Неперевершена міс Бурпл в образі міс Мурпл: аналіз виступів української збірної в кваліфікації до жіночого Євро-2026.

Підсумовуємо друге вікно відбору до жіночого ЧЄ-2026, де збірна України зробила найважче - відчепила аутсайдера, який міг нам достроково закрити шлях на Євро

5 та 8 березня жовтня жіноча збірна України двічі мінімально переграла Литву. Спочатку у словацьких Михайлівцях - 30:29, а за три дні на виїзді - 26:25.

Ці перемоги дозволили нам залишатися у гонці за додаткові місця на Євро через конкурс третіх місць. Одразу чотири з шести збірних, які посядуть треті місця, потраплять у фінальну частину.

Нагадаємо, що в жовтні ми фактично втратили можливість потрапити на Євро-2026, адже зазнали очікуваних поразок від лідерів - Швеції та Сербії. Шанси на отримання очок у фінальному вікні відбору проти фаворитів виглядають майже нереальними, але навіть без залікових балів ми все ще можемо мати серйозні амбіції щодо Євро-2026.

І ми їх зараз проговоримо. Але перед тим, зазначимо головне: очки та голи в матчах проти Литви не враховуються у конкурсі третіх місць. Тобто у залік йдуть доробки у матчах проти першої та другої команди у групі.

На даний момент Україна має 0 балів і різницю голів "-19".

На перший погляд ситуація виглядає невтішно, проте в змаганні за третє місце ми займаємо другу позицію. У групі 4, до якої входять Чорногорія, Фарери, Португалія та Ісландія, всі команди вже здобули перемоги, і третя збірна фактично отримає квиток на Євро.

Наступною в списку є Україна (0; -19), за нею слідують Північна Македонія (0; -24), Фінляндія (0; -25) та Італія (0; -35). У іншій групі триває боротьба за третю позицію між Ізраїлем (0; -25) та Грецією (0; -27).

Тобто в України є певний поулпозішн і умовний гандикап у шість м'ячів до червоної лінії, нижче якої неможна опускатися. Звісно, ця лінія буде рухатися і ми обов'язково повернемося до цієї специфічної калькуляції після п'ятого туру (в його межах 8 квітня пройде матч Україна - Швеція).

В те, що хтось із претендентів набере залікові очки у фейр-плей контурах віриться дуже важко, проте ризик неспортивних рішень все ж існує. І такі випадки раніше були вже зафіксовані.

Основною неприємністю останніх рядків, що характеризують останнє десятиріччя для збірної України, є підрахунок голів у випадках поразок...

Нагадаємо, що збільшення складу континентального форуму з 16 до 24 команд створює можливості для нових учасників, до яких, на жаль, тепер входить і наша національна команда.

Україна - Литва 30:29 (15:16)

Україна: Гладун (10/29, 34%), Пастеляк (1/11, 9%); Росоха (6/7), Оржаховська (6/10), Корець (4/5), Андрійчук (4/6), Смбатян (3/4), Шукаль (3/8), Мальована (2/2), Колодюк (1/1), Прокоп'як (1/2), Пархоменко (0/1), Фурман, Бондаренко (н.в.), Краснянська (н.в.), Скрипець (н.в.).

В.о. головного тренера: Панченко.

Литва - Україна 25:26 (10:16)

Україна: Гладун (15/38, 39%), Пастеляк (1/6, 17%); Смбатян (5/7), Колодюк (5/7), Шукаль (3/3), Мальована (3/3), Оржаховська (3/6), Росоха (2/4), Корець (2/4), Прокоп'як (1/1), Андрійчук (1/3), Пархоменко (0/2), Бондаренко (0/2), Фурман (1/2), Краснянська (0/1), Скрипець (н.в.).

В.о. головного тренера: Панченко.

Щодо матчів з Литвою, то безпосередньо гандболу було дуже мало. Типовий хаос, де діє тактика сліпого тасування гравців і спроба досягти успіху за рахунок індивідуальних дій.

Однак відбулись два надзвичайно емоційні матчі, які могли закінчитись на користь будь-якої з команд, але двічі переможцями стали українські спортсменки, і це має величезне значення.

У стартовій грі литовські гравці у другій половині матчу мали комфортну перевагу в чотири голи. Однак вони натрапили на непереможну вінницьку голкіперку Марію Гладун, яка почала неймовірно рятувати все, що прилітало в її напрямку, навіть з шести метрів.

Однією з ключових персонажок стала Анастасія Оржаховська. Її можна умовно вважати дебютанткою, адже вона вже два роки тому виступала за збірну на цьому ж етапі відбору до Євро-2024.

Але грати - це, м’яко кажучи, не зовсім точне визначення. Її випускали на кілька секунд у млин двічі, де панували яскраві калейдоскопічні оберти, і вона навіть не мала можливості спробувати щось. Уявіть собі, з того складу, який був два роки тому, залишилося всього три(!) гравчині - Смбатян, Колодюк та така ж новачка Краснянська...

Усвідомлюючи можливість повторення ситуації, Оржаховська, вперше з'явившись на полі в другому таймі, відразу ж узяла контроль над грою і без коливань почала наступ. Її дії виявилися настільки ефективними, що вогонь, який вона запалила, миттєво підхопила Любов Росоха, і незабаром Україна вже вела з перевагою у чотири м'ячі.

Хоча фінал і був досить напруженим, у гостей не було справжньої можливості вирвати хоча б нічию.

Однак перемога з різницею в один м'яч давала Литві можливість взяти реванш на рідному полі. Проте тут знову спрацював наш головний козир. Вражаючий старт у першій половині гри був заслугою воротарки Марії Гладун. Вона буквально вибила литовок з колії, і перевага в "+6" мала б легко закритися у другій половині матчу.

Проте ми не можемо ігнорувати ротацію. Вона завжди необхідна, незалежно від того, чи є вона доречною. Гладун опинилася на "банці", а Литва з португальським тренером поступово почала скорочувати відставання в рахунку. У цей момент ключові голи забили Вікторія Мальована та одна з найнадійніших футболісток команди Карина Колодюк.

У завершальній частині гри капітанка команди Тамара Смбатян виявила свої лідерські якості, демонструючи вражаючу здатність долати захист литовських гравців точними ударми з опори.

Хоча останнє нападіння було на литовців і не було доведено до кінця, основна мета березня – відсторонити Литву від боротьби за Євро і зберегти власну участь у турнірі – Україна успішно виконала.

Безперечно, після успішних виступів варто відзначити внесок тренерського колективу. Формально команду очолює Богдан Панченко, який також займається справами чоловічого Спартака. Проте, насправді, функції головного наставника виконують інші члени команди.

На справді, під керівництвом президента Федерації гандболу України Андрія Мельника, який у 2017 році взяв на себе роль самопризначеного тренера, збірна команда перебуває під впливом Лілії Горільської. Вона, окрім роботи зі збірною, також відповідає за тренування молодіжної команди та жіночого клубу "Спартак".

Це справді неповторний випадок: головний тренер, який фактично не займається підготовкою збірної, не має конкретних завдань і не веде гру, проте відмінно виконує роль вболівальника та вміє добре плескати в долоні. Як у відеожурналі "Каламбур", важко зрозуміти, чи це міс Бурпл грає міс Мурпл, чи навпаки.