих найманців також була передана правоохоронцям Казахстану, і одного з них вдалося затримати на кордоні США з Мексикою. Це лише мала частина з обширної роботи, яку ми проводимо задля досягнення однієї мети: запобігти тому, щоб військові злочинці змогли уникнути покарання в будь-якій цивілізованій країні світу.

Стосовно розслідування воєнних злочинів, яким чином ваші колеги взаємодіють з іноземними детективами?

Я вже наголошував, що правоохоронці є першими, хто прибуває на місця, де, на жаль, трапляються вибухи. У нашій сучасній війні, яка використовує весь арсенал технологій та новітнього озброєння, немає аналогів. Ми зверталися до міжнародного досвіду, залучаючи іноземні слідчі групи для розслідування військових злочинів. На початкових етапах, коли відбувалася деокупація Київської, Чернігівської, Херсонської та Миколаївської областей, до нас приїжджали міжнародні поліцейські — як слідчі, так і експерти-криміналісти. Ми сприймали їх як союзників і партнерів, які можуть надати підтримку та поради, але варто зазначити, що подібна війна була невідомою досі. Ніхто раніше не зустрічався з такою ситуацією.

Наші міжнародні партнери проводять тренінги та семінари, на яких навчають нас правильному використанню норм міжнародного законодавства та права. Вони допомагають нам адаптувати наші докази до міжнародних стандартів. За це ми їм щиро вдячні. Проте наводити приклади геноциду африканських народів у контексті наших обстрілів "Орєшніком", "Шахедами" чи ракетами Х-22, коли гине по 28 осіб за раз, не зовсім коректно.

Отже, тут ти збираєш залишки в магазині і не відразу розумієш, кому вони належать. Наприклад, після ракетного удару по супермаркету визначити особу жертв, їх стать або навіть просто кількість за залишками тіл стає практично неможливим. Важливо ретельно зібрати всі матеріали, навіть просіяти попіл, а потім швидко провести ДНК-дослідження, щоб встановити кількість загиблих та їх особи. Крім того, існують масові поховання, ексгумації в Ізюмі, Бучі та Ірпені, а також безліч індивідуальних поховань, які нам вдалося виявити.

Чи ви вже відвідали це місце?

Звісно. Найбільше мене вразив Ізюм.

- Чому?

- Масштаби. Одночасно з процесом ексгумації до нього приєднувались місцеві жителі, адже вони ховали своїх рідних. Тут були поховані всі без винятку: цивільні, які померли своєю смертю, жертви катувань, убиті, розстріляні, а також військові. Ті, хто мав фінансові можливості, отримували певні ритуальні послуги, включаючи прості труни. Натомість, люди, які не могли собі цього дозволити, змушені були ховати своїх близьких у загальних могилах.

Це місце було братською могилою: тіла лежали одне на одному, з закутими руками, в слідах від розстрілу. Вражаюча та жахлива сцена. Я провів там приблизно дві години. Ми привезли рефрижератори для транспортування тіл, обстежили все навколо, а потім сів у службове авто. Раптом мій водій вибіг з машини і помчав за дерево — його знудило. Я ж, після кількох годин перебування на місці, вже звик до жахливого запаху.

До чого я все це веду - іноземні слідчі команди також були присутніми з нами під час ексгумації. Вони намагалися допомогти, як тільки могли. Однак, чесно кажучи, мені здається, що їхня основна мета полягала в тому, щоб спостерігати і отримати досвід. Сподіваюсь, що наш досвід нікому не стане у нагоді, але...

- Ви також були на слідчих діях по місцях утримання наших громадян, наскільки я розумію. Мене шокувала картинка в Херсоні, після деокупації. Що вас шокувало?

- В місцях утримань, так званих фільтраційних таборах, я би відмітив системність. Куди б не заходили війська, щоб вони не окуповували, вони на місцях тимчасової окупації створювали такі місця несвободи. Знову ж таки, для катувань, для того, щоб змушувати наших громадян міняти проукраїнську позицію, для утримання військовополонених.

Ми маємо безліч свідчень про те, як російські військові викрадали цивільних осіб, якщо знаходили у них квитанції, донати на Збройні сили або ж будь-які головні убори поліцейських чи військових. Іноді траплялося, що просто через неприязнь до людини, окупант забирає її до катівні.

Під час розслідування ми активно формуємо специфічні підрозділи та бригади з чітко визначеною структурою, виявляючи, хто саме знаходився в них. Ми навіть вдалося знайти списки особового складу. Весь цей матеріал ми акумулюємо. Це співпраця з Службою безпеки України. У нас є основні справи, в яких до слідчих груп входять також слідчі поліції.

Ми це все цифруємо, тому що я розумію, що не один рік буде тривати розслідування. Для розуміння: ми до сих пір маємо кейси Другої світової війни, по яким проводяться слідчі дії. Тому максимально зафіксувати - це наша мета.

Місця, де утримують людей, існують не лише в окупованих районах України. Росія також вивозить наших громадян і утримує їх на своїй території. За офіційними даними, там загинуло близько 200 осіб. На нашій території, як в окупованих, так і в деокупованих регіонах, ми виявили 108 таких місць. Вони жахливі, якщо чесно. Звісно, ці місця суттєво відрізняються одне від одного, адже російські війська використовують різноманітні приміщення: від підвалів і погребів до шкіл і тваринницьких ферм.

Ферми для тварин?

Так, такі випадки мали місце. Людей утримували в школах, котельнях, продуктових магазинах — скрізь, де на вікнах були решітки. Там їх тримали. Ми зафіксували 66 локацій на вже звільнених територіях, і нас вражали знахідки: протигази, засоби для польового зв'язку, якими катували людей електричним струмом. Ми виявляли вибиті зуби і кулі, забиті в стіни.

Згодом формувалася єдина картина на основі свідчень тих, хто зазнав ув'язнення. Їх жорстоко катували, піддаючи різноманітним знущанням. Існують конкретні випадки, що це підтверджують.

Які саме?

- Наприклад, з нашої сумнозвісної Оленівки повернули по обміну нашого поліцейського. І він розповідає, як він потрапив туди. Його допитував особисто так званий "керівник" колонії. Він йому задає питання, а наш дивиться йому в очі. І гауляйтеру це не сподобалось, тому поліцейського почали катувати. Його посадили спочатку навпочіпки, змусили сидіти. Якщо він падав, йому наносили 10-15 ударів гумовими кийками. Вставав - те ж саме. Він казав, десь годину його так тримали. А воно здається, наче сидіти так - це зручно, а насправді це дуже складно, ноги затікають, болять.

Після цього його перевели в іншу кімнату, де змушували вигукувати російські гасла, фіксуючи це на відео, знущалися над ним та сміялися. Якщо він відмовлявся, його знову ж били. Згодом забрали його зимові черевики — хтось із перехожих їх примітив і забрав собі, а хлопця в гумових чоботях кинули до загальної камери. На щастя, він залишився живий, і ми змогли його повернути.

Один з утриманців, 70-річний дідусь, який мешкає в окупованому селі, розповів свою жахливу історію. Одного дня до нього завітали двоє окупантів, які безпідставно звинуватили його в коригуванні вогню українських військових. Його забрали і доставили до окупованого відділення поліції. Там його посадили за стіл, наказали покласти руки на поверхню, і, жахливо, залізною трубою зламали обидві руки. Після цього йому встромили в спину спиці від велосипеда. Незважаючи на всі ці жахливі знущання, дідусь залишається у добрій фізичній формі: він вижив і дає свідчення про те, що з ним трапилося.

Був матрос з міста Олешки, він залишився, не вийшов, його змушували взяти громадянство Росії, отримати паспорт. Він відмовлявся, тому його забрали в катівню, спочатку давали час "подумати", а потім почали катувати. Стріляли йому над головою, сильно били, знову стріляли, а потім, коли автомат сильно нагрівався від пострілів, вони вставляли йому дуло в анальний отвір.

Окупантам властиво завдавати приниження. Таким чином, крім фізичних страждань, ти також зазнаєш морального зламу.

Ви також працюєте над процесом ідентифікації загиблих цивільних осіб. Чи могли б ви поділитися прикладами того, як цей процес реалізується?

- Ми маємо велику кількість безвісті зниклих осіб, цифра близько 70 тисяч. Маємо велику кількість і знайдених живих осіб, 15% орієнтовно. Зараз у нас близько 5 тисяч тіл - це як цивільних, так і військовослужбовців, які ми знаходили, отримували за обміном.

Визначення особи невпізнаних тіл є актуальним пріоритетом для Національної поліції. Слідчі та криміналісти використовують різноманітні методи та механізми для цього, враховуючи специфічні умови кожного випадку. На даний момент найбільш ефективним способом є ідентифікація за допомогою ДНК. Цей підхід ми реалізуємо практично у всіх ситуаціях, що стосуються роботи з тілами загиблих.

Ось як цей процес відбувається на практиці: тіло транспортується до судово-медичної лабораторії. У цьому закладі судмедексперти разом із представниками правоохоронних органів здійснюють огляд тіла, документують його стан, фіксують ознаки та ймовірні причини смерті, а також беруть зразки біологічних матеріалів для подальшого проведення ДНК-аналізу. Результатом цього аналізу є створення ДНК-профілю, який дозволяє ідентифікувати особу, чия особистість залишається невідомою. Отримана ДНК інформація вноситься до Єдиної державної бази геномної інформації, яку адмініструє Експертна служба Міністерства внутрішніх справ.

ДНК померлого заноситься до спеціальної бази даних для аналізу та порівняння з іншими зразками, зокрема (в першу чергу) з ДНК близьких родичів осіб, що пропали безвісти. Якщо вдається знайти відповідність між ДНК невпізнаного та ДНК особи, яка намагається знайти свого зниклого родича, призначається додаткова ДНК-експертиза для підтвердження родинних зв'язків. У разі позитивного результату слідчий оформляє постанову про ідентифікацію тіла, яку відправляє до моргу. На основі цього документа судово-медичний експерт видає лікарське свідоцтво про смерть.

Я хотів би окремо висловити вдячність судово-медичним експертам, які працюють у тісній співпраці зі слідчими. Чесно кажучи, умови в моргах залишаються на рівні, характерному ще для радянських часів. Ми провели кілька нарад з цього питання. Їхні зарплати мізерні, але ці люди - справжні герої, які виконують свою роботу незважаючи на всі труднощі, надаючи можливість родичам загиблих гідно поховати своїх близьких.

Те, що спостерігають наші фахівці, не кожен може витримати. Це надзвичайно складний час для нас, проте наші професіонали виконують свої обов'язки. Варто зазначити, що багато дівчат проявляють велику моральну стійкість і завжди першими беруться за виконання різноманітних завдань.

Щодо новітніх технологій, хотів би додати. Нові реалії, в яких опинилися наша правоохоронна система з початку повномасштабного вторгнення, диктували нові вимоги до збору та фіксації доказів воєнних злочинів, їх подальшого документування та розслідування, ідентифікації воєнних злочинців.

Національна поліція розпочала впровадження сучасних методів, технічних нововведень та технологій у свою діяльність. Сьогодні підрозділи Національної поліції України активно використовують пристрої "ANDE RAPID DNA 6C". Ці пристрої дозволяють швидко аналізувати біологічні зразки, забезпечуючи отримання ДНК за 90-105 хвилин. Основою цього дослідження є технологія Rapid DNA, що забезпечує автоматизоване та швидке встановлення ДНК-профілю.

Ці прилади використовуються криміналістами поліції саме для проведення швидкого відбору біологічних зразків безпосередньо на місці події. До того ж, прилади показали свою ефективність під час роботи на місцях подій за наслідками обстрілів російськими військами гіпермаркету "Еко-маркет" в Костянтинівці Донецької області 9 серпня 2024 року та обстрілу села Гроза Куп'янського району в Харківській області 5 октября 2023-го.

Саме в цьому місці активно використовували пересувні криміналістичні лабораторії для оперативного визначення ДНК-профілів. Завдяки цим пристроям фахівці змогли ідентифікувати всі тіла загиблих цивільних осіб. Ці технології також застосовуються для розпізнавання невпізнаних тіл загиблих військових. Хоча вони не замінюють процедуру проведення судової ДНК-експертизи, їх використання значно прискорює процес ідентифікації особистості.

- У вас нещодавно була успішна міжнародна реалізація "Месники", про які ще реалізації по запитах від ваших колег ви можете згадати?

З 2022 року спостерігається суттєве зростання кількості міжнародних запитів від компетентних органів європейських держав, зокрема з Німеччини, Польщі, Чехії, Латвії та Литви. Наприклад, у 2022 році ми виконали трохи більше 200 запитів від європейських країн, у 2023 році їх стало більше 300, а в минулому році ми виконали майже 400 міжнародних доручень щодо надання правової допомоги. Для документування та розслідування злочинів, скоєних на території інших країн, ми формуємо спільні слідчі групи.

Мова йде про такі держави як Італія, Франція, Чехія, Швейцарія, Нідерланди, Норвегія, Румінія, Чехія, Польща. Станом на сьогодні беремо участь у 30 спільних слідчих групах з цими країнами. Тільки за 2024 рік розслідували з іноземними колегами з десяток історій, достойних екранізації. Наприклад "Матадор". В травні ми з колегами з Іспанії, Франції, Європолу та Євроюсту викрили учасників міжнародної злочинної організації, яка спеціалізувалася на заволодінні транспортних засобів лізингових компаній в країнах ЄС. Ця операція отримала умовну назву "Matador". До злочинної організації входило понад 50 громадян з різних країн, вона мала свою ієрархічну структуру, де учасникам кожної відокремленої групи відводилась окрема роль - вербувальників, перевізників, техніків, механіків та координаторів.

Протягом півтора року ми вели спостереження за їхньою діяльністю та зафіксували 36 випадків незаконного заволодіння елітними автомобілями в різних країнах, зокрема в Іспанії, Франції, Швейцарії, Бельгії, Німеччині, Австрії, Португалії та Італії. Коли ми накопичили достатньо доказів, було проведено 70 одночасних обшуків у Франції, Іспанії, Польщі, Німеччині, Латвії та Україні. В Україні правоохоронці здійснили більше ніж 50 санкціонованих обшуків у осіб, які вербували українців для скоєння злочинів за кордоном, а також у тих, хто виконував роль "перевізників". В результаті, були затримані 13 осіб, серед яких лідери та ключові учасники міжнародної злочинної організації.

Було ще вбивство жінки через її маєток у Латвії. В співпраці з латвійськими правоохоронцями ми задокументували чотирьох зловмисників з України, які за вказівкою двох організаторів-росіян вбили жінку заради її нерухомості. Потерпіла мала житловий комплекс вартістю понад чотири мільйони євро на березі моря в курортному місті Саулкрасти та здавала апартаменти в оренду. Батько й син з росії, які жили в Латвії у статусі біженців, дізнались про її статки та вирішили заволодіти її майном. Для реалізації свого злочинного умислу вони "запросили" до країни трьох знайомих громадян України, а ті виманили жінку з будівлі, силою посадили в машину і вивезли за межі міста. Там катували її і вимагали переписати на них маєток, а коли жінка відмовилась -- вбили.

За результатами роботи спільної слідчої групи правоохоронці Латвії взяли під варту росіян, їх засудили до 20 років позбавлення волі. Українців ми знайшли та затримали в Київській та Донецькій областях, в ході обшуків в них вилучено автомати, 600 набоїв, два кілограми тротилу та детонатор. Слідчі Нацполіції вже спрямували до суду кримінальне провадження відносно учасників зазначеної міжнародної організованої групи.

Що стосується внутрішньої криміногенної ситуації, чи відзначається зростання злочинності під час великої війни?

Військовий період відзначався постійними змінами, і злочини, що виникали, мали різний характер у різні етапи. Дозвольте навести кілька прикладів, щоб проілюструвати цю ситуацію. Два роки тому актуальною була тема гуманітарної допомоги, яка надходила з усього світу — ми отримували все, від звичайних серветок до більш суттєвих ресурсів. Внаслідок цього виникли нові види правопорушень, з якими раніше ми не зустрічалися: це і крадіжки, і халатність, коли, наприклад, продукти харчування залишалися забутими, і ними врешті-решт харчувалися пацюки.

Щодо самої злочинності, якщо чесно, перші півроку не було кому її вчиняти. Всі чоловіки пішли на війну, бо в міста рухалися колони з росіянами. Злочинність суттєво знизилась на той період часу. Також обмежений продаж алкоголю, збільшена кількість нарядів поліції, працюють блок-пости. Все це також відіграло роль, аби на сьогоднішній день ми мали контрольовану криміногенну ситуацію.

Якщо розглянути наступні роки – 2023, 2024 – то, як зазначив Міністр внутрішніх справ, нам вдалося зберегти рівень злочинності на показниках, аналогічних до довоєнних. Деякі статистичні дані покращились, в той час як інші показники зазнали зниження. Наприклад, крадіжки та розбої потенційно зменшились на 40-50%. Вплив комендантської години відчувається на поведінці людей.

Ми досягли значних успіхів у розслідуванні кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, зафіксувавши понад 38 тисяч випадків — це найвища цифра за останні сім років у цій сфері. Як і в попередньому році, так і в 2024-му ми стабільно вилучаємо рекордні обсяги наркотичних засобів та психотропних речовин, що становлять близько трьох тонн.

Я впевнений, що цього року ми спостерігатимемо значне зменшення кількості організованих схем нелегального перетину кордону. Насправді, цей процес вже почався. Ви, напевно, чули про дві масштабні операції з обшуків, які проходили по всій країні. Під час цих заходів правоохоронці завітали до осіб, що організовували виїзди за межі країни через лісові масиви, річки та інші віддалені маршрути. Вони також націлилися на тих, хто виготовляв підроблені документи для виїзду, а також тих, хто незаконно надавав такі документи за медичними показаннями. Під час цих обшуків ми провели близько 1000 рейдів, в результаті яких було висунуто понад 70 підозр як виконавцям, так і особам, що стояли на чолі цих схем і заробляли сотні тисяч доларів. Завдяки цим діям ми успішно ліквідували більше півсотні стабільних схем одночасно.

В Україні було здійснено тисячі обшуків у незаконних торговців зброєю, в результаті яких вилучено тисячі набоїв, гранатомети, автомати та кулемети. Підозри висунуті більш ніж сорока особам.

Ми вже давно впроваджуємо ефективну стратегію в боротьбі з наркозлочинністю: наприклад, у жовтні поліція ліквідувала потужний наркокартель та 19 лабораторій, які займалися виготовленням і розповсюдженням психотропних речовин через месенджери в значних обсягах. Прибуток злочинців перевищував 350 мільйонів гривень на місяць. В рамках цієї операції було проведено 230 обшуків у 20 областях країни, в результаті чого затримано 67 осіб.

У всіх цих випадках важливо діяти одночасно по всім регіонам, тому що злочинці так чи інакше або між собою повʼязані, або спілкуються. Тому коли ліквідовуєш злочинну організацію в одній області, є ризик що їх спільники в сусідніх регіонах втечуть або знищать сліди своїх злочинів. Тому ми спочатку документуємо їх діяльність, а після діємо одночасно по всій країні.

Ці методи дійсно приносять результати: скажімо, ми маємо свої джерела інформації у злочинному середовищі, і тому знаємо, що в закритих телеграм-каналах злочинці висловлюють незадоволення щодо труднощів у отриманні прекурсорів для виробництва наркотиків. Крім того, небагато людей наважуються допомагати у незаконному перетині кордонів — злочинці бояться нас, і це абсолютно виправдано.

Таким чином, чи сприяла комендантська година зниженню рівня злочинності?

Вона надала підтримку, оскільки більшість наших співгромадян дотримується закону, а особи на вулицях після опівночі надто рясно привертають увагу правоохоронців на контрольних пунктах. Таким чином, ймовірність бути затриманими тими ж грабіжниками значно зросла.

Але, на жаль, законодавець нас не підтримав щодо встановлення відповідальності за порушення комендантської години. І фактично наразі з такими порушниками ми нічого зробити не можемо. Наприклад, під час комендантської години по місту їде якийсь байкер, у якого реве двигун як у іранського "мопеда", ми йому намагаємося щось пояснити, але ж вони всі дуже грамотні. Там починається "прічіна остановкі" і так далі.

Іноді траплялися ситуації, коли правоохоронці, ризикуючи власною безпекою, приводили таких "експертів" на профілактичні бесіди. Однак їх завжди відпускали, навіть за наявності підозр. Це відбувалося через те, що законодавство, ухвалене парламентом за три роки повномасштабної війни, досі не встановлює відповідальності за порушення комендантської години.

- Якщо трошки заглибитись, що з собою зараз представляє український криміналітет і яких злочинів зараз найбільше?

Кількість шахрайств зросла, особливо тих, що реалізуються за допомогою технологій та інтернету. Наша неспроможність підготуватися до повномасштабної війни була миттєво використана деякими злочинцями. Вони усвідомлювали, що війна породжує стан стресу, невизначеності та тривоги, що робить людей більш сприйнятливими до маніпуляцій.

Зокрема, йдеться про фішинг та спуфінг. Такі злочинні схеми часто організовують особи з вищою освітою, здебільшого молоді люди у віці від 25 до 30 років.

Що таке спуфінг?

Це ситуація із фальсифікацією особистості. Наприклад, шахраї дзвонили жертвам з номерами, які не відповідали дійсності: на екрані телефонів клієнтів висвітлювалося, що їм телефонує банк чи представник поліції. Таким чином, спуфінг полягає в маніпуляції з інформацією, що вводить жертву в оману щодо справжньої особи, яка телефонує.

Чи часто телефонує багато шахраїв, які перебувають у в'язницях?

- Так, дуже багато з окупованих територій - це було, до речі, і до повномасштабної війни. Ми періодично навіть міжнародні реалізації здійснюємо, намагаємося вибити цей шахрайський осередок злочинності. І я вкотре застерігаю громадян: будь ласка, не передавайте свої особисті дані не перевіреним джерелам.

А що з побутовими злочинами?

Зверніть увагу, що мій робочий день розпочинається о 7:30. Я зустрічаю групу і запитую про події, що сталися за останню добу. Зазвичай ми маємо три-п’ять випадків злочинів, які, як правило, виникають через конфлікти в сім’ї чи серед друзів, частіше за все під впливом алкоголю. Ці ситуації мали місце і до війни, і, за моїми спостереженнями, їхня кількість не зросла.

- Також ми бачимо зараз збільшилась кількість злочинів щодо ТЦК, раніше це були підпали авто, тепер люди за гроші несуть вибухівку в ТЦК, в поліцію, а їх там підривають.

Ми здійснюємо свою діяльність, затримуючи їх. Чесно кажучи, мені шкода молодих людей, підлітків, які піддаються спокусі грошей та вдаються до злочинів, що забирають життя інших. Вони не усвідомлюють, що таким чином прирікають себе на в'язницю і руйнують власні життєві шляхи.

Вони просто, вибачте, піддалися цій спокусі отримати гроші, але насправді більшість так і не отримує нічого. Їх просто використали в своїх інтересах. Я вважаю, що нам, представникам медіа, варто об'єднатися і піднімати ці питання на обговорення.

Тут ми активно співпрацюємо з колегами з Служби безпеки, оскільки це входить до їхньої компетенції. Як зменшити кількість подібних випадків? Необхідно більше акцентувати на їхніх наслідках. Хоча наразі ми не маємо можливості притягти до відповідальності замовників таких злочинів, адже вони перебувають у Росії, ми можемо і вже демонструємо, які наслідки чекають на тих, хто виконує ці злочинні накази.

Вже є судові вироки паліям, де їх незважаючи на юний вік засуджують до 5 чи 6 років позбавлення волі. Навіть якщо такі строки дають умовно -- варто розуміти, що це тавро такій дитині на все життя. Її з обережністю братимуть і на навчання, складно буде влаштуватися на роботу. Такий персонаж завжди буде у полі зору правоохоронців, ми бачитимемо у базах що він скоїв все його життя і якщо такий фігурант в подальшому скоїть ще якісь правопорушення, історія з підпалами при їх розслідуванні точно врахується і в правоохоронних органах, і в суді.

Безумовно, не всі підлітки у віці 12-15 років усвідомлюють серйозність можливих наслідків своїх вчинків. Саме для цього існують батьки, які повинні контролювати такі ситуації. Тому я закликаю батьків бути особливо уважними до того, чим займаються їхні діти у вільний час, особливо вночі.

- Чого вам не вистачає від законодавців, яких рішень?

Поліція має діяти виключно у відповідності до норм законодавства, без жодних відхилень. Варто також підкреслити, що поліція не має повноважень для внесення законодавчих ініціатив — цим правом володіють лише Президент України, депутати Верховної Ради та Кабінет Міністрів.

Водночас, наша співпраця з законолацем є досить тісною і плідною - чи не на кожному засіданні комітету ВР з питань правоохоронної діяльності присутні представники Національної поліції України. У разі необхідності Національна поліція України через Міністерство внутрішніх справ може ініціювати перед Кабінетом Міністрів України законодавчу ініціативу.

З найбільш актуальних наразі ініціатив - ми очікуємо на розгляд Верховною Радою України законопроєкту № 10206 від 2 листопада 2023 року, котрим пропонується удосконалити систему досудового розслідування.

Наприклад, це запровадження механізму обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання прокурором особисто або за клопотанням слідчого, дізнавача, наразі це компетенція виключно слідчого судді, спрощення та оптимізація процедури тимчасового доступу до електронних інформаційних систем, передбачення можливості проведення обшуку житла особи, а також її законного затримання до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань тощо.

- Коли читаєш соціальні мережі, або спілкуєшся з людьми офлайн, складається враження, що українці масово критикують поліцію. Ви працюєте в поліції давно, чи бачите ви це і як ви собі пояснюєте, чому люди не люблять поліцію?

На мою думку, ситуація виглядає інакше. Під час воєнного стану ми фіксуємо зростання довіри до поліції. Це, ймовірно, пов'язано з тим, що правоохоронці взяли на себе додаткові обов'язки, окрім своїх звичних. Багато з них вирушили на фронт. Саме ми є першими на місцях обстрілів, допомагаємо евакуювати людей з прифронтових зон. Це дійсно окрема, важлива тема.

Я спостерігаю за діями поліції і бачу їхню ефективність. Хоча є й негативні моменти, для деяких людей поліція сприймається виключно як каральний орган. Тому не всім подобається, коли ми змушені вдаватися до застосування сили. Навіть така проста процедура, як перевірка документів, викликає у певних громадян різке незадоволення, хоча в умовах сучасності це є абсолютно нормальним. Крім того, ми також беремо участь у патрулюваннях разом з Територіальними центрами комплектування.

Наше законодавство у цій сфері ще не зазнало суттєвих змін і не завжди відповідає сучасним вимогам. Це не виправдовує нашу позицію, проте варто зазначити, що законодавці не завжди надавали нам необхідну підтримку, попри те, що ми ініціювали численні пропозиції.

Ми обговорювали питання патрулювання з міністром внутрішніх справ, і він зазначив, що в цілому ТЦК здатні самостійно виконувати свої обов'язки.

- Можуть. Але реагування на неадекватну поведінку - це виключно поліцейська функція. А потім у людей одразу ж виникає купа гаджетів, які вони дістають, як тільки чують підвищений тон спілкування поліцейського з громадянином і починають це все знімати, публікувати в мережі з якимось гучним описом. І все, поліція погана. Але чомусь такі відео далеко не завжди показують, що призвело до такого тону, або до таких дій поліцейського. Ніхто не показує поведінку громадянина, який зневажливо ставився до поліції і до його функціоналу. А потім ми маємо конфлікти.

Пригадайте, наприклад, випадок у Дніпрі, коли колишній член батальйону "Торнадо" вчинив розстріл хлопця і дівчини, які були патрульними. Або ситуацію на Вінниччині, де батько і син відкрили вогонь по поліцейських і зникли з місця злочину. Ці події підкреслюють, що правоохоронці часто опиняються в небезпечних умовах, і тому їхні права мають певні підстави.

Я вважаю, що агресивність людей може зростати через те, що поліція виконує функції, які їй не властиві. На вулицях стало більше правоохоронців, з'явилися блокпости, а вимоги до громадян значно посилилися, навіть у випадку з документами. Це викликає роздратування у багатьох: всі розуміють ситуацію, яка склалася, але в якийсь момент хтось поспішає, і тут його зупиняє поліцейський, який також виконує свої обов'язки. Люди не завжди готові це прийняти, що призводить до напруги.

Людям треба з розумінням відноситись до таких тимчасових обмежень. На відміну від інших правоохоронців, поліцейські знаходяться на першій лінії контакту з громадянами, нас видно по формі, тому і вимоги, і очікування до поліції найбільші. І поліція на сьогодні робить все, аби захищати народ та безпеку, як на лінії фронту, так і в середині країни. І якщо наші люди за три роки війни сприймають як норму, що правоохоронна система працює, як годинник, то наші міжнародні партнери тривалий час дуже дивувались, як під час повномасштабної війни так ефективно і злагоджено здійснюється правопорядок.

- Але зараз ви бачите, що довіра, в цілому, є?

Отже, ми спостерігаємо певну тенденцію. Коли у людини виникає проблема, вона телефонує на номер 102 та має впевненість, що через кілька хвилин прибуде поліція для надання допомоги. Це є найпереконливішим свідченням того, що довіра існує.