Свято Маковея: створення оберегового букета з маку, освячення маку, трав, води та джерел.

- У перший день останнього літнього місяця православна церква відзначає свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, -- розповідає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. -- А ще вшановують Святих Мучеників Маккавеїв (братів Авіма, Адіма, Антоніна, Гурія, Євсенона, Єлеазара, Маркелла, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру і віддали за неї життя), їхньої матері Соломії та учителя Єлеазара. Успенський піст, який починається від Маковія, завершується 14 серпня -- напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці. В народі здавна відома приказка: "В Перший Спас на воді стоять, на Другий -- яблука їдять, в Третій -- на горі полотна продають". Цього року Другий Спас прийде 6-го, а Третій -- 16 серпня. Слово "Спас" є скороченням від слова "Спаситель" -- Ісус, Бог, Син (саме так іменували лик, відображений на іконі "Спас нерукотворний"). Тож з іменем Христа пов'язані, як свято 1 серпня, так і 6 серпня -- Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; 16 серпня -- Перенесення з Едеси в Константинополь Нерукотворного Образу Ісуса Христа на полотні.

Народні назви й традиції трьох серпневих свят -- Спасів -- у ХІХ столітті дуже відрізнялися в українців і росіян:

Не в усіх куточках України це свято відоме як Спас. Наприклад, у Межигірському районі Закарпаття його називають Преображенням. Тут не освячують ні їжу, ні овочі, хоча святкування проходить досить урочисто, і проводять обряди мирування.

Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього було встановлено у Візантії в IX столітті, а на території Русі це свято відоме з 988 року. З XII-XIII століття його вже відзначають усі православні церкви світу, -- зазначає Ніна Главацька. -- Суть свята полягала у перенесенні святині — частини хреста, на якому розіп'яли Спасителя. Щорічно 1 серпня за юліанським календарем в Константинополі проходив урочистий хресний хід, під час якого з царської скарбниці виносили чесне древо Хреста Господнього на вулиці для "освячення місць та запобігання хворобам". Завершуючи церемонію, чесне древо розміщували на престолі в храмі Святої Софії, і до свята Успіння Пресвятої Богородиці проводили молебні для захисту від епідемій.

В українській культурі день пам'яті мучеників Маккавеїв з часом перетворився на свято освячення води, трав і маку. Існують різні назви цього свята: Маковія, Макотрус, Спас на воді, Малий Спас, а також менш поширене -- Медовий Спас. Дослідники народних звичаїв по-різному інтерпретують ці назви. Деякі етнографи вважають, що існує лише один Спас, який відзначається 6 серпня, а Маковія (1 серпня) слід розглядати як локальний варіант Малого Спасу. Відомий етнограф Олексій Доля зазначає, що після Маковії настає Спас (6 серпня) без додаткових назв. На Маковію зазвичай святять мак, який з давніх-давен вважався символом родючості і використовувався на честь збору врожаю. Також освячують різноманітне насіння, квіти, лікарські трави та воду. На Спаса в храми приносять кошики з фруктами та овочами, мед, віск, продукти бджільництва, колоски і обов'язково хліб. Що стосується меду, то жоден з відомих етнографів не згадував про традицію освячення меду на Маковію; ймовірно, що назва Медовий Спас та звичаї, пов'язані з ним, були перенесені з російської традиції. Зазвичай українці освячували мед на Спаса (6 серпня), про що свідчать численні дослідження етнографів.

Наші предки вважали свято Маковія особливим, призначеним для дівчат і дітей. Напередодні цього дня молоді дівчата збирали різноманітні квіти та трави, щоб створити вінки та обереги, відомі як "маковійські квітки". У ці "маковейчики" обов'язково додавали цілі стебла маку, які надавали сил цим захисним символам. Вірилось, що тоді в домі пануватиме достаток і благополуччя, а також, що кількість тварин буде такою ж, як і зернин у маківці. Мак міг бути представленим у трьох головках, а в місцях, де дотримувались традицій, – навіть у семи (на честь мучеників, що загинули за віру). Іноді мак в'язали окремим букетом. Деякі люди доповнювали обереги кількома стеблами конопель або льону, а також включали овочеві, лікарські та дикорослі рослини: чабрець, чорнобривці, васильки, настурції, нагідки, айстри, барвінок, полин, руту, любисток, духмяне зілля та колоски пшениці. Весь цей букет обв’язували червоною стрічкою, а інколи загортали в святковий рушник для освячення.

Колись в давнину букет могли прикрашати горохом, квасолею, кропом, невеликими кочанами кукурудзи. В деякий регіонах України "маковійчики" ще називали "маковейкою". Вона збиралася за смаком власника як особистий оберег, а зберігали його під образами. Освячену "маковейку" батьки могли вручати молодій дівчині з побажаннями бути гарною і пригожою, багатою, "щоб хлопці любили, як люблять люди квіти". Букети підвішували в хаті, лікарські рослини використовували при потребі, клали в купель дитині, для людей похилого віку робили макове вариво від безсоння, а для дітей -- полотняну макову соску-смоктушку. Із свячених васильків робили кропильце (бризкали молодих на весіллі або так проводжали в дорогу). На Благовіщення дівчата виймали сухі квіти з букету і вплітали у коси, "щоб не випадало волосся". Також освяченим зіллям набивали подушки.

Кожна рослина з букету мала певне значення: ласкавці -- на злагоду і щирість у родині, рута-м'ята -- на здоров'я, від напасті, кудрявці -- щоб хлопців любили дівчата, материнка -- для плодовитості тварин, бджіл, а сонях уособлював небесне світило і приносив милосердя всьому живому. З рослинами навіть розмовляли, звертаючись з колоритними примовками, наприклад, до льону: "Рости вище по коліна, щоб нікого з нас голова не боліла", або до конопель казали: "Щоб рушники весільні, скатерки настільні, сорочки святочні натільні та штани-холоші чоловічі пригожі, полотна білі-гожі..."

У Вінницькій області в деяких селах традиційні маковійські букети отримали назву "трійці", які зберігалися протягом року біля святих ікон. У їх складі були татарник колючий, миколайчики, дикий цикорій, гіркий полин, деревій та меліса. Трійця також включала як великі голівки звичайного маку, так і дикого (мак-видюк), а також колоски жита і пшениці, невеличкі соняшникові квіти. У центр букета ставили велику воскову свічку. На Черкащині існувала віра, що якщо освятити квіти на Маковія, це принесе добробут у господарстві. Разом із квітами святити несли вінок з колосків, у якому також розміщували свічечку. У деяких селах південної Київщини та Житомирщини в ніч на Маковія встановлювали високі щогли, прикрашені квітами та маковими головками, які теж називали Маковієм. Зверху на щоглах іноді вішали гарбузову маску з запаленою свічкою. Протягом ночі молодь співала та танцювала навколо свого "кутка" Маковія, оберігаючи його від однолітків-сусідів.

Діти також збирали маленькі пучки квітів і трав, щоб вранці освятити їх у церкві. Це була, напевно, єдина служба, в якій переважно брали участь саме діти і підлітки, які несли хрест і хоругви під час обходу храму. Священник виголошував проповідь для молоді, закликаючи їх бути ввічливими, поважати старших, уникати лихослів'я, добре навчатися і допомагати батькам. Після цього всі збиралися в коло для освячення "маковейчиків".

З 1 по 14 серпня триває Успенський піст, який порівнюють з Великим завдяки своїй строгості. Цей період присвячений Пресвятій Богородиці та її Успінню, що святкується 15 серпня. Протягом двох тижнів віряни утримуються від м'ясних і молочних продуктів, яєць і алкоголю, віддаючи перевагу фруктам, овочам, сухофруктам, горіхам, меду та хлібу. На свято Маковія традиційно готували пироги з маком та "шулики" — коржики з пісного тіста на соді, які кришили і заливали медовою ситою (суміш меду з водою та маковою затиркою). Мак розтирали до отримання "білого молочка". До святкового столу подавали пісний борщ з грибами та пекли паляниці. У Центральній Україні господині додавали мак до різноманітних страв, таких як маковники, рулети, струделі, галушки з медом, книші, вареники, пироги, коржі, бублики і калачі — не існує меж для фантазії у приготуванні страв з пісного тіста.

На Маковія не обходилося без освячення маку. Святкували і мак-"видюк", який у народній медицині використовувався для боротьби з чародійством. Коли дикий мак освячували кілька разів, наприклад, на Маковія та на Великдень, його магічна сила тільки посилювалася.

Одним з ритуалів на Маковія є освячення води. В західних регіонах її несли до храму в заквітчаних ємностях. Така вода цінувалась не менше стрітенської і вважалася надзвичайно помічною від хвороб. В різних регіонах влаштовували ходу до річок, освячували джерела і криниці.

Посвячення колодязів є давнім ритуалом. У визначеному місці громада разом виривала криницю, освячувала її та оточувала вербами — цим деревом, яке захищає воду від спеки і стає домом для добрих духів. Селяни проводили обряд освячення колодязів чотири рази на рік, проте найзначніше святкування відбувалося на Маковія. Перед цим ретельно очищали джерело, приводили в порядок огорожу та прикрашали її травами. На святкову церемонію збиралася вся громада, а обряд відбувався під звуки церковних дзвонів. Біля колодязя ставили ритуальну страву — коливо для духів, свічку та святу воду. Після освячення колодязь обрамляли деревами, втикаючи в землю гілочки.

У гирлі річки Почайни, що впадала в Дніпро, прийняли хрещення дванадцять синів князя Володимира. Це місце отримало назву Хрещатицького джерела. На свято Маковія в ХІХ столітті кияни збиралися біля Дніпра, щоб освятити воду. Люди, які страждали від недуг, занурювалися у річку, адже вважалося, що в цей день вода має цілющі властивості.

На Маковій молодь не працювала, а розважалася за селом: збиралися поспівати та потанцювати, підлітки грали в різні ігри. Парубки в цей день називали дівчат жартівливо "макодзюбками" чи "маковійками".

Літо стрімко пролітає, і перед нами розстилаються безмежні місяці очікування весняного тепла. З давніх-давен люди звертали увагу на прикмети, що могли вплинути на їхнє благополуччя. Тому уважно спостерігали в день Маковія:

На свято треба було пам'ятати про деякі заборони: не варто робити в городі і саду, будувати, прибирати, шити, прати, в'язати, а також галасувати, лаятися, бажати комусь зла, нести негатив. Оскільки діє піст, то слід дотримуватися відповідних обмежень в їжі.

Нагадаємо про звичаї відзначення свята Преображення Господнього, також відомого як Другий Спас.