Кількість "кулінарних" складових нематеріальної культурної спадщини України зросла - Новини Весь Харків.

На виконання статті 12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку Україна ратифікувала 2008 року, у нас ведуть Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. У цьому списку багато цікавого, і на кінець липня 2025-го в ньому стало вже 82 пункти.

У списку представлено безліч різноманітних традицій, звичаїв і обрядів, проте найпривабливішими є елементи нашої неповторної національної кухні, яка налічує 26 найменувань:

● традиція приготування ет аяклак -- караїмський пиріжок з м'ясом (досвід караїмів Мелітополя);

● традиції приготування українського борщу;

● традиція приготування яворівського пирога (традиційна святкова, недільна та весільна страва на Яворівщині й загалом на Галичині);

● традиції та навички виготовлення сахновщинського короваю (особливо в селі Огіївка, що знаходиться у Сахновщинському районі Харківської області);

● знання, навички та традиції, пов'язані з приготуванням і вживанням біляївської рибної супу (Одеська область);

● міліна — це сукупність знань, умінь та традицій, характерних для Одещини.

● Бузинник – це солодкий десерт, виготовлений з бузини, з особливими традиціями приготування та вживання, що збереглися в селі Плешкані, розташованому на Золотоніщині в Черкаській області.

● традиція приготування обрядової страви "Крупки" (село Мостове Андрушівської громади Житомирської області);

● звичай і технологія приготування святкової та поминальної каші в місті Авдіївка Донецької області;

● гуцульський сир бриндзя

● традиції приготування та вживання плацинди в селах, розташованих у долині річки Фрумушика (зокрема, в населених пунктах Нові Каплани та Василівка Болградського району, а також Семисотка Білгород-Дністровського району);

● практичні аспекти та культурний контекст приготування чіберека і янтика — традиційних страв кримськотатарської кухні.

● Сливовий джем — це культурна традиція та звичай вживання, характерні для Закарпаття.

● типовий обрядовий хліб регіону Вінниччини;

● приготування весільних утят у селі Річки (район Білопілля, Сумська область);

● обряд приготування страви "Зелеківська зливанка" (село Зелеківка, Луганська область);

● звичай виготовлення та споживання ритуальних хлібів на свято Святого Георгія в селі Криничне;

● приготування українського національного блюда "Голубці" (всі куточки України, зокрема, села Голованівського району Кіровоградщини);

● ритуал приготування зливаної каші;

● процес створення ритуального напою "Варена" в селі Боромля;

● звичай виготовлення фруктових сушок у населених пунктах Охтирщини;

● звичаї приготування та вживання каші "Зозулі";

● культура приготування та споживання "Засипаної капусти";

● голубці з картоплею: звичаї приготування та вживання.

● звичай приготування затірки в селі Крива Лука;

● звичай приготування та обміну ритуальних різдвяних пряників у регіоні Слобожанщина.

Як повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, останнім доданим у цьому "кулінарному" списку є якраз різдвяні пряники, традицією випікання та дарування яких побутує в громадах Полтавської, Сумської та Харківської областей, об'єднаних спільною історико-культурною традицією, подібною рецептурою, технологією приготування, формами, оздобленням і символікою. Обрядову випічку готують лише раз на рік у період різдвяних свят, переважно в родинному колі або разом із сусідами й друзями. Пряники мають локальні назви -- "панянки", "барині", "баришні", "коники", "вершники", "пташки" тощо. Традиція має не лише кулінарне, а й символічне значення, адже пов'язана з різдвяними звичаями, побажаннями добробуту та єднанням громади.