Виходець зі злиднів і голоду: яким був молодий аграрій Леонід Яковишин, що пішов з життя.

До 26 років агроном здобув визнання та займав ключову позицію.

У суботу, 26 липня, відійшов у вічність аграрій Леонід Яковишин. Цей український діяч, відомий своїми значними досягненнями в галузі сільського господарства та унікальним мавзолеєм, який він збудував за свого життя, помер у віці 87 років після тривалої боротьби з хворобою.

Дитинство Яковишина було зовсім не легким. У січні 2025 року, у розмові з журналісткою Наталією Мосейчук, видатний агроном розповів, що пройшов крізь усі тяготи повоєння.

"Я виріс у злиднях і в голоді. У сім'ї нас було троє дітей. Мати наша не ходила навіть у перший клас. Щоб хоча б якось вижити в той час, вона пішла працювати у протитуберкульозний диспансер міста Козятин (на Вінниччині). І звідти після туберкульозних хворих приносила додому об'їдки. Якось мій старший брат сказав таке: Ви, що, мамо, хочете, щоб ми всі пішли туберкульоз розносити? А вона й відповідає: сиди, каже, та їж, бо якщо ми зараз себе не прогодуємо, то повмираємо всі разом", -- ділився спогадами вже покійний гендиректор ТОВ "Земля і Воля".

У 1956 році Яковишин розпочав навчання в Уманському сільськогосподарському інституті, який успішно закінчив у 1961 році, здобувши диплом агронома. Після цього він продовжив освіту в аспірантурі. Його вражаюча пам'ять дозволяла йому без проблем складати вступні іспити без попередньої підготовки, а також запам'ятовувати сотні телефонних номерів з легкістю. Ще під час навчання він був фінансово незалежним, підтримуючи свою сім'ю, та вирізнявся стильним вбранням, завдяки чому мав досить заможний вигляд серед своїх однолітків.

Після закінчення інституту розпочав свою кар'єру старшим агрономом у радгоспі "Мирогощанський" на Рівненщині. До 1966 року він швидко піднявся по кар'єрних сходах — від інспектора до керівника районного управління сільського господарства, досягнувши значної посади всього в 26 років.

У 1970 році Яковишин став керівником Бобровицького радгоспу-технікуму, де запровадив систему ротації кадрів і активно залучав молодих фахівців. Вже через кілька років під його керівництвом урожайність зросла втричі, продуктивність тваринництва підвищилася на 40%, прибутки збільшились на 75%, а зарплати — на 60%. Одночасно відбувалося суттєве розширення інвестицій у розвиток інфраструктури підприємства.

Рівно шість років тому світ спорту втратив українського чемпіона з штовхання ядра. Ми поділимося деталями про причини його смерті на 51-му році життя та місцем його поховання.