Характерник, автор листа до султана та викладач у Сорбонні: найвідоміші міфи про Івана Сірка.

Захоплення фортеці Дюнкерк і викладання у Сорбонні — це лише деякі з найбільш популярних міфів про Івана Сірка. Проте навіть без цих вигадок його біографія вражає і сповнена значущих подій. Його обирали кошовим отаманом дванадцять разів, а він здійснив щонайменше 55 успішних військових експедицій. Особливо запекло він боровся з османами. Сьогодні, в день пам'яті про його смерть, ми розглянемо основні міфи та найяскравіші досягнення цього видатного запорожця.

Найдетальнішим аналізом біографії Івана Сірка вважається монографія Юрія Мицика під назвою "Іван Сірко", а також ряд наукових статей, написаних українськими істориками.

1. Поділля чи Слобожанщина

У публікаціях про народження Івана Сірка часто згадуються різні роки та місця. Проте, результати аналізу його залишків вказують на те, що він з'явився на світ між 1605 і 1610 роками, а на момент своєї смерті в 1680 році йому було приблизно 70-75 років. Історик Дмитро Яворницький стверджував, що Сірко народився в Мерефі, що на Слобідській Україні (тепер — Харківська область). Однак Юрій Мицик поставив під сумнів це твердження, оскільки Мерефа була заснована лише в 1658 році, коли Сірко вже досяг зрілого віку. Незважаючи на це, пізніше він дійсно проживав там із родиною.

Інші джерела дають підстави вважати батьківщиною Сірка Вінниччину. Він був вінницьким (кальницьким) полковником. На такі посади зазвичай обирали людей, які походили з тамтешніх країв. За припущенням історика Володимира Борисенка, місцем народження Сірка було сотенне місто брацлавського полку Мурафа за кілька кілометрів від Кальника. До речі, від цієї Мурафи, дуже ймовірно, походить і назва Мерефи на Слобожанщині, адже слободи засновували переселенці з Правобережжя і часто називали так само, як свої рідні місцини.

Мурафа в регіоні Поділля (акварель XIX століття, створена Наполеоном Ордою, взята з Вікіпедії)

2. Козацького роду чи шляхтич

Історичні джерела надають підстави стверджувати, що Іван Сірко мав зв'язки з дрібною православною шляхтою Поділля. Польські документи навіть називали його "уродзоним", що свідчить про його шляхетне походження. Проте не слід сприймати його як великого пана з розгалуженими маєтками. Мова йде про невелику шляхту, яка була тісно інтегрована в козацьке середовище, і саме з неї часто формувалися перші козацькі загони.

Іван Сірко. Ескіз Ріпіна, 1889 (з Вікіпедії)

3. Завоював Дюнкерк у Франції та викладав у університеті Сорбонни.

Згідно з легендою, в 1645-1646 роках українські козаки під проводом Богдана Хмельницького та Івана Сірка нібито служили французькому монарху і брали участь у війні між Францією та Іспанією. Вважається, що Сірко проявив себе під час облоги Дюнкерка. Однак, варто зазначити, що відомості про участь запорожців у захопленні цього міста не мають належного документального підтвердження. Крім того, Івана Сірка можуть асоціювати з французьким командиром бароном де Сіро через подібність прізвищ. Як зазначає Леонтій Войтович у своїй статті "Проблеми участі українського козацтва у Тридцятилітній війні", немає достовірних документів, які підтверджували б участь як Івана Сірка, так і Богдана Хмельницького в облозі Дюнкерка.

Андрій Серебряков – "Іван Сірко" (з ресурсу Uagallery)

Також міфом є те, що кошовий отаман Іван Сірко викладав у Сорбонні, де після перемоги під Дюнкерком читав лекції з історії Польщі та України-Русі. По-перше, історики вважають, що він там таки не воював, а по-друге, щоб викладати в університеті, треба самому мати відповідну освіту.

4. Політик і дипломат

Проте це зовсім не означає, що Іван Сірко був неосвіченою чи обмеженою особистістю. Історичні джерела підтверджують, що він не лише був шанованим ватажком, а й активним політиком, хоча його симпатії до союзників часом змінювались. Сірко писав листи королю Речі Посполитої, гетьманам, московським царям та кримському хану. Документи з польських архівів свідчать про його участь у дипломатичних переговорах.

Юрій Мицик зазначає, що великий коронний гетьман Ян Собеський, майбутній король Речі Посполитої, добре знав Сірка й бачився з ним у Брацлаві 1671 року. Про нього відгукувався у листі: "Сірко чоловік дуже тихий, поступливий, лицарський і, здається, дуже зичливий, має велике довірʼя в козацькому війську".

5. Чарівник, що вселяв страх у серця супротивників

Чудесні можливості Сірка в українському народному фольклорі оточені загадковими переказами. У цих оповідках він здатен перетворюватися на вовка в критичних ситуаціях, ставати невидимим, зупиняти кулі та володіти магічною силою. Юрій Котляр детально вивчав цей фольклорний образ Сірка як характерника.

Іван Сірко, знаний як характерник, — це творіння Івана Северина.

В історичних записах зазначено, що татари сприймали Івана Сірка як магічну постать, називаючи його руським шайтаном. Кримськотатарські матері навіть використовували його ім’я, щоб налякати своїх дітей. І не даремно: Сірко вів численні вдалі експедиції проти Кримського ханства, Османської імперії та ногайських племен. За оцінками Дмитра Яворницького, він провів не менше 55 успішних походів і битв проти супротивників, хоча сучасні джерела говорять про 60-65 перемог.

6. Писав чи не складав листа до султана.

Митець Ілля Ріпин зобразив Івана Сірка в центрі своєї знаменитої роботи "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Прототипом для цього персонажа став відомий генерал Михайло Драгомиров.

Ілля Рєпін, "Запорожці складають послання турецькому султану" (1880)

Чи дійсно Іван Сірко самостійно складав листа турецькому султану, важко визначити на сьогодні. Подібні сатиричні листи часто створювалися, але, скоріше, як частина літературної традиції - в різних варіантах і під різними іменами. Проте, безсумнівно, що Сірко мав зв'язки і листувався з багатьма видатними постатями свого часу, включаючи правителів та військових діячів.

Яким насправді був Іван Сірко?

Історики згадують, що його зріст перевищував середній для того періоду (174-176 см), а також він мав гармонійні риси обличчя та прямий ніс. На нижній губі, з правого боку, у Сірка була червона родима пляма, яку сучасники сприймали як "знак від Бога", за словами Юрія Мицика.

Бюст Івана Сірка, розташований у Дніпропетровському історичному музеї (зображення взято з Вікіпедії).

Посилаючись на джерела, він зазначає, що Сірко був людиною з глибокою вірою, не зацікавленою в матеріальних благах, і навіть вів аскетичний спосіб життя, рідко вживаючи алкоголь.

Цей воїн вирізнявся своєю силою та відвагою, був суворий і навіть жорстокий до ворогів і зрадників. Під час відступу козаків до Січі, коли над ними лилася злива ординських стріл, він здатен був створити живий заслін із полонених навколо табору. Літопис Величка також згадує про те, як Сірко знищив побусурманених українців, які відмовилися повертатися на батьківщину, надаючи перевагу поверненню до Криму, - зазначає Юрій Мицик.

Могила Івана Сірка, розташована в Капулівці (зображення з Вікіпедії)

Іван Сірко помер 11 серпня 1680 року і похований біля Чортомлицької Січі. Антропологи з Москви вивчали його череп, за ним і відтворили вигляд легендарного кошового. Нині останки Сірка покояться біля села Капулівка на Дніпропетровщині.