В мережі з'явилися атмосферні фотографії Кам'янця-Подільського, зроблені у 1897 році.

Кам'янець-Подільський - одне з найдавніших і найвизначніших міст України, адміністративний та культурний центр Поділля. Розташований на берегах річки Смотрич, він протягом століть був важливим політичним, військовим і релігійним осередком регіону.

Місто має вражаючу історію, в різні часи виконуючи роль центру князівства, воєводства та губернії, а в період 1919-1920 років слугуючи столицею Української Народної Республіки. Сьогодні Кам'янець-Подільський славиться своєю неповторною фортифікаційною архітектурою та багатою історико-культурною спадщиною. В інтернеті були опубліковані рідкісні архівні фотографії, що датуються кінцем XIX століття.

Кам'янець-Подільський славиться своїми численними архітектурними та історичними пам'ятками, які є частиною Національного історико-архітектурного заповідника та Історичного музею-заповідника. До них належать:

У 1793 році, після другого розподілу Речі Посполитої, Кам'янець, разом із правобережною Україною, став частиною Російської імперії. Протягом періоду з 1793 по 1797 роки місто виконувало роль адміністративного центру Подільського намісництва, а з 1797 до 1917 року стало частиною Подільської губернії.

У 1846 році місто Кам'янець відвідало видатне українське постать Тарас Шевченко, а в 1850-х роках тут навчалися майбутні діячі культури Степан Руданський та Анатолій Свидницький. У 1862 році велика пожежа знищила близько 40 будівель. У 1867 році було скасовано місцеву римо-католицьку дієцезію. Після спорудження Новопланівського мосту у 1874 році почалося активне розширення Нового міста.

Згідно з переписом населення, проведеним у 1897 році, у Кам'янці-Подільському мешкало 35 934 особи. Це місто було найбільшим у регіоні Поділля, а також важливим релігійним осередком, де розташовувалося 50 церков і шість навчальних закладів.

На початку двадцятого століття Кам'янець налічував 45 тисяч мешканців, займаючи 65-ту позицію за чисельністю населення в межах Російської імперії. У 1906 році в місті було засновано товариство "Просвіта", що ініціювало викладання української мови в початкових та парафіяльних навчальних закладах.

14 березня 1914 року на залізничній станції Кам'янець-Подільський здійснив свій перший рейс потяг.

З початком війни, 4 серпня 1914 року, австро-угорські війська оволоділи містом, але вже за два дні змушені були відійти під натиском армії генерала Брусилова. Під час бойових дій у місті функціонували штаб Південно-Західного фронту, тилові структури та лікарні. Через близькість до фронту адміністративний центр Подільської губернії тимчасово перемістили до Вінниці.

У березні 1918 року Кам'янець перетворився на важливий центр Подільського регіону. Протягом визвольних змагань 1917-1921 років він став ключовим місцем для формування військових сил Української Народної Республіки, а з 22 березня 1919 по листопад 1920 року виконував функції столиці УНР.

У цьому місці діяли урядові структури та міністерства, здійснювалося карбування грошових знаків, а також відбувалися зустрічі з іноземними делегаціями. 30 липня 1919 року відбулася важлива нарада лідерів Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки за участю представників Франції, Великобританії та Сполучених Штатів. Під час зустрічі було представлено план боротьби проти більшовицького режиму та сформульовано вимоги до Антанти щодо надання військової підтримки українській армії.

У ніч з 16 на 17 листопада 1919 року, під час польсько-радянської війни, місто опинилося під контролем польських військ, які залишалися тут до 12 липня 1920 року. 16 листопада 1920 року Кам'янець-Подільський був захоплений Червоною армією, що призвело до встановлення радянської влади в регіоні.

OBOZ.UA також поділився інформацією про те, яким став Львів після завершення Другої світової війни.