"Журналістів не допустили до засідання міської ради" - це поширена проблема в медіа, але існують способи її вирішення.

Фото: Facebook Засідання міськради Вінниці

Іноді ми стаємо свідками сороміцьких інцидентів, пов'язаних із поведінкою місцевих органів влади щодо журналістів. Ось кілька реальних заголовків:

9 лютого 2022 року: В Одесі журналісту відмовили у доступі до міськради під час засідання комісії. 19 травня 2022 року: У Чернівцях відбулася сесія міської ради вперше за майже три місяці, але журналістів не допустили. 20 лютого 2023 року: На сесії Сумської обласної ради, що проходила 17 лютого, журналістам також відмовили у доступі. 24 жовтня 2024 року: У Дніпрі медіа-представнику не дозволили потрапити на сесію міської ради. 31 січня 2025 року: Журналістів не допустили до сесії Вінницької міської ради. 25 лютого 2025 року: У Дніпрі журналістку не пропустили до сесійної зали під час засідання міськради.

За останні кілька років можна навести десятки подібних прикладів, які охоплюють практично всі регіони, незалежно від їхнього розташування щодо фронту. Деякі керівники та комісії місцевих рад використовують нібито військові чи пандемічні обмеження як привід для уникнення відповідальності. Однак, погодьтеся, що посилатися на ковідні обмеження в сучасних умовах виглядає особливо абсурдно.

Однак проблема і в парламентських комітетів, і в місцевих рад одна. Під час коронавірусної пандемії в 2020-му році державні структури закрили від медіа з безпекових міркувань. Це мало сенс 5 років тому, аби мінімізувати контакти в боротьбі з пандемією.

Я повністю усвідомлюю причини ізоляції міських рад, комісій та комітетів у лютому-березні 2022 року. Під час того, коли російські війська були на відстані всього кількох кілометрів від Києва і активно наступали на Півночі, Сході та Півдні України, необхідність зберігати чутливу інформацію та забезпечувати безпеку була цілком виправданою. Проте, я досі не чув жодних переконливих причин, чому деякі органи (підкреслюю, не пов'язані з обороною) мають залишатися закритими й зараз.

Тому, ми зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт 11321, який робить державні структури більш відкритими та підзвітними. Вперше з часів ковіду парламентські комітети будуть зобов'язані публікувати порядки денні напередодні та транслювати свої засідання або викладати їх записи не пізніше, ніж за 24 години. Окремо ми прописали й моменти щодо місцевого врядування.

Перед другим читанням у законопроєкті були внесені зміни, які стосуються прозорості та відкритості діяльності місцевих рад. Які нововведення запровадить цей закон:

Забезпечення прав журналістів і представників громади під час сесій місцевих рад. Необхідність публікації протоколів пленарних засідань і засідань постійних комісій місцевих рад на їх офіційних веб-сайтах.

Це рішення було розроблено для журналістів, з урахуванням їхніх потреб і думок. Я радий, що ми змогли внести цю ініціативу до другого читання ще у січні. Проте з того часу спостерігаються лише незначні зміни. 20 січня законопроєкт був переданий Президенту на підпис, але поки що жодних новацій не відбулося.

Дуже хочеться, аби голова держави ухвалив рішення, яке зробить центральні органи та місцеві ради більш відкритими та розв'яже руки журналістам. Сьогодні це єдиний правильний крок, аби заголовки про недопуск медійників до комітетів чи місцевих рад стали перегорнутою сторінкою. Тоді жодна місцева влада не матиме права стати на заваді в роботі медійників.