"Всуху" здолали американських морських піхотинців! Вінничанин завоював шість золотих медалей у США - 20 хвилин.

Ярослав Бегас, колишній десантник 46-ї аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ, здобув шість золотих медалей на змаганнях у США. Ці почесні нагороди він присвятив своїм товаришам, які залишилися живими, та тим, хто віддав життя за Україну.

* Четверо вінничан, ветеранів війни, представляли Україну на міжнародних змаганнях у США з адаптивного спорту -- Marine Corps & Air Force Trials 2026.

* Усі повернулися з золотими медалями. Найбільше з них має Ярослав Бегас – екс-десантник 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ.

* З володарем шести золотих і однієї срібної медалі розмовляв журналіст "20 хвилин".

Ярослав Бегас ділиться своїми враженнями: "Серед шести золотих медалей, які я здобув, найбільше запам'яталася командна нагорода. Чому? Бо це було справжнє емоційне свято. Коли у фіналі ми не залишили жодних шансів американським морським піхотинцям і виграли з рахунком 2:0, це був справжній вибух почуттів!"

Про цю перемогу Ярослав розповів детальніше, ніж про інші здобуті медалі. Каже, командний дух дає можливість сприймати перемогу з сильнішими відчуттями у порівнянні з тими, коли ти перемагаєш індивідуально.

Два рази грали з американцями

Перед тим, як перейти до розповіді про Ярослава Бегаса, варто зазначити, що адаптивний спорт — це особлива галузь фізичної культури, розроблена для ветеранів, які отримали травми під час бойових дій. Мій співрозмовник втратив одну ногу внаслідок війни.

На змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026 у Сполучених Штатах Ярослав демонстрував свої здібності в кількох видах спорту. Він змагався в плаванні на двох дистанціях вільним стилем та на одній дистанції брасом, а також брав участь у велоспорті на модифікованому велосипеді. Крім того, він представляв нашу країну у волейболі сидячи, який є спеціалізованим варіантом волейболу для спортсменів з обмеженими можливостями. Варто зазначити, що волейбол сидячи є частиною програми Паралімпійських ігор.

— У волейбольних змаганнях змагалися 10 команд, — ділиться співрозмовник. — Вони були розділені на дві групи. Нам вдалося обіграти всіх суперників у нашій групі. Згідно з правилами, матчі проходять до двох виграшів. У півфіналі ми зустрілися з командою з Великої Британії, і знову здобули перемогу.

Ставши чемпіонами, безумовно, було великою мрією: хто з атлетів не бажає цього? Але у фіналі нам довелося зустрітися з господарями турніру – американською збірною. Це була команда найкращих представників американських збройних сил – морських піхотинців. Як відомо, у рідних стінах спортсменам завжди легше. Крім того, американці були налаштовані взяти реванш за попередню поразку.

Наша команда вперше зустрілася з ними на відбірковому етапі. Тоді ми здобули перемогу з рахунком 2:1. Можете тільки уявити, з якою рішучістю наші морські піхотинці вийшли на поле. Гра проходила в напруженій атмосфері. Першу партію ми виграли. У другій партії американці вийшли з ще більшим бажанням відігратися, але їм це не вдалося. Ми знову перемогли, завершивши фінал з переконливим результатом 2:0. Після такого тріумфу емоції просто переповнювали нас.

-- Яка була реакція американців на поразку? -- запитую свого співрозмовника.

Звісно, їхній смуток не можна було не помітити, -- зауважує Ярослав. -- Однак, незважаючи на це, вони вітали кожного з нас. Було багато потисків рук, обіймів і звичних американських усмішок на їхніх обличчях.

Співрозмовник зазначає, що за океаном вони завжди відчували підтримку. Присутність представників української діаспори на трибунах надихала та підсилювала їхній дух. Їхні голоси лунали не лише під час волейбольних матчів, а й на різних етапах змагань.

Крім української мови, повсюди майоріли наші прапори, інша атрибутика у кольорах нашого прапора. За таку підтримку мій співрозмовник висловлює щиру подяку кожному і кожній з діаспори, які вболівали за наших спортсменів.

Відразу вручили три нагороди.

Ярослав Бегас виборов три з шести своїх золотих медалей у плаванні, змагаючись у двох різних дисциплінах цього виду спорту.

Спочатку він взяв участь у змаганнях на двох дистанціях вільним стилем — 50 і 100 метрів, а потім виступив у брасі на 50-метровій дистанції.

Результат вінничанина вразив: він переміг на всіх дистанціях! Запитую, скільки разів викликали на п'єдестал?

— Усі три медалі були вручено одночасно, — зазначає Ярослав.

Наш співвітчизник здобув перемогу на двох дистанціях у змаганнях з веслування на тренажерах.

На змаганнях з велоспорту Ярослав проїжджав коло, яке складало 1400 метрів. Він зазначив, що цю відстань потрібно було подолати за 35 хвилин. Він використовував велосипед з певними змінами: переднє колесо було більшим за заднє. Щоб підтвердити свої слова, співрозмовник надіслав фотографію з траси.

Його досягнення отримало статус "золота".

Втратив ногу у Бахмуті

Перед початком великої війни Ярослав Бегас працював у сфері будівництва. У жовтні 2022 року його мобілізували до армії. Він пройшов навчання за кордоном, а після повернення військовослужбовців розподілили між двома десантно-штурмовими бригадами: 95-ю та 46-ю. Ярослав став частиною 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ, приєднавшись до оборонців.

— Мій шлях на фронті виявився недовгим, — ділиться чоловік. — 13 грудня 2022 року я втратив частину правої ноги. Це сталося в Бахмуті. Після цього пройшов лікування, тривалу реабілітацію та отримав протез. Коли цей етап завершився, я почав думати про нові можливості. Так я відкрив для себе ветеранський адаптивний спорт.

Свою дебютну золоту медаль ветеран здобув на змаганнях у Латвії, де представляв збірну України з паратріатлону. Цей вид спорту став для нього стартовим етапом на шляху до успіху. Тепер до його колекції додалися ще шість золотих медалей та одна срібна, отримані на змаганнях у США.

"Золоті" земляки

Окрім Ярослава Бегаса, який здобув золоті медалі, з змагань в Америці повернулася ще трійка вінничан, що представляли національну збірну України.

Бойова медикиня 59-ї бригади Оксана Рудик завоювала чотири золоті медалі. Найвищі відзнаки вона отримала в змаганнях з веслування на тренажері, велоспорту та волейболу.

Ще один наш земляк Дмитро Чорний привіз золоту медаль у командному заліку: він виступав за волейбольну команду. У Дмитра є ще одна нагорода -- бронзова медаль у плаванні на дистанції 50 метром брасом.

Олексій Дернов родом з Кіровоградщини, але після лікування у нашому місті Вінниця припала йому до душі. Тут він залишився. Пан Олексій повернувся з Америки з гарним медальним здобутком: виборов дві золоті, дві срібні і чотири бронзові нагороди.

Щиро вітаємо наших атлетів з їхньою перемогою! Після важких поранень у боях з агресором, вони знову показують свою незламність і бойовий дух на спортивному фронті. Віримо, що наші захисники також здобудуть перемогу у боротьбі з ворогом на передовій.