Не спішіть з рішеннями. Ось десятка найзначніших подій у світі українського спорту 2025 року.

Sport.ua виділяє найунікальніші з досягнень наших спортовців

Незважаючи на війну, ми продовжуємо вражати світ. Зокрема, у сфері спорту. І якщо говорити про війну, то всі ті, хто сподівався, що Україна стане жертвою, мають зрозуміти: ми вже чотири роки стримуємо безвідповідальну агресію, і це також є нашим вражаючим досягненням. Усе інше – це лише наслідки. У цьому матеріалі Sport.ua підкреслює десять найвагоміших подій українського спорту 2025 року.

Чотири золота, чотири бронзи і ще дві участі в поєдинках за бронзу - такий підсумок виступу десяти українських борчинь на чемпіонаті Європи, який відбувався в столиці Словаччини Братиславі. Чемпіонками континенту стали Оксана Лівач (вагова категорія до 50 кг), Ірина Бондар (до 62 кг), Алла Белінська (до 72 кг) і Анастасія Алпєєва (до 76 кг), бронзу здобули Олександра Хоменець (до 55 кг), Соломія Винник (до 57 кг), Аліна Філіпович (до 59 кг) та Ірина Коляденко (до 65 кг). Інших двоє дівчат - Лілія Маланчук (до 53 кг) і Манола Скобельська (до 68 кг) - поступилися в сутичках за третє місце. Вражаючий успіх, якого в історії нашої жіночої боротьби ще не було.

Це Євро стало першим офіційним турніром під керівництвом нового головного тренера Володимира Яременка, котрий досі був відомий як особистий наставник двічі олімпійської призерки Ірини Коляденко. Сам Яременко напередодні ЧЄ-2025 отримав визнання найкращого тренера Європи 2024 року, таким чином, підтвердивши це звання в режимі реального часу. Поряд із особистими нагородами українки отримали приз за перемогу в командній першості.

12 серпня 2025 року захисник національної збірної України з футболу Ілля Забарний, після тривалих переговорів, офіційно змінив клубну прописку, перейшовши з англійського "Бормута", де провів три сезони в Прем'єр-лізі, до французького "Парі Сен-Жермен", чинного володаря Ліги чемпіонів. Ілля підписав п'ятирічну угоду з "ПСЖ", ставши першим українським футболістом, який поповнив ряди цієї команди в її історії.

На даний момент адаптація українського футболіста до вимог Луїса Енріке не є безболісною. У його кар'єрі траплялися як успішні, так і явно невдалі матчі. Ілля розпочав сезон, будучи стабільним гравцем основного складу, але тепер йому доводиться знову боротися за повернення цього статусу. За 13 матчів у Лізі 1 Забарний зміг забити один гол, вразивши ворота "Осера" у вересні.

Жіноча волейбольна збірна України здобула перемогу в Золотій Євролізі. Хоча цей успіх не є чимось надзвичайним, адже команда вже відзначилася аналогічним тріумфом у 2023 році, а в 2017 році виграла Євролігу в іншому форматі. Проте цьогорічний досягнення має особливе значення, оскільки набрані під час турніру рейтингові очки дозволили вперше в історії пробитися до Ліги націй — найпрестижнішого комерційного змагання у світовому волейболі серед національних команд.

У новому році українська команда вперше виступить у Лізі націй, а 2025-й став для них своєрідною репетицією. Вперше з 1994 року наша збірна взяла участь у чемпіонаті світу. Вона потрапила до надзвичайно складної групи, де змагалася з чинними чемпіонками світу — сербками, а також з четвертою командою світу за версією FIVB — Японією. Протистояння з сербами, які тренує поляк Якуб Глушак, виявилося важким, і українки не змогли нав'язати боротьбу. Проте в матчі проти японок наша команда продемонструвала сильний характер, ведучи в рахунку 2:0. Врешті-решт, досвідчені японські волейболістки вирвали перемогу, але Україна показала, що в 2026 році в Лізі націй буде конкурентоспроможною. Завершальний матч проти збірної Камеруну українки виграли з упевненістю.

Варто відзначити, що поряд із досвідченими Світланою Дорсман, Христиною Нємцевою, Олександрою Міленко, найкращою волейболісткою України-2025 Дариною Шаргородською, якій до слова, лише 23, підростають талановиті Андріана Павлик, Поліна Герасимчук, Поліна Дзюба та інші дівчата, які мають про себе заявити на повен голос вже у найближчому майбутньому.

Чоловіча волейбольна збірна України зробила свій перший крок у Лізі націй в минулому році. Перед початком змагань наші зазвичай скептичні вболівальники прогнозували команді, яку очолює досвідчений аргентинець Рауль Лосано, невдачі. У коментарях згадували, що навіть досягнення перемоги в окремих матчах було б справжнім успіхом, а виграні сети – це вже маленька перемога. Багато хто вважав, що без зіркового Плотницького, який другий рік поспіль, під час тривалої війни, ігнорує національну команду, нам не місце в Лізі націй.

Лосано заслужено вважається одним із найвидатніших тренерів у волейболі сьогодні. Під його керівництвом команда демонструє вражаючі результати в Лізі націй, граючи так, ніби вже не перший рік є її постійним учасником. Все почалося з неймовірної перемоги над американською збірною, яка вразила всіх. Потім українські волейболісти продемонстрували характер, здолавши Кубу. А в запеклому матчі в переповненому "Мараканазіньо" в Ріо-де-Жанейро вони подарували бразильцям чимало емоцій, хоч і поступилися з рахунком 2:3. Проте це була гідна спроба. Протягом наступних ігор наші хлопці здобули перемоги над командами Туреччини, Японії, Болгарії та Нідерландів. Якщо б вдалося виграти хоча б один з останніх трьох матчів, то команда гарантовано вийшла б до плей-оф.

Проте цей крок виявився занадто складним для української команди. Багато експертів вважають, що у гравців просто не вистачило ресурсів, а команда відчула брак глибини складу. Наприклад, Дмитро Янчук виступив у Лізі націй не гірше, ніж Плотницький, а Юрій Семенюк став найкращим блокуючим за статистикою. Василь Тупчій продемонстрував високу якість гри на позиції діагонального, а ліберо Олександр Бойко вдало виконував свою роль. Віталій Щитков та Юрій Синиця добре комбінували, змінюючи один одного у передачах, а Ілля Ковальов провів два з трьох ігрових тижнів на вищому рівні. Проте, коли Ілля зіткнувся з труднощами, рівноцінної заміни не знайшлося. Інші лідери також виявилися незамінними. У підсумку, шість перемог у 12-ти матчах Ліги націй - це вражаючий результат для дебютанта.

Олександр Усик втретє в кар'єрі став абсолютним чемпіоном світу. І в друге - в гевівейті. 19 липня 2025-го Олександр нокаутував у п'ятому раунді британця Даніеля Дюбуа і знову зібрав пояси всіх чотирьох провідних версій у свої руки.

Британець, який раніше кричав про несправедливість під час їхнього першого очного зіткнення (коли суддя не зарахував нокдаун від Дюбуа через удар у пах), у другому бою зазнав відвертої поразки. Усик, як і передбачалося, зосередився на потужних і точних ударах, а не на бігу по рингу, і в п'ятому раунді відправив суперника на настил лівим хуком.

Не підганяйте коней. Якщо малеча ще не була знайома з постаттю Олександра Усика, то у 2025 році, безумовно, завдяки відомому мемові, усі отримали чітке уявлення про нього.

Каноїстка Людмила Лузан стала першою в історії України спортсменкою олімпійських видів спорту, яка на одному чемпіонаті світу здобула чотири золоті медалі. Спочатку Людмила продемонструвала непогані результати на континентальних змаганнях, де виграла золоту медаль на дистанції 500 метрів у каное-одиночці та три срібла (одне на 200 метрах особисто, а два – в парі з Іриною Федорів на 200 і 500 метрах у каное-двійці). Лише через два місяці, на тих же дистанціях і з тією ж партнеркою, вона зуміла здобути чотири золоті медалі на чемпіонаті світу, що проходив у Мілані.

Варто зазначити, що Людмила вже здобула титул чемпіонки світу вісім разів і стала чотириразовою чемпіонкою Європи.

40-річний українець Андрій Ткачук, відомий під прізвиськом Бродяга, став чемпіоном світу в дисципліні 24-годинного бігу. На змаганнях, що проходили у французькому Альбі, він зумів здобути перемогу з вражаючим відривом, обійшовши норвежця Йо Інґе Норума на 9 кілометрів. За весь час, що тривав забіг, Ткачук подолав 294,062 км. Це досягнення є винятковим саме по собі, а якщо врахувати також його захоплюючу життєву історію, враження від цього успіху лише посилюється.

Одним з найсильніших ультрамарафонців світу Ткачук з Хуста на Закарпатті, котрий боронив Україну зі зброєю в руках у лавах батальйону "Січ" і змушений був демобілізуватися за станом здоров'я, вважається впродовж тривалого часу. Він - багаторазовий чемпіон країни з добового, дводобового бігу і трейлу.

21-річний спортсмен з Вінниці Данило Явгусишин, який виступає в професійному японському сумо під ім'ям Аонішікі Арата, став яскравим відкриттям як для українського, так і для міжнародного спорту. Лише за три роки Данило пройшов шлях від початківця до володаря престижного Кубка імператора та здобув другий ранг одзекі, поступаючись лише йокодзуні. У 2025 році Явгусишин розпочав свою кар'єру у другому за рангом дивізіоні Дзюрьо. Проте, вже на своєму першому турнірі в січні він зайняв друге місце, а в березні зробив успішний дебют в елітному дивізіоні Макуучі.

На чотирьох турнірах поспіль Данило здобував по 11 перемог, зокрема в липні переміг йокодзуну Томокацу Хосьорю, за що отримав першу в кар'єрі золоту зірку кінбоші. До неї Аонішікі дійшов лише на 12 професійному турнірі, що є абсолютним рекордом у новітній історії сумо, яка веде свій відлік з 1958-го, з того часу, відколи введена система шести турнірів на рік. Вінцем блискучого року стала перемога на листопадовому турнірі в Фукуоці, здобуття першого в українській історії Кубка імператора і отримання рангу одзекі. Причому переміг Явгусишин ефектно, здолавши в додатковому чемпіонському поєдинку того ж йокодзуну Хосьорю.

Українська фридайверка Катерина Садурська вдев'яте встановила новий світовий рекорд у дисципліні пірнання з постійною вагою без ластів (CNF). Ця подія відбулася під час змагань "Deep Dominica", організованих CMAS. На території Домініки Катерина вдалося поліпшити свій попередній рекорд, занурившись на глибину 88 метрів, що на два метри більше за її попереднє досягнення.

Цікаво, що свій перший світовий рекорд, встановлений у липні 2023 року на Vertical Blue, Катерина перевищила на цілих 14 метрів.

"З минулого року я мріяла про це занурення і тепер не можу повірити, що воно відбулося. 88 метрів — без використання ластів, один подих, 3 хвилини 30 секунд, і це вже мій дев'ятий світовий рекорд у цій дисципліні. Важко уявити, але я нирнула на 14 метрів глибше, ніж мій перший рекорд, встановлений у 2023 році," — поділилася своїми враженнями Садурська в Instagram.

Вперше з 2009 року всі три збірних України з хокею - національна, молодіжна і юнацька - виступали в дивізіоні 1А чемпіонату світу, другому за силами після елітного. І не просто виступали чи були там статистами, а мали найреальніші шанси вийти у топ-дивізіон. Як влучно в інтерв'ю Sport.ua відзначив куратор національних збірних, скаут клубу НХЛ "Веґас Ґолден Найтс" Олександр Годинюк, "у вертикалі збірних України дуже сильні тренери, які випереджують за фаховістю більшість колег з команд, з якими нам доводиться грати".

Національна збірна, яку очолює тренерський дует Христич-Шафаренко, була на півкроку від виходу в еліту. Вигравши три перших матчі з чотирьох, українцям у заключному поєдинку було достатньо не програти збірній Японії в основний час. Проте японці перемогли 3:2 і головної сенсації українського спорту в 2025-му не допустили.

Юнацька команда (U18), під керівництвом тандему Бобкін-Борисенко, вдруге поспіль зайняла друге місце у дивізіоні 1А. Наші хокеїсти зазнали лише однієї поразки з п’яти матчів — від збірної Данії. Хоча ця поразка не відображала реального ходу гри, скандинавська команда в наступних трьох зустрічах не допустила жодних помилок і в 2026 році зможе змагатися у вищому дивізіоні.

На жаль, українська молодіжна команда (U20) не змогла в повній мірі реалізувати свій потенціал. Команда під керівництвом Андрія Срюбка мала достатньо ресурсів для того, щоб боротися за попадання у топ-дивізіон, але в підсумку опинилася на межі пониження в класі. Наші хокеїсти здивували всіх, здобувши стартову перемогу 2:1 у овертаймі над явними фаворитами з Казахстану. У другій грі вони до 54-ї хвилини вели 2:0 у матчі з Норвегією, але, на жаль, не зуміли втримати перевагу і програли в серії буллітів. Після цього команда зазнала ще двох поразок від словенців і австрійців, а в останньому вирішальному матчі з французами, поступаючись 0:2, змогла вирівняти ситуацію і вирвати перемогу на останніх секундах.