Волонтерка щотижня готує борщ для поранених військових, використовуючи свій унікальний рецепт - Стиль життя | Експрес онлайн.

● Пенсіонерка готує одноразово ціле десятилітрове відро смачного борщу.

Волонтерки загону "Лікарня" від початку великої війни заопікувалися захисниками, які лікуються у вінницьких шпиталях, -- готують для них смачні обіди. Особливо популярний серед воїнів борщ, який щотижня їм варить Валентина Дядюнь із селища Вороновиця.

Довгий час я працювала майстринею на місцевій фабриці, а потім віддала 19 років службі листоношею. Я щиро ціную газету "Експрес". Тепер я на пенсії, і моя найбільша радість – це мої сини, невістки, онуки та правнучка, яка народилася в травні. Моя невістка Ірина з перших днів війни активно допомагає військовим. Вона започаткувала кулінарний батальйон, який ми називаємо "Лікарня". Односельці готують різноманітні страви – голубці, рибу, м'ясо, млинці. Щосуботи Ірина збирає свіжоприготовлені страви і разом зі своєю помічницею розвозить їх до лікарень і шпиталів у Вінниці. Раніше їм допомагав мій син Павло, але він вирішив піти на фронт. Серпень буде вже рік, як він служить. Старший син Сергій вже третій рік на передовій, пройшов через жорстокі бої в Бахмуті та на Запорізькому напрямку, і двічі отримував контузії. До речі, він має кулінарний талант і навіть на фронті іноді тішить своїх побратимів смачними стравами.

Валентина Олексіївна зазначає, що ще зовсім недавно готувала для військових двічі на тиждень — у вівторок і п'ятницю. У її меню входили страви, такі як борщ, розсольник та капусняк. Однак зараз волонтери просять зменшити кількість приготувань до одного разу на тиждень, адже в госпіталях їжа стала досить прийнятною.

"Варю десятилітрове відро борщу, -- провадить далі пенсіонерка. -- Готую його за нашим сімейним рецептом. Кладу і буряк, і квасолю, і бульбу, і капусту. Обов'язково -- свою фірмову заправку, вона в мене -- особлива. Пересмажую сало, шкварочки розтираю у макітрі з сирою цибулею, петрушкою та кропом, додаю моркву, томатну пасту, сметану -- і все на сковороду. Картоплю з борщу виймаю, розминаю її, а потім знову кидаю у страву, яка виходить дуже запашна й навариста. Як то кажуть, аж ложка стоїть. Смакувати моїм борщем щосуботи для поранених воїнів уже традиція, вони цього дня чекають. Кажуть, що смак борщу повертає їх на мить до рідного дому, дарує усмішку і приємні спогади. Такі подяки -- то найцінніше. Завжди живу з думкою, що цих хлопців нагодую я, а десь і моїх синів вгостять".