Імперативний мандат: принципи та механізми відкликання депутатів місцевого рівня.

У жовтні мали б відбутися місцеві вибори, але через воєнний стан їх, як і президентські та парламентські, найшвидше, буде відкладено. За час чинної каденції 145 депутатів міських рад облцентрів України (12,5%) достроково припинили повноваження. 71% із них написали особисті заяви про складання мандатів; ще 10% обіймали посади, несумісні з депутатством; 12% депутатів, на жаль, померли і лише десятьох позбавили повноважень їхні партії. Жодного обранця з кінця 2020-го й до травня 2025-го не відкликали самі виборці.

Партійний імперативний мандат застосовували у восьми міських радах: Вінницькій, Запорізькій, Луцькій, Одеській, Полтавській, Ужгородській, Харківській і Черкаській. Своїх представників відкликали такі політсили: "Слуга народу", "Європейська Солідарність", "За майбутнє", ВО "Свобода", "Партія простих людей Сергія Капліна", "Блок Кернеса -- Успішний Харків!", "Українська стратегія Гройсмана", "Партія Володимира Буряка "Єднання" та заборонена нині в Україні "Партія Шарія".

Більшість вакантних місць заповнена: легальні партії можуть заводити в свою фракцію наступних у виборчому списку кандидатів, заборонені ж -- ні. Тож станом на травень цього року лише 45% міських рад обласних центрів мають передбачену законодавством кількість депутатів. Ще стільки ж налічують від 90% регламентованого складу. Найгірша ситуація в Одесі -- 88% і Херсоні -- 63%. Загалом по країні залишаються вакантними 56 місць обранців до цього рівня місцевих рад.

Рух ЧЕСНО проаналізував, як за чинної каденції міськради втрачали депутатів і кого з обранців позбулися самі політсили. В основі дослідження -- відповіді на запити до органів місцевого самоврядування (ОМС) і відкриті дані. У дослідження не увійшли тимчасово окуповані Луганськ, Донецьк та АР Крим.

Як вже зазначалося, близько 12,5% депутатів міських рад обласних центрів України достроково припинили свої повноваження під час поточного скликання. Кропивницька -- єдина міська рада, яка залишилася без змін у своєму складі. Найбільші зміни в депутатському корпусі відбулися у Черкасах, Чернівцях і Харкові, де 21% депутатів достроково склали свої мандати. У Запоріжжі цей показник становить 22%, в Одесі -- 23%, а в Херсоні він перевищив третину -- досягнувши 37%.

Херсон перебував під російською окупацією, а після звільнення повноваження органів місцевого самоврядування фактично перейшли до міської військової адміністрації. Міськради ж офіційно не розпустили, тож 18 із 20 обранців власноруч написали заяви про складання мандата. Згідно із Законом "Про статус депутатів місцевих рад", ці звернення має затвердити відповідна рада своїм рішенням. Жодного звільненого місця не заповнили.

Примітно, що 2022-го, коли місто було окуповане, ніхто з обранців не позбувся мандата. Найбільше депутатів склали повноваження торік -- 11, роком раніше -- п'ятеро. Це типова ситуація для всієї країни. Найчастіше депутати міськрад йшли 2023-го (48) і 2024-го (49). І на це є конкретна причина -- урядова постанова №69 від 27 січня 2023 року, згідно з якою депутати місцевих рад мають право перетинати державний кордон лише на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Асоціація міст України не раз просила Кабмін переглянути заборону на виїзд за кордон депутатам місцевих рад і посадовим особам місцевого самоврядування, які не є військовозобов'язаними. Проте віз і нині там.

Безумовно, це не єдина причина, чому депутати складають свої повноваження за власним бажанням. За цю каденцію таких випадків було зареєстровано найбільше – 103.

У Сумській міській раді сталося оновлення складу депутатів: двоє представників вийшли з активної політики. Першим був Дмитро Лантушенко з партії ЄС, який на сесії міськради у 2021 році оголосив про свій вихід із фракції та відставку з депутатського мандату, проте зазначив, що не планує залишати політичну діяльність. Він взяв на себе керівництво обласним відділенням партії "УДАР Віталія Кличка". Його місце в раді зайняла Дар'я Резнік, яка у 2023 році також покинула свою посаду через переїзд за кордон.

Склад Чернівецької міськради змінився на 21%. Усі дев'ятеро депутатів склали повноваження з власної волі: Василь Зазуляк і Наталія Дембіцька з "Єдиної альтернативи", Михайло Яринич, Іван Гончарюк й Олександр Швець із "Народного контролю", Володимир Бешлей з "Рідного міста", Тетяна Шепелько з "Пропозиції", Сергій Козак з "Команди Михайлішина", а ще (що іронічно) сам Віталій Михайлішин. 2025-го всі місця заповнені.

У Чернігові ситуація виглядає зовсім інакше. Тут чотири депутати VIII скликання вирішили скласти свої повноваження за власними заявами. У 2023 році це був позафракційний депутат, колишній представник ОПЗЖ, Павло Гармаш. А в наступному році свої мандати залишили ще троє депутатів: Сергій Кирієнко та Вікторія Лазаренко з фракції "Рідний дім" і Юрій Тарасовець із "Слуги народу". Першого не можна замінити, оскільки він представляв заборонену політичну силу, а щодо інших виникла інша проблема.

"У зв'язку з відсутністю кворуму на засіданнях Чернігівської міської територіальної виборчої комісії Чернігівського району Чернігівської області жоден новообраний депутат не зміг отримати свій мандат", -- зазначили представники міськради.

В Одесі наразі не вистачає цілих восьми депутатів для формування повного складу ради, що становить 23%. Це відчутно вплинуло на функціонування ради в цілому, зокрема на роботу постійної комісії, яка займається питаннями регламенту, депутатської етики та запобігання корупції.

"У відповідь на запит ЧЕСНО, міськрада повідомила, що постійна комісія не може виконувати свої функції через недостатню кількість депутатів у її складі, як це передбачено пунктом 4 розділу II Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання."

У Черкасах три місця вакантні, бо теж належали представникам ОПЗЖ. Двоє з них -- Ярослав Левицький і Олег Кашко самостійно залишили раду, а Олександра Замирайла позбавили мандата за рішенням суду.

Згідно з вказаним законом, одним із підстав для скасування мандата депутата є рішення суду, яке набуло чинності, а також обвинувальний вирок, що передбачає позбавлення волі. У такому випадку не вимагається окреме рішення ради.

Отже, 23 липня 2024 року Черкаський апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції, згідно з яким Олександра Замирайла визнали винним у виправданні, визнанні легітимності та запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Фігуранту Реєстру зрадників призначили п'ять років за ґратами. За інформацією СБУ, він прагнув стати російським гауляйтером у разі окупації Черкащини. Крім того, безпеківці оприлюднили запис розмови депутата з дружиною, в якій він пив за перемогу армії РФ та здоров'я Путіна. Пізніше чоловік хотів утекти в США, але 3 серпня 2022-го його затримали. Весь час до оголошення вироку Замирайло залишався обранцем Черкаської міськради.

Також були позбавлені своїх посад двоє депутатів з Херсона: Ігор Семенчев, якого суд визнав винним у колабораційній діяльності та засудив до 10 років ув'язнення, а також колишній мер міста Володимир Сальдо, який обіймав посаду гауляйтера в окупованій частині Херсонщини. Його покарали 15 роками позбавлення волі за державну зраду, колаборацію та заперечення збройної агресії Росії проти України.

Останнім у цьому переліку є депутат Миколаївської міської ради від ОПЗЖ Максим Невінчанний, який регулярно займався російською пропагандою. Він публічно висловлювався про "примусову українізацію", розповсюджуючи фальшиві новини про американські лабораторії в Україні та радикальних націоналістів.

У 2020 році Верховна Рада внесла зміни до законодавства, які надали можливість місцевій організації політичної партії, від якої обрано депутата місцевої ради, а також виборцям відповідного округу, ініціювати відкликання депутата за народною ініціативою. Ця процедура стала можливою не раніше ніж через рік після отримання депутатських повноважень. Зміни були впроваджені напередодні перших місцевих виборів, що проводилися за партійними списками.

Логіку цього рішення прокоментувала Аліна Загоруйко, народна депутатка від "Слуги народу" та одна з ініціаторок законопроєкту. Вона зазначила, що у Верховній Раді існував консенсус серед більшості фракцій: партії повинні отримати реальний механізм впливу на своїх представників, які були обрані за партійними списками, але діють самостійно або суперечать позиції партії. Організація з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) та Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) неодноразово критикували імперативний мандат в Україні, вважаючи його несумісним із демократичними нормами. Венеційська комісія також визнала імперативний мандат неприйнятним на загальнонаціональному рівні, але допускає його обмежене використання на місцевому рівні, де переважає партійна відповідальність.

З кінця 2021-го й по 1 травня 2025-го партії позбавили повноважень десятьох депутатів. Імперативний мандат застосовували у восьми міськрадах: Вінницькій, Запорізькій, Луцькій, Одеській, Полтавській, Ужгородській, Харківській і Черкаській.

Так, 2023-го "Слуга народу" позбавила повноважень депутата Луцької міської ради Андрія Костенка через прогули. Очільник міського осередку партії Роман Бондарук пояснив це так: "Причина -- це те, що він пропустив більше 50% пленарних засідань і комісій. Таким чином партія відреагувала, це було прописано в угоді. Якщо депутат пропускає більше 50% засідань, він мусить скласти свої повноваження. Якщо він не наважився це зробити сам -- за нього це зробила партія".

Схожа ситуація сталася з представником Європейського Союзу в Ужгородській міськраді Андрієм Рибою. Як повідомляють ЗМІ, хоча з кінця 2022 року він переїхав до Канади і більше не з'являвся на засіданнях ради, перша спроба усунути його з посади в лютому 2023 року не увінчалася успіхом. Проте 10 жовтня 2024 року ця спроба була успішною. У 2023 році партія Володимира Буряка "Єднання" також позбавила мандата Марину Лісову, депутатку Запорізької міськради, з аналогічної причини.

У 2022 році, за пропозицією представників політичної партії "Українська стратегія Гройсмана", було прийнято рішення про відкликання Ігоря Ткачука з посади депутата Вінницької міської ради.

Згідно з народною ініціативою, депутатські повноваження було скасовано у Любові Майбороди, яка представляла фракцію "За майбутнє" в Черкаській міській раді.

В Полтавській міській раді відбулося два випадки відкликання депутатів. У 2022 році політична сила "Свобода" позбавила мандата Юрія Бублика. Партія звинуватила його у співпраці з командою мера Олександра Мамая, тоді як сам Бублик стверджував, що не мав жодних ідеологічних зобов'язань перед партією.

Роком пізніше "Партія простих людей Сергія Капліна" відкликала ще одного полтавського депутата -- Ігоря Кислова.

У 2021 році "Партія Шарія", яка тепер заборонена, позбавила повноважень одразу двох депутатів Одеської міської ради: Олексія Нагаткіна і Ганну Шабанову.

Цього року "Блок Кернеса - Успішний Харків!" позбавив повноважень Андрія Руденка, який одночасно обіймав посади депутата та заступника міського голови Харкова з питань життєдіяльності міста. Спочатку Ігор Терехов звільнив його з мерії, що пов'язували з розслідуванням БЕБ щодо можливих зловживань під час будівництва фортифікаційних споруд в регіоні. Після втрати своїх повноважень Руденко планував подати до суду на партію.

Переконати депутата написати заяву самостійно -- здається, найдієвіший метод для партій. Можемо побачити це на прикладі Київської міської ради. За час роботи ради IX скликання свої повноваження достроково припинили восьмеро депутатів.

Так, 2023-го за власним бажанням пішли аж четверо представників ЄС, однак із різних причин. Ганна Коваленко написала заяву, найімовірніше, через підозру САП у недостовірному декларуванні. Віктор Кононенко -- через службу в ЗСУ. Тоді ж залишила депутатство і Ярина Ар'єва, після того, як суд обрав їй запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в справі про ДТП в стані наркотичного сп'яніння. А Сергій Таран пішов працювати консультантом у проєкт ОБСЄ.

Окрім цього, Ірина Никорак була обрана народною депутаткою України, зайнявши місце Михайла Забродського у Верховній Раді.

У 2024 році в Київраді відбулись зміни: троє депутатів склали свої повноваження. Серед них – Андрій Порайко з партії "Європейська Солідарність", а також Віктор Брагінський і Ілля Кушнір з "УДАРу".

Можна стверджувати, що фактично, застосовуючи імперативний мандат, однопартійці здійснили тиск на певну групу депутатів, спонукаючи їх написати заяви про дострокове припинення своїх повноважень. Це, безумовно, є простішим шляхом. Вирішення проблеми через відкликання депутатів вимагає більше зусиль, проте є дійсно ефективним методом.

На жаль, така ж ситуація не спостерігається серед звичайних громадян. За весь час цієї каденції міських рад жодного випадку відкликання депутатів за імперативним мандатом виборців не трапилося. Процедура є вкрай складною, затяжною та часто безрезультатною. Людині або групі активістів необхідно пройти через численні етапи бюрократичних труднощів. Перш за все, потрібно організувати збори щонайменше 300 виборців, створити ініціативну групу, зібрати більше підписів, ніж голосів, які отримав обранець під час виборів, переконати людей надати конфіденційну інформацію (паспортні дані) та підготуватися до перевірок з боку поліції. Якщо всі ці етапи будуть успішно пройдені, територіальна виборча комісія передасть пропозицію про відкликання політичній партії. Врешті-решт, саме партія прийматиме остаточне рішення: відкликати чи залишити свого представника. Скільки ж звичайних містян готові взяти на себе цю важку працю?

Ідея імперативного мандату повинна була б забезпечити депутатів підтримкою та контролем протягом міжвиборчого періоду. Якщо обранець не виправдовує очікування виборців — він втрачає мандат, а в разі порушення партійних принципів — отримує «прощальний» жест. Однак на практиці перший сценарій взагалі не виявляється ефективним — до наступних місцевих виборів законодавцям слід його переглянути. Щодо другого варіанту також виникають питання. Принаймні, необхідно зменшити вплив особистих стосунків у партії та встановити чіткі критерії для відкликання мандата, які можна об'єктивно оцінити.