Схилимо голови. Він народився в Росії, але вболівав за Зорю, загинув за Україну.

Щодня о 9:00 українці вшановують пам'ять тих, чиє життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Євгена Ковальова, вболівальника "Зорі", який загинув під Авдіївкою три роки тому, 20 квітня 2022 року.

Євген Ковальов з'явився на світ 17 червня 1988 року в Пурпе (Російська Федерація). Незабаром його родина вирішила переїхати до України, і в результаті його дитинство пройшло в селищі міського типу Новопсков (з 2024 року - Айдар), що знаходиться у Старобельському районі Луганської області. Євген успішно завершив навчання в Новопсковській газопроводській школі, а у 2005 році вступив до Політехнічного коледжу в Луганську.

Як професійний дефектоскопіст, Євген протягом 2010 року працював у Росії. До початку подій 2014 року він разом із дружиною Ольгою та донькою проживав у Свердловську. Однак, вже в перші дні російської агресії в Криму, він звернувся до дружини: "Ні, залишатися тут неможливо. Ми повинні виїжджати звідси". Так, він разом із родиною вирушив назад на батьківщину, до Новопскова.

Протягом свого життя Ковальов здобув досвід роботи в багатьох країнах та в різних галузях: від газового сектора до будівництва, а також в ролі інженера-механіка на комунальних підприємствах. Однак останні три роки перед початком повномасштабної агресії він трудився зварювальником у Чехії, ставши універсальним спеціалістом.

З 2006 року Євген почав підтримувати луганську "Зорю", відвідуючи фанатський сектор. З часом він став активним вболівальником і долучився до ультрас-руху. Він завжди був поруч із командою, незалежно від того, чи проходили матчі вдома, чи в гостях.

Коли починалася окупація Луганщини, Євген відвідував проукраїнські мітинги у Луганську, навіть коли в місті вже не жив, мав активну громадянську позицію, гостро переживав усі події, котрі відбувалися в країні.

Дружина згадує, що чоловік ще раніше обговорював можливість початку великої війни і вже тоді розглядав варіанти для виїзду сім'ї за кордон. Він звільнився з роботи в перший день конфлікту, а вже на наступний день опинився у Львові.

"Не можу просто сидіти за кордоном і спостерігати за новинами, що відбувається у нас. Хто, якщо не я?" – казав він дружині. Протягом кількох днів Євген допомагав у створенні протитанкових споруд, а потім вирушив до військкомату. У Львові йому не вдалося вступити до лав армії, оскільки там уже набрали достатню кількість добровольців. Тож він направився до Києва. По дорозі, зупинившись у Вінниці, зайшов до місцевого військкомату, а 6 березня склав присягу. Після короткого курсу навчання він відправився на Донеччину.

Старший навідник гранатометного взводу Євген Ковальов загинув 20 квітня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу Авдіївки, що на Донеччині. Він отримав тяжкі осколкові поранення. Того ж дня, кілька годин перед трагедією, Євген востаннє спілкувався по телефону зі своєю дружиною.

Поховали воїна у Новограді-Волинському (нині - Звягелі) на Житомирщині.

У Ковальова залишилися батьки, дружина та двоє малюків, яким на момент втрати батька було дев’ять і п’ять років. Вдома Євген був уважним, надійним і люблячим чоловіком, який дбав про свою родину, надзвичайно любив донечок і високо цінував сімейні зв’язки. Разом із дружиною вони виховували дітей у дусі патріотизму та любові до України. Хоча Євген часто перебував за кордоном, його мрія полягала в тому, щоб повернутися додому, започаткувати власну справу, подорожувати світом і побачити океан.