У Вінниці відбулася презентація книги "Українське радіо: Історія буремного століття".

Подія увійшла до програми "Ночі у книгарні", яка була організована на вшанування пам'яті загиблого журналіста Миколи Рачка.

14 червня у книгарні "Герої" у Вінниці відбулася презентація книжки "Українське радіо. Історія буремного століття" -- бестселера цьогорічного Книжкового Арсеналу. Подія увійшла до програми "Ночі у книгарні", яка була організована на вшанування пам'яті загиблого журналіста Миколи Рачка. Про це повідомляє "Суспільне Вінниця".

Автори книги, Вадим Міський та Тамара Гусейнова, висвітлили важливі моменти в історії Українського радіо: від перших передач у 1924 році до трансляцій з укриттів під час повномасштабного конфлікту. Як зазначають автори, це не лише хроніка медійних подій, а й розповіді про людей, які через радіо відстоювали свою ідентичність, свободу та правду.

"Розмірковуючи над тим, як висвітлити цю тему, ми вирішили уникнути сухої хронології. Замість цього ми зосередилися на реальних історіях спротиву — про людей, які створювали радіо і залишалися вірними своїм словам навіть у найскладніші часи," — поділився Вадим Міський.

У книзі також йдеться про феноменальні сторінки українського радіомовлення під час Другої світової війни. Зокрема, радіостанцію "Дніпро", яка передавала новини з рухомого потяга.

Тема війни -- центральна у виданні. Тамара Гусейнова розповіла на презентації, як у перші дні повномасштабного вторгнення радіо стало єдиним джерелом інформації для мільйонів українців.

"24 лютого багато хто вперше за роки вмикали радіо. Тоді в ефірі було лише Українське радіо. Його голос став опорою в час, коли зникало все інше", -- сказала Тамара Гусейнова.

Одна з розділів книги зосереджується на спростуванні радянських міфів, особливо тих, що стосуються винаходу радіо. Автори наполягають на тому, що російський винахідник Олександр Попов насправді лише доопрацював ідеї британського інженера, а свято Дня радіо, що відзначається 7 травня, є штучно встановленою датою, яка служить інтересам російської пропаганди.

Натомість справжньою датою народження українського радіо вважається 16 листопада 1924 року -- цей день і став офіційним святом у незалежній Україні.

Процес створення цієї книги зайняв більше року, а початкові концепції формувалися протягом десятиліть. В її основі лежать особисті свідчення журналістів, ведучих та інженерів, які служили Українському радіо в найважчі часи — від епохи радянської цензури до сучасних обстрілів. Деякі з цих людей зараз на передовій або вважаються зниклими безвісти.

"Ми зрозуміли: якщо не зафіксуємо ці історії зараз -- їх можуть просто стерти", -- сказав Вадим Міський.

Вадим Міський зазначив, що особливим відкриттям стало виявлення архівного штампа "цензор" — офіційної позначки, якою радянські цензори маркували всі відредаговані документи. Це свідчить про наявність організованої системи цензури в період існування СРСР.

Протягом періоду незалежності вже існували видання, що намагалися розкрити механізми функціонування цензури. Проте, здебільшого, цензори приховували свої дії під дипломатичними термінами, такими як "візу політконтролю". Наприклад, у текстах можна було виявити замінені слова: "топить" перетворилося на "сполоснути", -- поділився Міський.

Перший безпосередній радіообіг у Верховній Раді.

Автори книжки розповіли про роль радіо в становленні незалежної України. Одним із найяскравіших прикладів стало запровадження прямого радіоефіру Верховної Ради 12-го скликання у 1990 році -- тоді ще Радянської України.

За інформацією Вадима Міського, концепція трансляції виникла завдяки ініціативі В'ячеслава Чорновола. Вони звернулися до архівних матеріалів і поспілкувалися з колишніми працівниками, серед яких був Ярослав Кендзьор, журналіст та соратник Чорновола. Він поділився своєю історією про незламну боротьбу за прямі трансляції парламентських засідань.

Темна сторінка радіомовлення у 1930-х

У 1930-х роках радянська влада розстрілювала радійників -- працівників українського радіо, запідозрених у недоречних висловлюваннях і "антирадянських" нотаціях.

Зокрема, згідно з інформацією, наданою авторами, з початку 1937 року в містах Харків, Київ, Донецьк, Чернігів, Полтава та Суми почалися масові репресії проти представників медіа. Центральне видання "Правда" опублікувало безліч статей, що закликали до анонімних доносів, що підштовхнуло владу до активного переслідування "неугодних" у медіапросторі. Політичні коментатори та музичні редактори стали жертвами цієї жорстокої політики.

Арешти стали складовою частиною терору сталінської епохи – у той час, коли радянська система контролю за інформацією повністю знищувала свободу висловлювань. Були випадки, коли радіоведучих змушували уникати прямих згадок про Україну або національні питання.

Вадим Міський зазначає, що йому вдалося зустрітися з людиною, яка змогла пережити жахи репресій, що свідчить про їх масштабність. Ця історія все ще потребує детального вивчення — автори залишають її на розгляд читачів, але підкреслюють: вона є важливим свідченням впливу державного терору на культуру та медіа.

Ілон Маск і Українське радіо

У цій книзі автори також розповідають про подію, пов'язану з Ілоном Маском, який опинився в центрі резонансної історії, що стосується радіомовлення. Як зазначив Вадим Міський, видавництво спершу сумнівалось у доцільності згадки імені цього американського мільярдера.

Ось така історія: у 2024 році на Українському радіо відбулося інтерв'ю з президентом України, присвячене сторіччю радіомовлення. Тоді ще не вступили на свої посади новообрані Дональд Трамп і Ілон Маск, але в світовій політиці вже відчувалася напруга перед виборами. У ході бесіди президент підкреслив, що Україна не дозволить іншим контролювати свою долю. Пізніше Маск поділився цим уривком у Twitter, додавши коментар про тонке почуття гумору президента, -- розповів Міський.

Автори переконані, що швидка реакція та активне обговорення підтвердили: Українське радіо є сучасним, відважним і здатним впливати не тільки на внутрішніх слухачів, а й на міжнародну аудиторію.

Позначка "Зберігати вічно"

Під час написання книги автори поринули у глибини архівних колекцій: касети, бобіни, вінілові платівки та аудіофайли. Особливо їх вразила наявність документів з позначкою "Зберігати вічно", що свідчить про їхню важливість в історичному контексті.

"Шкодуємо, що не зафіксували її на фото, але обіцяємо зробити це у наступному виданні", -- сказав Вадим Міський.

Автори також зазначили, що не відкидають можливості майбутніх перевидань та розширень цього видання.

"Ми бажаємо, щоб ці дослідження тривали, адже ще існує безліч нерозказаних історій. У нас є 500 сторінок, що є досить великою кількістю, але ми намагатимемося внести деякі доповнення у наступний випуск. Сподіваюся, він вийде," – зазначив Міський.

Вхід на захід був на благодійній основі — кожен бажаючий мав можливість придбати книгу, щоб передати її на фронт. Всі зібрані примірники були передані до 108-го штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі".

Нагадаємо, книжку "Українське радіо. Історія буремного століття" написали Вадим Міський і Тамара Гусейнова, її ідейним натхненником став Дмитро Хоркін. За всі чотири дні "Книжкового Арсеналу -- 2025" книга стала найпопулярнішим виданням видавництва "Лабораторія".