Як громади і підприємства досягають енергетичної автономії.

Найпомітніший напрямок розвитку - модель "генерація для власного споживання".

Більше 63 тисяч атак на енергетичну інфраструктуру під час великої війни, з яких понад 700 були націлені на критично важливі об'єкти. До кінця 2024 року Україна втратила близько 10 ГВт генераційних потужностей. Ці цифри говорять самі за себе. Вони чітко демонструють, чому децентралізовані енергетичні системи, відновлювані джерела енергії та локальні енергетичні хаби стали не просто інноваційними рішеннями, а питанням виживання.

Саме в цих умовах громади та бізнес стають рушійною силою трансформації енергетичної системи. Міста, села, промислові підприємства, аграрії і забудовники не чекають затвердження державних стратегій, а створюють нові енергетичні центри на місцях. Війна змінила пріоритети: енергонезалежність стала місією.

Компанії вклали кошти в виробництво енергії.

Лише протягом першого півріччя 2025 року в регіонах введено в експлуатацію 591 МВт нової генерації. Серед нових потужностей - 84 МВт вітрових електростанцій (ВЕС), 101,4 МВт сонячних електростанцій (СЕС) промислового типу. У приватних домогосподарствах були встановлені СЕС загальною потужністю 84 МВт.

Около 20% підприємств в Україні вкладають кошти у відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). У 2023 році цей показник становив лише 6%. За два роки спостерігається триразове зростання інвестицій у цю сферу.

Ще більше підприємств, близько 40%, заявляють, що планують вкладати кошти у власну енергонезалежність найближчим часом. Найбільший інтерес вони проявляють до сонячної (51%) та вітрової (25%) енергетики. На тлі дефіциту генерації це не просто бізнесові ініціативи, це внесок у національну стійкість.

Новий етап залучення спільнот.

Новим вектором розвитку можуть стати енергетичні спільноти. Це формат, коли громадяни, місцеве самоврядування, малий та середній бізнес об'єднуються, щоб створити генерацію для власного споживання та продажу надлишку енергії.

У Євросоюзі створення та функціонування енергетичних спільнот регулюється нормативною базою, зокрема директивами ЄС 2018/2001 про сприяння використанню ВДЕ та 2019/944 про правила внутрішнього ринку електроенергії.

Україна тільки починає формувати нормативне поле для таких об'єднань, але вже зараз є приклади пілотних проєктів енергетичних спільнот. Вони створені за підтримки USAID, GIZ та інших донорів. Наприклад, у Вінницькій області реалізований проєкт громади, де фермери встановили СЕС для зрошення, а в Луцьку ОСББ впроваджують дахові панелі і батареї для енергетичної автономії.

Це не лише створення, а концепція енергетичної демократії, де централізована система замінюється на динамічну мережу місцевих хабів.

Виробництво і зберігання - новий тренд

Одним з найпомітніших напрямків розвитку стала модель "генерація для власного споживання". Підприємства дедалі частіше будують СЕС для своїх потреб та мінімізації залежності від ринку. Більшість таких проєктів реалізується без державної підтримки. Встановлення СЕС дозволяє знизити енергетичні витрати бізнесу на 20-40% щороку. Разом з батареями це самодостатня та гнучка модель.

Одна з помітних тенденцій полягає в об'єднанні різноманітних джерел енергії, таких як сонячні електростанції, акумулятори та газопоршневі генератори, у єдину систему, що здатна здійснювати балансування навантаження в режимі реального часу.

Вітрова енергетика: можливості та виклики

В даний час в процесі реалізації знаходяться проєкти вітрових електростанцій (ВЕС) загальною потужністю більше 4 ГВт. Зокрема, компанія ОККО зводить вітрову станцію в Волинській області потужністю 150 МВт, ДТЕК завершила другий етап будівництва Тилігульської ВЕС потужністю 400 МВт, а також готується до запуску Полтавської ВЕС, яка має потужність 650 МВт.

Однак суттєве розширення цього сектора стримується рядом перешкод: відсутність довгострокових контрактів на постачання енергії, заборгованість за "зеленим" тарифом, податок на додану вартість на імпорт вітрових турбін, а також брак гарантій страхування від військових ризиків. Ці фактори негативно впливають на інвестиційний клімат, навіть у відносно стабільних регіонах, таких як Закарпаття.

Згідно з інформацією, наданою Міністерством внутрішніх справ, у 2024 році 90% нападів виконувалися за допомогою дронів, що підкреслює важливість децентралізації енергетичних систем.

Які сподівання має бізнес щодо держави.

Заява Європейської бізнес-асоціації, адресована Міністерству енергетики, окреслює ряд важливих дій, які має реалізувати уряд. Серед них: спростити процедури отримання дозвільних документів, визнати європейські гарантії походження електроенергії, відкласти впровадження механізму CBAM (екологічна сертифікація) до моменту повного інтегрування енергетичних ринків України та ЄС, запровадити ринкові цінові обмеження, що відповідають стандартам ЄС, а також продовжити податкові пільги для імпорту відповідного обладнання.

Цей порядок денний має конструктивний характер і фокусується не на критиці, а на формуванні сприятливих умов для розширення вже успішних ініціатив на рівні місцевих громад і підприємств.

Висновок: майбутнє почалося

Громади не чекають вказівок з верхівки, а активно беруть на себе ініціативу в процесі відновлення енергетичної системи. Бізнес інвестує ресурси, розробляє інноваційні рішення та об'єднується з донорами і місцевою адміністрацією. В Україні вже реалізовано перші проєкти енергетичних спільнот, створено промислові генерації для власних потреб, а також десятки локальних ініціатив у сфері сонячної та вітрової енергетики, разом із системами зберігання. Крім того, в Україні розвивається виробництво турбін та гібридних інверторів.

Потрібна загальна стратегія, яка об'єднає ці зусилля в національну рамку. Маємо унікальний шанс створити сучасну, децентралізовану, гнучку енергетику, яка не лише переживе війну, а стане прикладом для інших держав. Кожна громада із СЕС, кожна компанія з накопичувачем, кожна енергоспільнота стають не просто проєктами, а черговим кроком до енергетичної стабільності України.