Черги на місяць і кілометри ниток: як у Вінниці створюють килими вартістю десятки тисяч гривень.

Килим, виготовлений вручну, може мати вартість у кілька тисяч доларів. Проте це не стає перешкодою для клієнтів студії тафтингу Tuft Touch, які готові чекати кілька місяців, щоб отримати своє замовлення. Для багатьох з них це не просто елемент декору, а унікальний, персоналізований подарунок, емоційний спогад або ж особиста історія.

Починаючи з невеликими інвестиціями, вінницька студія зосередилася на навчанні. Наразі приблизно половина її замовлень надходить від іноземних клієнтів, а співзасновники самостійно організовують курси. Як функціонує бізнес, пов'язаний із килимами, скільки коштує їх виробництво та чому майстри іноді вирішують відмовитися від певних замовлень?

Від редакції. Малий і середній бізнес складає більше половини економічної структури України. Його учасники не мають можливостей впливати на прийняття рішень так, як це робить великий бізнес, але завжди демонструють здатність адаптуватися до змінюваних умов і знаходити нові можливості для зростання.

ЕП підтримує основні цінності, які керують підприємцями в їхній безперервній гонитві за розвитком. Тому ми будемо ділитися захоплюючими оповідями про них. Ці розповіді не зосереджені на неймовірному успіху чи значних статках. Вони про те, як українці, закохані в свою справу, працюють, створюють робочі місця для інших і діляться своїм досвідом.

Як конфлікт спонукав до створення нових підприємств

Початок війни у 2014 році змусив Аліну Грищенко покинути рідний Донецьк і переїхати до Вінниці. Через рік у місто з Донеччини переїхав її майбутній чоловік Микола Рибалка. Вони познайомилися в університеті і пробували разом займатися підприємницькою діяльністю: від сезонної торгівлі до супутникового телебачення.

Проте масштабний конфлікт вніс нові зміни в їхнє життя: робота зупинилася, а молодша сестра Аліни, Владислава, яка почала навчання в університеті, переїхала до них з гуртожитку. Саме вона запропонувала зайнятися тафтингом — технікою створення килимів за допомогою спеціального пістолета.

"Колись Влада принесла нам відео закордонних майстрів з TikTok, кажучи, що це дуже цікаве хобі. Я поцікавилася, чи планує вона займатися цим як хобі чи вважає це бізнес-можливістю. Влада вирішила обрати бізнес," - розповідає Грищенко.

Вона додала, що тоді, у 2022 році, в українськомовному просторі інформації про тафтинг майже не було. Майбутні засновники студії вчилися переважно за відео іноземних майстрів, здебільшого американських. Замовили інструмент, знайшли невелике приміщення і почали експериментувати з матеріалами.

За словами співзасновниці, приміщення вирішили орендувати відразу, адже виробництво килимів передбачає багато відходів: пил від пряжі, шматочки ниток.

Щоб почати, ми придбали тафтинг-гун та тример для обробки ворсу. Власноруч сконструювали першу раму, на яку натягується тканина для виготовлення килимів. За словами Аліни, найзначніші витрати часу та коштів пішли не на інструменти, а на вибір відповідних матеріалів.

На той час вартість обладнання становила до 20 тисяч гривень, а пістолет для тафтингу можна було купити за 3-4 тисячі гривень. Разом із матеріалами початкові витрати досягали 30 тисяч гривень. Зараз для початку роботи майстру необхідно 35-40 тисяч гривень. Ця сума включає в себе тафтинговий пістолет, машинку для стрижки, проектор та інші елементи обладнання.

Перший місяць вони присвятили освоєнню та експериментам. Вчилися самостійно: переглядали навчальні відео, намагалися повторити рухи професіоналів, випробовували різні види тканин і клеїв. Несподівано, саме серпʼянка, яка зазвичай застосовується при виробництві кисломолочних продуктів, стала першою тканиною, що виявилася підходящою для тафтингу.

Перші килими створювалися для власного задоволення та для друзів. У жовтні 2022 року група молодих підприємців виготовила кілька виробів для свого портфоліо і розмістила їх у Instagram. Одночасно вони ділилися в сторісами усіма етапами виробництва.

Перші два замовлення отримали того ж місяця. Далі люди почали замовляти килими до новорічних та різдвяних свят. "Клієнтам треба було пояснювати, що це ручна робота. Багато хто сприймав продукцію як друковану", - каже Грищенко.

Від старту до кількамісячної черги

Спочатку засновники працювали удвох, а Владислава допомагала. Поступово замовлень стало більше, ніж вони могли виконати. Поки продавали перші килими, отримали наступні замовлення. За перші два місяці студія зробила 30 килимів.

Так сформувалася черга, яка в певний момент сягала семи-восьми місяців. Зараз, за словами співзасновниці, вона скоротилася приблизно до двох місяців.

"Коли черга затягнулася на сім місяців, українці говорили: 'Вибачте, але це виглядає занадто оптимістично. Я навіть не можу уявити, що буде завтра.' Іноземці запитували про наше місцезнаходження, заглядали на мапу, намагаючись зрозуміти, як близько ми знаходимося до зони бойових дій, і питали, чи є шанс, що вони дійсно дочекаються килимів," - згадує Аліна.

Килими виробляють винятково на замовлення. Часто клієнти мають свої побажання, які потрібно перетворити на макет. Для цього в студії є ілюстратор.

"Ми створили значне портфоліо з килимами на замовлення для домашніх улюбленців. Клієнти надсилають нам свої фотографії і висловлюють бажання отримати подібний килим. У нас є різноманітні стилі на вибір: від реалістичних до анімаційних. Наш художник розробляє макет, і за його ескізом ми виготовляємо килим," - зазначає Грищенко.

Під час розширення свого бізнесу підприємці зіткнулися з проблемою авторського права. Вони виготовили килимки з котиками, але згодом виявили, що використане зображення входило до складу стікерпаку. Студія звернулася до ілюстраторки з пропозицією про комерційну співпрацю, але так і не отримала відповіді.

Наразі, коли клієнт бажає отримати килим з популярним персонажем, майстри пропонують виготовити альтернативну версію цього образу. Якщо ж клієнт зацікавлений у килимі з логотипом або айдентикою українського бренду, майстри спочатку звертаються до представників бренду для отримання дозволу.

Одного разу клієнт звернувся з проханням виготовити килим, прикрашений логотипом футбольного клубу "Шахтар". Студія зв'язалася з представниками клубу, щоб отримати їхню згоду. Вони погодилися, але в обмін попросили зазначити сторінку "Шахтаря" при публікації готового виробу.

Водночас, за словами співзасновників, після історії зі стікерпаком до них з подібними претензіями більше не зверталися.

Керівна партнерка Crane IP Law Firm Олена Полосьмак пояснила, що використання персонажів чи кадрів із фільмів може потребувати дозволу правовласника, а зміна кольорів чи стилю - це не обов'язково новий твір.

За її словами, відповідальність може лежати як на майстрі, так і на замовнику. Майстер не має права виправдовувати використання зображення лише тим, що його надало клієнт.

Власник прав має право вимагати зупинення порушення, компенсації збитків або виплати відшкодування. Розмір компенсації може варіюватися від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працюючих осіб (від 6 656 грн до 665,6 тис. грн), залежно від обсягу та регулярності порушення.

Особливу увагу слід приділити логотипам, оскільки необхідно врахувати не тільки авторські права, але й права на торгову марку. Якщо логотип розміщено на продукті, який реалізується, це означає, що використовується торгова марка. Тому найкращим варіантом буде заздалегідь отримати письмову ліцензію від правовласника.

Студія активно співпрацює з українськими брендами, що замовляють килими з власними логотипами та унікальними персонажами. Серед її бізнес-клієнтів можна знайти манікюрні та масажні салони, стоматології, готелі, а також магазини одягу. Наприклад, один із цікавих проектів студії полягав у виготовленні килима з персонажем Равлик Боб для бренду, що спеціалізується на фруктово-ягідних солодощах.

Бренд одягу Face вже створив кілька килимів, оновлюючи колекції приблизно раз на рік. Наразі близько 10% усіх замовлень студії походять від бізнес-клієнтів.

Як роблять килими і скільки це коштує

В залежності від габаритів та складності виробу, студія здатна виготовляти від 15 до 50 килимів щомісячно. У 2025 році було створено загалом 130 виробів. Майстер може завершити однотонний килим середніх розмірів за два дні, тоді як виготовлення великого та складного килима займає близько тижня.

Процес стартує з розробки макету. На каркас натягують матеріал, потім за допомогою проектора на нього проектують зображення, після чого контури обводять маркером.

Потім майстер забиває пряжу тафтинговим пістолетом. Далі килим із зворотного боку промазують клеєм, сушать, обробляють та стрижуть ворс. Останній етап - контуринг: майстер тримером вирізає контури елементів, щоб створити об'єм.

Однією з особливостей, що підвищують вартість килимів, є їхня щільність. Ремісники використовують два мотки ниток для створення більш густих рядів. Це забезпечує тривалість форми килимів, а також дозволяє вирізаним елементам зберігати свій первісний вигляд.

Водночас тафтингові килими мають обмеження у використанні. Клей є вологостійким і не пропускає воду, тож волога може залишатися всередині килима. У студії не рекомендують використовувати їх у ванній кімнаті, під раковиною на кухні, а також як килимок під вхідними дверима чи в салоні автомобіля.

"Нам простіше відмовитися від замовлення і попередити людину, ніж мати репутаційні проблеми, коли килим зіпсується", - каже співзасновниця Tuft Touch.

Ціна на виріб визначається його розміром, складністю та кількістю кольорів. Наприклад, два килими однакових розмірів можуть вимагати різну кількість зусиль: один може бути виконаний в однотонному стилі, тоді як інший може містити безліч відтінків, що потребує значно більше часу на виготовлення.

"Килим, виготовлений вручну, не є річчю, без якої важко обійтися. Це або покупка, що викликає емоції, або унікальний, індивідуально підібраний дарунок," - зазначає Грищенко.

Мінімальна ціна простого килима - близько 15 тис. грн за кв. м. Складні роботи можуть коштувати значно дорожче. Наприклад, килим "Галявинка" діаметром 1,5 м коштує близько 61 тис. грн, на його виробництво йдуть 20 км пряжі.

В мережі можна знайти оголошення щодо продажу подібних виробів. Один із продавців пропонує килим розміром 150 см на 150 см за 27,2 тисячі гривень. Інший український виробник реалізує килими з аналогічним дизайном за ціною 225 доларів, що становить близько 10 тисяч гривень.

Найбільшим замовленням студії став килим для клієнта з-за кордону. На ньому були зображені автомобілі з його приватної колекції. Робота коштувала 4 тис. дол., а її собівартість становила 2,5 тис. дол. На виготовлення пішло 53 км пряжі. Цей килим був складним ще й через поєднання двох типів забивки: ворсової та петельної. Частина елементів виступала над основною поверхнею килима.

Хоча ціна килимів може сягати десятків тисяч гривень, засновники не здатні вказати фіксований відсоток собівартості. Кожен проект оцінюється окремо.

Приблизно половина всіх замовлень надходить від міжнародних клієнтів. Половина з них – це українці, а інша частина – іноземці. Найбільша кількість замовлень за кордон направляється до США та Канади. Раніше студія співпрацювала з платформою Etsy, але вона більше зосереджена на швидкому виконанні замовлень.

Для великих килимів є проблеми з доставкою, адже Укрпошта та "Нова пошта" обмежують розміри закордонних посилок. Великі вироби студія відправляє FedEx або UPS. Оскільки частина таких операторів перестала працювати з України, відправлення доводиться організовувати через Польщу або Словаччину.

Початок навчального процесу та стратегія розвитку.

Попит на навчання з'явився майже одразу після запуску студії. Люди бачили роботи в соцмережах і питали, чи можна прийти навчитися. У лютому 2023 року студія запустила курс, назвавши його першою школою тафтингу в Україні.

Спершу навчання відбувалося в традиційному форматі, але згодом ми впровадили онлайн-курс. Дистанційно надається підтримка у виборі матеріалів та налаштуванні інструментів.

Офлайн-навчання триває три дні і коштує 15 тис. грн, онлайн-курс у часі не обмежений і коштує 6,7 тис. грн. Навчання приносить студії 20% доходу.

Кількість запитів на навчання продовжує зростати. Студію запрошують проводити майстер-класи за межами країни, зокрема у Великій Британії та Португалії, а також в українських містах, таких як Київ і Львів. Проте, засновники наразі не можуть залишити виробництво на декілька тижнів, оскільки їм бракує майстрів, які могли б повноцінно замінити їх у студії.

У числі запланованих заходів – розширення приміщення та збільшення штату майстрів. Засновники прагнуть зменшити свою залежність від виробничих процесів, що дозволить їм більше зосередитися на навчанні та проведенні майстер-класів.

Однією з ключових областей, яку вони планують розвивати, є організація занять у реабілітаційних центрах для військовослужбовців. Як зазначає Грищенко, подібні запити надходять на регулярній основі. Для реалізації цього проекту вони використовують компактну раму та легкий тафтинговий інструмент.