Від мамонтів до зброї та ювелірних виробів: еволюція цивілізації у музеї Львівського національного університету.

Під час проведення незаконних будівельних робіт у Києві було виявлено княжі оборонні вали, повідомляє ZAXID.NET.

У чотирьох залах Археологічного музею Львівського університету продемонстрована еволюція матеріальної культури людей від початків заселення наших земель до XVII ст. Цю колекцію артефактів у різні часи збирали студенти та викладачі ЛНУ ім. Івана Франка під час літніх польових практик. Завідувач музею Ярослав Погоральський розповів ZAXID.NET про найцікавіші експонати й основні археологічні культури, які населяли територію сучасної України.

"Наш край має історію заселення, що сягає початків людства на території України, починаючи з раннього палеоліту. Це було завжди осередком активного заселення завдяки сприятливим природним умовам, багатим ресурсам і вигідному географічному положенню - зручним для торгівлі та водних шляхів. На нас впливали культурні традиції Центральної Європи", - підкреслив Ярослав Погоральський.

У музеї експонуються артефакти, що належать до раннього палеоліту, зокрема кремʼяні інструменти та оброблений оленячий ріг. Знайдені предмети середнього та пізнього палеоліту походять зі стоянки Молодове, розташованої поблизу Дністра в Буковині.

Кісткові залишки мамонтів знаходили у кар'єрах - біля озера Задорожне на Миколаївщині, на сірчаних кар'єрах Яворівщини.

Бивень, кістки і зуби мамонта (кам'яний вік)

"Спочатку інструменти були універсальними. Проте з кожним новим століттям або тисячоліттям вони ставали дедалі спеціалізованішими: створювали окремі інструменти для конкретних трудових процесів. Люди завжди прагнуть до їжі, і коли мамонти зникли, довелося шукати нові рішення. Так виникло землеробство та скотарство, а також був винайдений перший штучний матеріал - кераміка," - ділиться Ярослав Погоральський.

Кременеві і рогові знаряддя людей кам'яного віку

Посудина з музичним візерунком (село Тадані, поруч з Кам'янкою-Бузькою) є частиною однієї з найдавніших землеробських культур на українських землях — лінійно-стрічкової або дунайської кераміки, що виникла близько 6 тисяч років до нашої ери. Ці племена переміщалися з Балканського півострова вверх по течії Дунаю, а згодом повернули у бік Карпат, проникаючи на територію України через Польщу.

Жіноча фігурка з антропоморфними рисами, що належить до трипільської культури, була знайдена в Тернопільській області і датується IV тисячоліттям до нашої ери. Племена, що належали до цієї відомої культури, також заселяли території Волині та Львівщини, де розташовувалися їх найзахідніші поселення. Серед них слід відзначити Голишів поблизу Луцька, Винники біля Львова та село Ілів, розташоване неподалік Стільського природного заповідника.

Скульптури трипільської культури, що мають людську форму.

"Макові голівки" – це посуд, який, ймовірно, використовували для приготування опіуму. Ці судини виготовляли представники культури лійчастого посуду, приблизно сучасники трипільців. Їхні поселення були виявлені поблизу Винників, Малих Грибовичів, а також у Зимному біля Володимира та на Високому замку. Назва цієї культури походить від характерних рис верхньої частини посудин, схожих на зрізану лійку. Також зустрічаються ручки у формі голови барана та глиняні сокирки, які виконували культові функції.

Зліва – ємності у формі "макових голівок" для зберігання опіуму.

Кам'яні свердлені сокири. Належать до культури шнурової кераміки (3000-2350 рр. до н. е.), що була поширена від Нідерландів до середнього Дніпра. Її впізнають за типовим орнаментом на посуді, схожим на відбитки шнурка. Ці племена вважаються предками сучасних балтів, германців і слов'ян. Друга її назва - культура бойових сокир, тому що з'являються сокири із кременю та інших порід каменю. Кремінь як матеріал довго використовували, його витіснило аж залізо.

Керамічні вироби шнурового типу: особливості та значення.

Спіральні браслети - це типові знахідки кінця епохи бронзи - початку ранньозалізного віку. У курганному похованні тшинецько-комарівської культури (1600-1200 рр. до н.е.) на Рівненщині знайшли також кинджал, який не має прямих аналогій, а ще посуд, шпильку і підвіску.

Кинджал і браслети комарівської культури

Урни з кістками людей, тіла яких спалили 3000 років тому. Цей могильник лужицької культури виявили у селі Млинище біля Володимира на Волині.

Поховальні урни, що належать до лужицької культури, датуються кінцем бронзового віку.

Найвідомішою знахідкою висоцької культури є парне поховання чоловіка і жінки, що експонується у Львівському музеї історії релігії. Ця культура дала дуже багато поховальних пам'яток - як інгумаційних, так і кремаційних. Для таких поховань спеціально створювали мініатюрний посуд, який імітував побутовий. Посуд ранньозалізного віку можна впізнати за проколами під вінцями.

Бронзові фібули, які слугували застібками для плащів, були чудовим показником епохи. Адже мода завжди зазнавала змін, відображаючи нові тенденції. Племена, що належали до фракійської культури Гальштату, залишили в селі Яргорів на Тернопільщині справжній скарб бронзових виробів. Окрім фібул, там знайшли також браслети, нашивки та бронзові серпи.

Бронзові артефакти з Тернопільського регіону

Ойнохоя для розливу вина була виявлена в селі Чижиків неподалік Львова. Під час копання силосної ями в колгоспі, працівники випадково натрапили на стародавнє поховання. У ньому також знайшли бронзову миску та шпори.

Бронзова ойнохоя для розливу вина

Античність в музеї представлена експонатами, знайденими на території Криму. Раніше студенти Львівського університету мали можливість проходити практику в Керчі, де досліджували давній Пантікапей, а також в Білгороді-Дністровському, де вивчали Тіру, і в Ольвії, яка розташована на Миколаївщині. У фондах музею зберігаються зразки розписного посуду, виготовленого давніми греками, що мешкали в Північному Причорномор'ї. Серед експонатів є лампадки для олії, амфори, призначені для транспортування олії та вина морем, деякі з яких мають на ручках написи грецькою мовою. Кілік – це спеціальний посуд для вживання вина, прикрашений рельєфним орнаментом, що зображує Діоніса, бога виноробства.

Стародавній посуд греків античної епохи

Зламаний меч у похованні воїна пшеворської культури виявили біля Судової Вишні. Культуру відкрив науковець Львівського університету Кароль Гадачек на початку ХХ століття. Окрім меча, в могилі були умбони (навершя) від щитів, наконечники списів, які виглядають як наполіровані - через сильну дію вогню.

Зламаний меч з поховання в Пшеворах.

"Ця культура має германське походження. Германці, які приходили на нашу землю, в основному складалися з воїнів та військових підрозділів. Після їхнього проходження залишалися кремаційні поховання, в яких знаходилися знаряддя війни. Серед них завжди були мечі, часто зламані, оскільки уявлялося, що смерть воїна супроводжує загибель його зброї. Проте існує й інше, більш просте пояснення: кремаційні ямки мали невеликий розмір, тому зброю доводилося згинати, щоб вона вмістилася", - зазначає Ярослав Погоральський.

Наступний зал переносить відвідувачів у пізньоримську епоху, що охоплює III-V століття. Черняхівська культура є яскравим прикладом поліетнічності, адже тут співіснували германці, дакійці, сармати й слов'яни. "Цей період характеризується великою турбулентністю в Європі та масовими міграціями народів. Це, в свою чергу, знайшло відображення в матеріальній культурі. Оскільки Карпати фактично становили межу Римської імперії, впливи провінційно-римської культури були досить помітними. Тут можна знайти посуд, що або походить із провінційно-римських майстерень, або виготовлений за їхніми зразками на гончарному колі – він вирізняється якістю та естетикою. Водночас, місцеві жителі використовували також простий ліпний посуд для щоденних потреб," - зазначає археолог.

Деякі предмети можна вважати імпортними, навіть якщо їх виготовляли на місцевому рівні. Наприклад, кістяні гребені та бронзові застібки-фібули. У районі села Бернашівка, що на Вінниччині, археологи виявили майстерню, де створювали пальчасті фібули. Вони знаходять безліч форм, в яких відливали різноманітні прикраси. На Зимнівському слов'янському городищі виявлено глиняні "ложки"-тиглі, призначені для розливу металу, а також бронзові матриці для виготовлення різних нашивних бляшок.

Артефакти черняхівської цивілізації

У період V-VII століть розпочинається історія наших предків-слов'ян, яких візантійці іменували "склавини".

"Практично всі сучасні слов'янські народи мають корені, які можна простежити до території України, зокрема її північно-західних регіонів, таких як Волинь і Прип'ятське Полісся. Дослідники провели численні аналізи давніх поховань, знайдених у центральній Європі, порівнюючи їхні ДНК з похованнями на українських землях. Вважається, що саме Прип'ятське Полісся стало центром виникнення слов'янських народів," - зазначає Ярослав Погоральський.

Гребінь з кістяним футляром з Листвинського городища X-XI століття біля Дубна на Рівненщині. "Ці речі типові для Скандинавії. Коли князі Володимир і Ярослав ці землі приєднали до Руської держави, там, очевидно, був княжий гарнізон, який, можливо, частково складався з варягів", - пояснює історик.

Кістяний гребінь та ювелірні вироби з Листвинського городища

Жорнівський скарб являє собою колекцію прикрас, виготовлених за технологією зерні, включаючи гривну, перстень, скроневу підвіску та намисто.

В Пліснеську археологи виявили плитки для підлоги церкви, оздоблені символом риби, а також керамічні рельєфні плитки з Успенського собору князівського Галича, на яких зображені орли та грифони. Серед артефактів княжої епохи, знайдених у Буську, є згорток бересту для письма, а також пряслице з вигравіруваними літерами.

Прикраси княжої доби - лунниці, скляні браслети, що є ознакою міської культури, хрести-енколпіони, боярський перстень з галкою XIV ст.

Цікавим аспектом історії є використання давніх мечів у повсякденному житті. Наприклад, у Буську в одній з ям, де знаходили посуд XVII століття, виявили меч XIV-XV століття, але він був обрізаний. Це свідчить про те, що після того, як меч став непридатним для військових цілей, його модифікували, щоб використовувати в господарстві, наприклад, для обробки овочів.

До слова, невдовзі в Археологічному музеї презентують відтворену мозаїчну підлогу з церкви XII ст. у Буську.