Чи втрачає Україна свою зірку сумо Аонішікі? Яка інформація є про його зміну громадянства?

Війна спричинила велику кількість жертв, руйнацій і страждань. Російська агресія вдарила і по українському спорту. І мова зараз не про професіоналів, а про дітей.

Через війну багато дітей та підлітків виїхали за кордон. І там, у нових країнах, вони не кинули тренування - навпаки, продовжували зростати як спортсмени.

Поширювалися чутки, що Німеччина має намір надати громадянство футболісту Артему Степанову, в той час як дзюдоїсти коливалися між вибором Словенії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Також змінювали своє спортивне громадянство медалісти Олімпійських ігор, котрі мали патріотичні татуювання на тілі.

Схоже, що тепер настала пора й для менш відомого в Україні виду спорту - сумо.

У соціальній мережі, яку нещодавно, чесно кажучи, суттєво змінив один скандальний мільярдер, мені більше року тому запав у пам'ять жарт:

"За десятиліття Україна матиме в своєму активі титули чемпіонів світу та Олімпійських ігор у складі збірних Німеччини, Англії та Норвегії."

Жарт... але, як відомо, в кожному жарті - частка правди.

На початку великої війни Данило Явгусишин залишив Вінницю та вирушив до Німеччини. Згодом, після досягнення повноліття, він переїхав до Японії за запрошенням японського товариша, з яким познайомився у 2019 році під час сумо-турніру в Осаці.

Саме цей друг і прихистив українця - у власному домі в місті Кобе навесні 2022 року.

У дитинстві Данило займався дзюдо, потім серйозніше взявся за греко-римську боротьбу, де мав непогані успіхи. Але час від часу відвідував і заняття з сумо. У Японії ж він повністю зосередився саме на цьому традиційному бойовому мистецтві - і його прогрес не змусив себе чекати.

Невдовзі Явгусишин зумів пробитися до елітного дивізіону - макуччі. У державі, де сумо вважається практично релігійною практикою, на молодого рікіші (борця) спочатку ніхто не покладав великих сподівань.

Але він шокував усіх: 11-4 (перемоги-поразки) на першому турнірі в еліті. 11-4 - на другому.

Третій турнір: 11-4. Під час липневих змагань у Нагої в останній день Данило зустрівся на рингу з Котошохо. Перед цим поєдинком Котошохо мав показник 12-2. Якщо б Данило здобув перемогу, то між ними відбувся б додатковий матч за головний приз, але, на жаль, удача цього разу була не на його стороні.

Незважаючи на це, досягнення у вигляді 33 перемог на 3 турнірах у вищій лізі виглядає вражаюче. Відзначимо, що в Нагої Данило зміг перемогти йокозуну Хошорю, який є діючим лідером японського сумо.

І все це - всього за 12 турнірів, включаючи його участь у нижчих лігах. Це дозволило йому здобути титул комусубі, який був присвоєний йому під час вересневого банзуке (рейтингу, що складається Японською асоціацією сумо - JSA).

Данило перевершив досягнення монгола Асашорю Акінорі, який досяг такого звання за 14 турнірів. У 2003 році Асашорю став 68-м йокозуною в історії. Станом на 2025 рік всього 75 сумоїстів досягали цього звання.

Безумовно, за свої виступи він заслужив схвалення від відомих майстрів та ветеранів сумо.

У вересні на турнірі Акі Башо, що проходив у Токіо, Явгусишин знову продемонстрував свої здібності, здобувши 11 перемог і зазнавши 4 поразки. Він знову здолав Хошорю, але програв іншому йокозуні - Оносато, а також Вакатомохару, Шьодаю та Охо.

За ці виступи він був удостоєний престижної премії Gino-sho, яка вручається за найвищу техніку ведення боротьби.

"Не очікував, що так швидко досягну такого рівня в сумо, і це стало для мене справжнім сюрпризом," - поділився український спортсмен на пресконференції 9 жовтня.

Українські медіа активно обговорюють новину про Данила Явгусишина, відомого у світі сумо під псевдонімом Аонішікі Арата. Згідно з інформацією, він планує отримати японське громадянство та, схоже, уникає коментувати ситуацію з війною в Україні.

Існують підстави вважати, що така обережність зумовлена внутрішньою політикою Японської асоціації сумо (JSA) або ж конкретної школи Ajigawa-beya, до якої належить спортсмен. Японія вражає своєю різноманітністю, несподіванками та захоплюючими аспектами. Проте сумо являє собою інший бік Японії — глибоко консервативний та майже ритуальний світ. У цій сфері все підпорядковане традиціям, а контроль над спортсменами, особливо над молодими іноземцями, є суворим — їх зосереджують на тренуваннях, аби уникнути зайвих інтерв'ю чи висловлювань на делікатні теми.

Ще після феєричного липневого турніру в Нагої сайт "Чемпіон" намагався зв'язатися з Аонішікі, аби зробити інтерв'ю. Але, як стало зрозуміло, це було майже неможливо. Причиною, ймовірно, став жорсткий контроль з боку наставників та JSA.

Цю ідею також підтверджувала Юлія Уфо, ведуча відомого YouTube-каналу "Японський борщ". Вона двічі брала інтерв'ю у Данила, проте щоразу підкреслювала, що домовитися про бесіду виявилося дуже непросто.

Хоча Данило не коментує політичні питання, його зв'язок із Батьківщиною залишається міцним, а його обличчя стає дедалі більш відомим у Японії. Нещодавно Аонішікі взяв участь у благодійній акції, де збирав кошти для допомоги літнім людям та реалізації інших гуманітарних проектів.

"Хоча в Україні проводять схожі події, я ніколи не брав у них участі, тому цей досвід став для мене незабутнім. Я радий, що вирішив взяти участь," - поділився своїми враженнями сумоїст.

Після змагань у Нагої він завітав до українського ресторану "Жито", де залишив свій автограф і зробив пам'ятне фото.

Данило також із задоволенням спілкується з представниками українського посольства в Японії, що підтверджується офіційними записами консульства.

"Моя країна перебуває у дуже складній ситуації, проте я борець сумо, тому я хотів би поговорити про сумо", - цитує його авторитетне видання AP NEWS.

На перший погляд, може здатися, що спортсмен надає нейтральну відповідь, не виявляючи бажання обговорювати тему війни. Проте варто звернути увагу на контекст ситуації.

Перед цим представники ЗМІ зазначають:

Aonishiki, currently immersed in the disciplined realm of sumo wrestling, primarily discussed his dietary practices and training routines.

Тобто: "Аонішікі, який тепер є частиною суворо регламентованого світу сумо, здебільшого говорив про харчування та тренування."

Ця висловлювання – "суворо регламентований світ сумо" – має велике значення. Воно підтверджує припущення, що уникання дискусій про війну та інші теми поза межами сумо може бути зумовлене не особистими переконаннями, а вимогами або проханнями з боку Японської асоціації сумо (JSA) або ж школи Ajigawa-beya.

Журналісти не впадали у відчай, і Данило став більш відкритим. Незважаючи на обмеження, репортери змогли розговорити українця. Він порушив теми своєї родини, рідної землі та дитинства в Вінниці.

Моя батьківщина нині знаходиться в Німеччині, і з ними все гаразд. Я жодного разу не відвідував Україну з того часу, як прибув до Японії. Проте, звісно, частина мене прагне повернутися туди. Це те місце, де я з'явився на світ і провів свої дитячі роки.

Я хочу побачитися з друзями, піти до місць відпочинку, куди я ходив, коли був маленьким, і просто прогулятися своїм містом", - зізнався він.

І надалі було питання, про громадянство. Якщо точніше, то його запитали, чи хотів би він залишитися в Японській асоціації сумо як ояката (тренер) після завершення кар'єри, за умови отримання японського громадянства, він відповів:

"Я захоплююсь сумо, і якщо з'явиться така можливість, хотів би спробувати себе в ролі тренера. Це може бути моєю метою в майбутньому, і якщо я зможу стати ояката, то з радістю візьму на себе цю роль," - поділився своїми думками Данило.

У японських джерелах не зафіксовано жодних прямих висловлювань щодо наміру змінити громадянство. Замість цього, є лише обережні твердження в майбутньому часі, без категоричних заяв і без фраз типу "все, я переходжу". Це свідчить про те, що питання ще не вирішене остаточно.

Україна поки що не втратила можливість стати домівкою для потенційної світової зірки. Данило Явгусишин - українець, і хоча певні обставини змушують його залишатися в тіні або висловлюватися з обережністю, це не є підставою для поспішних висновків чи розчарувань.

Але чому ж українці так швидко відчувають розчарування? Якщо не впадати в ненависть, то, принаймні, можемо знизити плечима: "Ось і зрада".

На жаль, все частіше звучить той сумно-саркастичний жарт, який ми почули на початку матеріалу: "Через десять років ми будемо пишатися українськими олімпійськими та світовими чемпіонами, які змагатимуться під прапорами інших держав".

І так воно, мабуть, і буде - пишатимемося та гірко заcмучуватися одночасно.