Зрадник чи герой: вражаюча історія колишнього військового ЗСУ, який повернувся з полону.

Дезертирство Тараненка і потенційні військові злочини.

У рамках обміну військовополоненими в травні Україні вдалося повернути Анатолія Тараненка — колишнього бійця Збройних сил України, який у 2021 році добровільно перейшов на бік агресора. У російській пропаганді його використовували для своїх цілей, тоді як в Україні його звинувачують у дезертирстві та привласненні майна. Судовий процес триває, і деталі його перебування серед українських полонених залишаються неясними.

Цю інформацію висвітлено в матеріалах hromadske.

51-річний Анатолій Тараненко з Полтавщини пішов на війну добровольцем 2015 року. За словами старости села Буняківка Ігоря Семоволоса, чоловік мав складний характер і в нього не було друзів. Родичі підтверджують, що Тараненко давно не спілкується із сестрами, сини однієї з яких служать у ЗСУ. Колишня дружина Лідія, з якою Анатолій розлучився 2013 року через його "ледачість" та відсутність допомоги по господарству, зазначає, що чоловік не сплачував аліменти на трьох дітей, попри заяви про те, що пішов воювати заради цього. Також Тараненко має кредитну заборгованість.

Після обміну полоненими в травні 2025 року, колишня дружина Анатолія зазначила, що він зв’язався з дітьми і повідомив про своє перебування в лікарні. Однак Лідія сумнівається в правдивості його слів та вважає, що його пропагандистські заяви є "сценарієм". Вона знає його як людину, яка готова на все заради обіцянок. Крім того, жінка стверджує, що Тараненко погрожував викрасти дітей, телефонуючи з території, що перебуває під контролем окупантів.

Командир відділення 1 танкової бригади Дмитро Терещенко, під чиїм керівництвом перебував Тараненко наприкінці 2020 року, стверджує, що Анатолій мав проблеми з алкоголем та борговими зобов'язаннями. У ніч на 28 січня 2021 року, коли Тараненко повинен був змінити своїх товаришів на позиціях поблизу Оленівки, він раптово зник, забравши з собою прилади нічного та теплового бачення, і вирушив через поле до ворожих позицій, які знаходилися на відстані 800 метрів. Терещенко також зазначає, що незадовго до зникнення чули постріли з боку ворога.

Командир механізованого батальйону 1-ї танкової бригади Сергій Хайло був оштрафований за те, що запізнився з повідомленням про втечу Тараненка. Розслідування виявило, що Тараненко покинув свої позиції "добровільно і за власним бажанням", приєднавшись до незаконних збройних формувань. Військовослужбовець Сергій Скотар стверджує, що бачив Тараненка в дуже нетверезому стані перед його зникненням.

Терещенко також спростив чутки про те, що Тараненко підпалив бойову машину піхоти, але підтвердив, що той неодноразово навмисно її ушкоджував, зливаючи антифриз і викликаючи проблеми з двигуном.

Російська пропаганда активно експлуатувала фігуру Тараненка для дискредитації української армії, але не змогла визначитися з єдиною версією його "переходу". Медіапроєкт "Вот Так" повідомляє, що спочатку в ТАСС з'явилася інформація про "операцію" бойовиків, в рамках якої Тараненко нібито втік разом з двома іншими українцями. Окрім того, поширювалися неправдиві відомості про те, що його "катували" та "вимагали їжу" у ЗСУ.

В інтерв'ю Тараненко заявляв, що "не пам'ятає, як виліз" на окуповану територію через "стан афекту" після побиття побратимом. Його возили до села Сигнальне на окупованій частині Донеччини, де чоловік звинувачував українську армію в обстрілах цивільних об'єктів. В інших інтерв'ю він розповідав про нібито відсутність спорядження та алкоголізм у ЗСУ, а також стверджував, що українські спецслужби "цькуватимуть його дітей".

Тараненко навіть говорив Тетяні Монтян, обвинуваченій в Україні у виправдовуванні війни, що "давно кортіло поїхати на Донбас" і "залишитись тут", бо в Україні він "ворог і зрадник". Пропагандисти також суперечили собі щодо причин приєднання чоловіка до ЗСУ: від "безвиході" до "мобілізації попри енурез".

Терещенко рішуче спростував твердження Тараненка про насильство, зауваживши, що на відеозаписі він виглядає "в ідеальному стані". Екс-дружина Лідія також підтвердила, що українська сторона ніколи не погрожувала дітям, натомість Анатолій сам висловлював погрози щодо їх викрадення з території, що перебуває під окупацією.

Повернення Тараненка до України в рамках обміну військовополоненими викликало інтерес з боку українського ветерана Віктора Лахна. Він висловив припущення про можливість ініціювання кримінального провадження за звинуваченнями у державній зраді та воєнних злочинах, а також про нові деталі теракту в Оленівці. Лахно навів скріншоти, в яких йдеться про те, що Тараненко, будучи серед українських полонених, нібито заявляв про намір "воювати проти українців і вбивати їх".

Проте, залишається незрозумілим, чому Тараненко, який перейшов на бік росіян, опинився у в'язниці серед українських військовополонених, а також відсутні свідчення щодо часу його утримання. Один зі звільнених з полону зазначив, що є "заявником та свідком" у справі Тараненка, але не може розголошувати інформацію.

У грудні 2024 року Чечелівський районний суд Дніпра відновив кримінальну справу стосовно Тараненка, документи якої були втрачені в Волноваському районному суді. 4 червня 2025 року було сформовано склад суду для розгляду справи по суті. Тараненка звинувачують у дезертирстві та привласненні військового майна, за що йому може загрожувати до 12 років позбавлення волі. 5 червня суд ухвалив рішення не брати чоловіка під варту, оскільки він відсутній на засіданні через проходження реабілітації у військовому шпиталі у Вінниці.

На початку червня заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов наголосив, що всі українці, які повертаються з полону, проходять перевірку на предмет можливої співпраці з ворожими спецслужбами. Це пов'язано з тим, що російські служби намагаються вербувати агентів серед полонених. В результаті цих перевірок вживаються відповідні правові заходи. Як зазначив Юсов, "диверсантів у чистому розумінні" серед колишніх полонених контрозвідка поки що не виявила.

Нагадаємо, що 10 червня відбувся початковий етап повернення важкопоранених та поранених українських військових з російського полону. В рамках цього обміну додому повертаються військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.