Став втіленням мужності, як воїн, чоловік і батько: Герой з Сумщини загинув у битвах за Україну.

1 грудня 2024 року у боях із російськими окупантами на Донецькому напрямку загинув воїн Сил спеціальних операцій Збройних сил України Сергій Дудченко. Захиснику України було лише 43 роки.

Про те, яким був Герой у повсякденному житті та на фронті, розповіли OBOZ.UA його близькі та рідні. Цю людину запам'ятали як турботливого сім'янина і відданого товариша.

Дудченко з'явився на світ у селищі Низи, що розташоване в Сумській області. З моментом початку повномасштабного вторгнення він не вагався жодної миті і негайно вступив до лав територіальної оборони. Спочатку він став командиром місцевого блокпосту, а згодом перейшов до підрозділів ССО.

Герой відвідав найнапруженіші ділянки фронту. Він брав участь у запеклих боях на Запоріжжі, Бахмуті, в Авдіївці та на Курахівському напрямку. За свої мужні дії він був удостоєний Золотого Хреста.

На думку дружини Дар'ї, Сергій був турботливим чоловіком і відданим батьком.

"Ми зустрілися і відразу почали жити разом. Наші 8,5 років - це дуже мало. За ці роки я дізналась що таке справжня сімʼя та справжній люблячий чоловік, який тебе оберігає і підтримує. У нас з ним 2 синочки, старший Даня - від першого мого чоловіка, а другий син Тимофій - від нього. Але Сергій завжди говорив що Даня - це його син, він ніколи їх не розділяв", - поділилася жінка.

Діана, донька Сергія від його першого шлюбу, також залишилася без батька. "Він завжди дбав про всіх трьох і переживав за них. Сергій був чудовим батьком, ніколи не піднімав на своїх дітей голос", – поділилася дружина.

Для Дар'ї бойові завдання її чоловіка стали справжнім випробуванням, адже навіть у найскладніших умовах на Авдіївському напрямку він запевняв, що ніколи не зрадить і не здасться ворогу. Після запеклих боїв під Авдіївкою його перевели на Запорізький фронт, де він отримав поранення. Пройшовши курс реабілітації, чоловік знову повернувся на Донеччину.

Там у Сергія не було вихідних, але він завжди підбадьорював дружину, обіцяючи, що вони побачаться, як тільки буде вільний день.

"4 грудня він мав нарешті приїхати у відпустку, і ми всі з нетерпінням його чекали, рахуючи дні до зустрічі. Однак 1 грудня вранці він перестав виходити на зв'язок, мої повідомлення не доходили до нього, і моє серце одразу відчуло тривогу. Його слова: "Я повернусь додому живим" заспокоювали мене, але потім я вирішила зателефонувати його товаришам по службі. Вони не знали, як мені донести трагічну новину про його загибель. Згодом мені зателефонував командир і повідомив найжахливіше. Після цих слів у мене все ніби завмерло, я не могла повірити в те, що сталося", - згадує дружина.

Сергій був не лише найкращим батьком для своїх дітей, але і замінив батька племінниці Поліні.

Дівчина відкрила свої серцеві спогади про дядька: "Після втрати мого батька він став моєю опорою, тією людиною, на яку завжди можна було покластися. Він навчив мене, як бути сильною і не здаватися, навіть у найважчі моменти. Мій дядько пішов на фронт з перших днів повномасштабної агресії. Він не сумнівався ані на мить, усвідомлюючи, що кожен день має значення для захисту наших близьких і рідної землі. Це не просто втрата для нашої родини, а глибокий біль, який неможливо висловити словами. Він був і завжди залишиться моїм Героєм".

Наталія, мама Поліни, поділилася історією про свого сина.

"Біль пронизує моє серце, адже важко усвідомити, що тебе більше немає. Ця втрата відчувається як незаповнена прірва. Ти завжди був моєю опорою, завжди поруч, готовий прийти на допомогу у важкі часи. Ти - справжня Людина, справжній Герой! І це не лише тому, що ти захищав нашу землю, а й завдяки твоїй доброті, відданості родині, безмежній любові до життя і прагненню змінити світ на краще", - висловила свій біль сестра Сергія.

Жінка розповіла, що загиблий дуже любив життя і був справжнім патріотом.

"Ти пройшов цей шлях з великою гідністю і відвагою. Твоя сміливість, стійкість духу та відданість справі стали прикладом для всіх нас. Брате, твоя жертва ніколи не буде забута. Ти віддав своє життя за нас, за наше майбутнє, за нашу свободу. Ти завжди житимеш у наших серцях, поки ми будемо існувати," - промовила вона.

Один з товаришів охарактеризував Сергія як "людину, яка випромінює позитив".

"Завжди зустрічав усіх з усмішкою та дотепними жартами, невтомно сміючись. Особливо любив підколювати мого командира, Вадима. Спостерігати за їхніми жартами один над одним можна було годинами, і це ніколи не набридає. Але 1 грудня Сергій загинув. Вадим отримав серйозні поранення, втратив частину лівої руки, правої ноги та залишився без зору... Попереду у Вадима дорогі операції, протезування та тривала реабілітація, але Сергія вже не повернути..." - написав захисник на своїй сторінці Walking the Earth у Facebook.

Він закликав українців висловити свою вдячність захиснику за його рішення.

"За те, що не дав ворогу захопити Суми на початку війни та до останнього подиху стримував просування цих потвор на Донбасі. За те, що ніколи не опускав руки й завжди був готовий вчитися чомусь новому. За приклад справжнього чоловіка, який без роздумів став на захист своєї родини та трьох дітей від навали озвірілих потвор, які прийшли сюди вбивати та знищувати все, до чого можуть дотягнутися. Я хочу, щоб ви подякували йому за те, що він був. І підтримали його родину. Честь було знати тебе, друже! Ми помстимося!" - з болем написав побратим.

Раніше OBOZ.UA повідомляв про трагічну загибель 22-річного снайпера з Вінниччини Михайла Котюжанського під час бойових дій.

У боях на Курщині загинув військовий із Хмельниччини Іван Каламарчук. Герою було 36 років.

14 грудня було оголошено про трагічну загибель українського актора театру та кіно Якова Ткаченка, який здобув популярність завдяки ролі у фільмі "Довбуш". Він став на захист України з самого початку повномасштабного вторгнення.