Війна обірвала життя капітана-артилериста Олександра Тимченка. Його вік назавжди залишиться 26 років – Життєві історії | Експрес онлайн.

Зображення з архіву Людмили Тимченко.

Щодня батьки героя відвідують його могилу, не можуть стримати своїх сліз. Втрата єдиного сина приносить їм нестерпний біль і гіркоту.

Олександр Тимченко з'явився на світ у селищі Крижопіль, розташованому у Вінницькій області. "З раннього дитинства син мав мрію стати військовослужбовцем, аби захищати свою країну та народ. У період з 2011 по 2013 рік він навчався в Кам'янець-Подільському ліцеї військово-фізичної підготовки. Після цього закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, - ділиться Людмила Тимченко, мати воїна. - В тому ж році він почав службу в самохідному артилерійському дивізіоні 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, що базувалася у Бахмуті. Спочатку Олександр обіймав посаду командира взводу, потім став командиром самохідної артилерійської установки, а згодом - заступником командира батальйону. Він невпинно вдосконалював свої знання у військовій сфері. Його підлеглі цінували та поважали, він слугував для них справжнім прикладом".

Олександр Тимченко брав активну участь у бойових діях на Донбасі в рамках АТО/ООС. З січня 2022 року він займав посаду заступника командира з артилерії 2-го механізованого батальйону, отримавши позивний "Фобос", що означає син Бога війни. Його заслуги були визнані численними медалями, грамотами та нагородами. Проте, за словами його матері, "син ніколи не хизувався своїми досягненнями. Він вважав, що просто виконує свою роботу". На службі Олександр зустрів свою любов — Анастасію. У жовтні 2020 року у них народився син Олександр, який дуже нагадує батька, має світлий вигляд і чарівну усмішку. "Він — наша втіха і радість", — додає мама бійця.

Повномасштабний конфлікт спіткнув Олександра Тимченка на Донбасі. "Вранці я відправила повідомлення синові, а він відповів трьома лаконічними фразами: "Війна. По всій Україні. Без бою не здамось", -- згадує пані Людмила. З першого моменту російського вторгнення офіцер разом зі своїми підлеглими сміливо протистояли загарбникам.

Свій останній бій капітан провів 27 серпня 2022 року поблизу села Верхньокам'янське в Донеччині. Під час виконання бойового завдання він отримав смертельні поранення від ворожого артилерійського обстрілу.

Поховали Олександра Тимченка у Крижополі на Алеї Слави. Посмертно воїна нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. На його честь у селищі назвали одну з вулиць.

Мати бійця зізнається, що час зовсім не лікує. "Він -- наша єдина дитина, наш всесвіт, наша гордість. Завжди був усміхнений, позитивний, ніколи не скаржився, що йому важко. Мав безліч планів. Неймовірний біль, який стає з кожним днем важчим, -- зауважує пані Ірина. -- Чотирирічний Сашко цілує татка на фотографії й досі чекає, що він повернеться додому..."