"У день мого народження мені випала карта "Смерть". Через кілька годин я опинилася в гонитві від вибухів": історія дівчини з Вишневого - Новини Твоє місто.

Замість святкування дня народження -- вибухи, евакуація та боротьба за життя: мешканка Вишневого розповіла "Твоєму місту", як пережила одну з найстрашніших ночей.

В день, коли Анні виповнилося 22, вона не думала про бажання і не чекала вітальних слів. Замість того, щоб насолоджуватися святковим ранком, дівчина в піжамних штанах мчала через кладовище, стрибала через паркани і не оберталася, поки над Вишневим один за іншим роздавалися вибухи. Лише згодом стало зрозуміло, що це були наслідки російського обстрілу.

Свою історію Анна розповіла "Твоєму місту".

"Я вважала, що це вже кінець."

У ніч, коли відбулася масштабна атака, дівчина, як і численні інші жителі міста, знайшла притулок у бомбосховищі. Коли загроза, здавалося, відступила, люди почали повільно повертатися до своїх осель.

"Ми вже вийшли з укриття. Я також повернулася до своєї квартири. І тут раптом почалася детонація. Спочатку мені здалося, що це касетні боєприпаси, але вибухи ставали все потужнішими. Тоді я усвідомила, що це щось зовсім інше," – згадує Анна.

Вона стрімко вибігла в коридор.

Протилежно до квартири сусідки двері вже були розбиті. Весь простір заповнився пилом. Люди поспішали з сходів, не здогадуючись про те, що сталося.

"Ми всі побігли вниз. Уже потім зрозуміли, що це була саме детонація."

"Я просто мчала вперед."

На вулиці гучні вибухи лунали все частіше і стали дедалі потужнішими.

"Не можу стверджувати, що в той момент щось відчувала. Я просто мчала вперед. Мабуть, спрацював інстинкт виживання."

Разом із десятками інших людей вона побігла в бік промислової зони.

Діставшись до території поблизу "Нової пошти", люди усвідомили, що потрапили в безвихідь.

Перед нами височів паркан. Ми почали перебиратися через труби. Дехто був без взуття, інші — майже без одежі. Усі старанно намагалися вирватися на волю.

Перед ними розташовувалося кладовище. Проте й тут ворота виявилися замкненими.

Ми не могли пройти далі. Якщо б ми намагалися обійти перешкоду, довелося б повертатися ближче до місця вибухів. Тож хлопці знайшли кілька дошок і почали ламати ворота. Врешті-решт, ми створили отвір, через який усі змогли вибратися.

Поки люди поспішали через простору місцевість, над їхніми головами не вщухали звуки вибухів.

В той момент Анна вперше повернула голову назад.

Я озирнулася назад і помітила, як небо розривається на шматки. Вогонь охоплював його, ніби все навколо падало з висоти. Мені важко знайти слова, щоб це точно передати.

Дівчина розповіла, що під час прогулянки кілька разів спотикалася і падала.

Лише тоді, коли загроза почала відходити, вона усвідомила, що практично не відчуває своїх ніг.

Я була в легких піжамних штанах, майці та кофті. Лише згодом помітила, що мої капці порвалися, і я майже босоніж йшла через бур'яни та колючі рослини. Але в той момент я навіть не усвідомлювала цього.

Повернення на батьківщину

Коли гучні вибухи вщухли, Анна вирушила назад до свого дому.

В процесі подорожі вона зазнала незначних ушкоджень. На місці події фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій надали їй медичну та психологічну підтримку.

Спогад про те, що сталося біля її дому, досі викликає в дівчини відчуття гіркоти.

З тієї сторони, де пролунали вибухи, залишилися лише стіни. Усе інше зазнало руйнування.

Після цього знайомі допомогли їй виїхати з Вишневого. Через евакуацію вона вже не встигла скористатися організованим транспортом і виходила з міста пішки. Згодом дісталася Софіївської Борщагівки, а звідти поїхала до матері у Вінницю.

"Підтримувати, підтримувати і ще раз підтримувати!"

Після пережитого Анна каже, що зробила для себе важливий висновок.

Я усвідомила, що укриття не завжди здатне забезпечити безпеку. Якщо є така можливість, варто спускатися якомога нижче. А якщо це Київ, оптимальним варіантом буде скористатися метро.

Проте, найзначніший свій заклик вона надіслала українцям в абсолютно іншому контексті.

Пожертвувати. Пожертвувати і знову пожертвувати. В першу чергу нашим захисникам та системам протиповітряної оборони. Саме від них залежить наше виживання.

Дівчина щиро висловлює вдячність усім незнайомцям, які виявили бажання допомогти їй після трагічної події.

"Мені писали навіть зі Львова, пропонували прихисток. Цього дня мені допомогла дуже велика кількість людей. Я неймовірно вдячна кожному."

Свято, яке залишиться в її пам'яті назавжди.

Тільки в кінці бесіди Анна відкриває, що сьогодні їй виповнилося 22 роки.

Напередодні, займаючись тарологією, вона створила для себе особливий символічний розклад.

Я звернулася до карт, щоб дізнатися, яким вийде мій день народження. Першою з'явилася карта "Смерть". Я вирішила не приділяти цьому особливої уваги...

Замість того, щоб святкувати, вона отримувала підтримку від рятувальних служб, покидала зруйновану оселю і вирушала до матері в інший населений пункт.

Які відомості є про наслідки російського нападу 6 липня?

Історія Анни — це лише одна з безлічі, що виникли на Київщині внаслідок жахливої ночі масштабної російської агресії.

Станом на ранок 7 липня, у Вишневому кількість жертв зросла до семи осіб. Під час проведення аварійно-рятувальних заходів рятувальники виявили під руїнами тіло ще однієї людини.

За оновленими даними, 26 людей отримали поранення, серед них -- двоє дітей. На місці трагедії безперервно працюють медики, психологи та рятувальники. Лише психологи ДСНС уже надали допомогу 145 постраждалим, які пережили втрату близьких, зруйновані домівки або стали свідками вибухів.

Упродовж дня до ліквідації наслідків російського удару було залучено майже 700 рятувальників та 161 одиницю спеціальної техніки. Надзвичайники продовжують розбирати завали, обстежувати пошкоджені будівлі та ліквідовувати наслідки обстрілу. Аварійно-рятувальні роботи триватимуть і надалі.

Одночасно в столиці зростає кількість постраждалих. Згідно з останніми даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у Києві вже зафіксовано смерть 19 осіб. Серед них є 12-річний хлопець, чий життєвий шлях обірвала російська ракета.

Через масштаб трагедії у столиці оголосили День жалоби. У Києві приспустили державні прапори, скасували розважальні заходи, а в Дарницькому, Подільському та Оболонському районах розгорнули гуманітарні штаби, де постраждалі можуть отримати психологічну допомогу, оформити компенсації та тимчасове житло.

Поки рятувальники займаються пошуками людей під уламками, історія Анни служить нагадуванням: за кожною цифрою у щоденних звітах приховані справжні людські долі, знищені домівки та день, який для багатьох став вирішальним моментом, розділивши життя на "до" і "після".