Мав псевдонім "Браконьєр": у бою на Донеччині загинув воїн-сирота.

У селі Павлівка на Вінниччині Валерія Білозора поховали, вистеливши дорогу живими квітами та гілками ялинки й самшиту. Цей воїн до останньої краплі крові захищав свою рідну землю. Його повернення додому затягнулося на важкі сім місяців невідомості, перетворивши ночі його сестри та друзів на безсонні. За життя Валерій прожив 36 років.

Коли Валерій відзначив своє восьмиріччя, його мама, ще зовсім молодою, пішла з життя. Виховання хлопчика взяли на себе його тато та сестра Юлія. Через два роки після цього помер і батько, залишивши Валерія під опікою сестри. Вони були найближчими людьми один для одного. Валерій отримав професію електрика і ніколи не уникав роботи. Він допомагав сусідам, а в час жнив підтримував місцевих фермерів. Він вмів все: орати, сіяти, збирати врожай, а також пильнував яблуневі сади. Працював у столиці на будівництві, а повертаючись додому, завжди надавав допомогу сестрі в господарстві. Найбільше він любив своїх племінників – Каріну і Даниїла.

Як і багато інших, Валерій мріяв про затишну родину та щасливе сімейне життя. Але війна вкоротила ці мрії. Через стан здоров'я він не проходив строкову службу. Проте, коли постало питання захисту рідної землі від агресора, і 12 грудня 2023 року він отримав повістку, хлопець без вагань вирішив стати на захист своєї Батьківщини. Його побратими охрестили його жартівливим позивним "Браконьєр".

"Разом з бойовими побратимами Валерій Білозора боронив Україну на східному напрямку, -- повідомляють земляки воїна. -- Останній бій солдат 59 окремої мотопіхотної бригади прийняв в районі населеного пункту Первомайське Донецької області. Родина втратила з Валерієм зв'язок у травні. Сестра Юлія отримала повідомлення про те, що її брат зник безвісти. Вірила, молилась, сподівалась, що живий. На жаль ці сподівання не справдились"...

Воїна поховали на сільському цвинтарі, віддавши йому всі належні почесті.

Раніше "ФАКТИ" інформували, що в боях на Донеччині загинув воїн з Вінниччини Михайло Бринзюк, про якого його родина не мала відомостей майже протягом року.

Читайте також історію життя та смерті 43-річного захисника Мирослава Тішкова із села Сімер, що на Закарпатті, який у перші дні великої війни добровольцем відправився боронити країну.