Сміттєзбиральні машини цього заводу курсували по всьому Союзі. Яка доля спіткала прославлене підприємство Турбова (фото)?

Нове життя та військові випробування

Колись давно, коли ранковий гудок Турбівського машинобудівного заводу лунав, усе селище прокидалося від його звуку, а червоні цегляні будівлі заводу підносилися над містечком Турбів, символізуючи промислову силу. У ті часи поливально-мийні машини, виготовлені в Турбові, розвозилися по всьому Союзу, а дипломи з міжнародних виставок прикрашали стіни кабінету директора.

Сьогодні від тієї радянської слави залишилися лише спогади та покрита іржею табличка на воротах. Можна було б подумати, що у часи турбулентності 90-х його історія закінчиться, як і в сотень подібних підприємств на пострадянському просторі, проте це не зовсім так. "Телеграф" розповідає, як підприємство від виробництва поливних труб дійшло до створення унікальних кранів-маніпуляторів, за якими і сьогодні стоять у черзі по всій Україні.

Історія Турбівського машинобудівного заводу почалася у 1960 році, коли на базі звичайної районної машинно-тракторної станції відкрили виробництво чавунних поливних труб. Рішення про створення підприємства прийняли згідно з сьомим п'ятирічним планом розвитку економіки СРСР. Вже через три роки завод виготовив для колгоспів 3717 тонн продукції.

У грудні 1959 року Турбів отримав статус селища міського типу, що дало новий поштовх його промисловому розвитку. Молоде підприємство швидко нарощувало обороти та розширювало виробничі потужності.

1964 рік став переломним для заводу. Підприємство повністю реконструювали та перетворили на Турбівський машинобудівний завод зі спеціалізацією на виробництві поливально-мийних машин. Для працівників у селищі побудували сім двоповерхових житлових будинків, що значно покращило важкі на той час соціальні умови.

Світове визнання настало в 1968 році, коли на міжнародній виставці "Інтерстроймаш-68" продукція заводу ПМ-130 отримала диплом І ступеня. Вже через два роки підприємство розпочало серійне виробництво універсальної машини КО-705, основаної на тракторі Т-40А.

Восьмий п'ятирічний план економічного розвитку СРСР (1966-1970 роки) був реалізований на місяць раніше запланованого терміну — 6 серпня 1970 року. Це досягнення стало значною гордістю не лише для селища, а й для всієї Вінницької області.

До 1971 року продукція турбівського заводу використовувалася по всьому Радянському Союзу та експортувалася до восьми країн: Алжиру, Афганістану, Болгарії, Монголії, Югославії та інших держав. Підприємство входило до числа провідних в області.

Після проголошення незалежності України державне підприємство перетворили у відкрите акціонерне товариство. Нові економічні умови виявилися складними для колишнього радянського гіганта.

Фабрика продовжувала виробництво комунальних автомобілів на базі шасі вантажних машин ГАЗ, ЗІЛ, КамАЗ і МАЗ. Головними виробами стали сміттєвозів з бічним та заднім завантаженням, дорожні підмітальні машини, піскорозкидувачі, вакуумні установки та контейнери для сміття.

18 лютого 2015 року Господарський суд Вінницької області порушив справу про банкрутство Турбівського машинобудівного заводу. 4 серпня того ж року підприємство офіційно визнали банкрутом і розпочали процедуру ліквідації.

Здавалося, що історія легендарного заводу завершилася назавжди. Проте життя розпорядилося інакше.

Новий етап розвитку розпочався під керівництвом директора Степана Сокілецького. Підприємство зосередилося на виробництві кранів-маніпуляторів, які швидко знайшли попит на ринку.

"Один кран виготовляємо за день -- за сім років уже настільки удосконалили виробництво. Перед війною за нашими маніпуляторами SG-7500 в чергу записувались за 8 місяців", -- розповів Степан Сокілецький під час візиту начальника обласної адміністрації Сергія Борзова у лютому 2023 року.

Таким чином, Турбівський завод утвердився як єдиний виробник кранів-маніпуляторів в Україні, зосередивши свої зусилля на продажу продукції виключно на внутрішньому ринку. Степан Сокілецький зазначає, що керівництво свідомо утримується від підвищення цін, попри те, що імпортні аналоги коштують значно дорожче.

Роботи конструкторського бюро заводу отримали високу оцінку від колег з Австрії, які відзначили їх відповідними нагородами. Незважаючи на це, основним пріоритетом залишається задоволення потреб українського споживача.

Війна Росії проти України суттєво вплинула на стратегії бізнесу, але не зменшила прагнення підтримувати Перемогу та допомагати Збройним силам України. Потреба в маніпуляторах залишається актуальною у лісозаготівельній, будівельній та інших галузях по всій країні.

Сьогодні завод виробляє обладнання для сміттєвозів різних типів, самоскидні кузови, переобладнує автомобілі під лісовози. Техніка встановлюється на шасі від ГАЗ-3307 до європейських вантажівок Renault, DAF та MAN.

Нагадуємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про те, як відомий завод уникнув долі радянських промислових велетнів, які стали призраками минулого. Колись він забезпечував світлом мавзолей Леніна, Кремль та кожну оселю.