"Крокуючи в невідомість: оповідання про штурмовика з харківської бригади Національної гвардії України - Новини Всієї Харківщини"

Відправивши дружину з дітьми за кордон - одразу пішов до військкомату, розповідає гвардієць Максим з позивним "Мороз". Спочатку у Вінниці, потім - у рідному Харкові. Влітку двадцять другого року тримали позиції "на нулі" під Балаклією на Харківщині, далі - Слобожанський контрнаступ.

Максим "Мороз", солдат 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф"

Коли ми перебували під Балаклеєю, це було в Яворському та Пришибі, нас сильно обстрілювали, але ми не давали відповіді. Коли ж отримали наказ рухатися на Балаклію, ми були в захваті. У той час до нас прибула наша артилерія, яка почала завдавати ударів. А вже через рік, 8 вересня, я отримав нагороду від Балаклійської та Ізюмської громади.

Максим згадує, що йому пропонували стати артилеристом, але він вирішив вибрати піхоту. Він вважає, що саме піхотинці завжди перебувають у найближчій близькості до ворога, що робить їхню службу як небезпечною, так і відповідальною. Після контрнаступу гвардійці активно знищували ворогів на території Луганщини, поблизу Кремінної.

Максим "Мороз", солдат 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф"

Коли ми прибули в Кремінну, ми активно досліджували ліс поблизу цього місця. Щодня долали по 15 км, повністю екіпіровані та з рюкзаками на плечах. У нас була велика мотивація, і ми ставили за мету пройти до кілометра щодня, незважаючи на невизначеність щодо того, що нас чекає попереду. Тоді ніхто не міг здогадатися, що поруч знаходиться 120-та бригада.

"Мороз" воював під Кліщіївкою та на Куп'янському напрямку. Лідерські та людські якості гвардійця помітив його командир з позивним "Асаул". Після призначення командиром основну увагу зосередив на захисті життя бойових побратимів.

Максим "Мороз", солдат 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф"

Коли ми вирушали на бойові місії, я відповідав за відбір тих, кого він призначав, на виході - ти, ти, ти, а ви з Морозом - ваше завдання таке. Це завжди викликало в мені сильне хвилювання. Коли всі спали, я не міг заплющити очей, адже моя мета полягала в тому, щоб повернути їх усіх додому. Я завжди повертав їх назад, і це приносило мені велике задоволення. Я був у постійній напрузі, але де б ми не опинялися, я завжди забезпечував безпеку своїх людей.

Вадим, відомий під прізвиськом "Вадос", є військовослужбовцем 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф".

Чудовий командир, справлявся зі своїми обов'язками на відмінно. Я впевнений, що багато з нас змогли повернутися живими завдяки таким лідерам.

Максим повернувся до рідної бригади після поранень та кількох контузій. Зараз служить на Харківщині. За словами гвардійця, за роки війни побратими стали другою родиною, перевестися до більш спокійного регіону не думав. Після Перемоги залишатися у війську не планує, для гвардійця ідеальний відпочинок - поряд із родиною.

Максим "Мороз", солдат 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України "Скіф"

Є десь море чи океан, де я зможу просто відпочивати, підкидаючи свого молодшого сина у воді, кидати доньку з плечей, обіймати дружину і насолоджуватися безалкогольним коктейлем.

У період відпусток нацгвардієць відчуває, що цивільні люди ніби відійшли від усвідомлення війни. Він переконаний, що підтримати країну в часи кризи можна не лише через військові дії, а й через фінансові внески або навіть просто добрі слова.