Синій вир. Український одяг з Кубком імператора.

Sport.ua ділиться розповіддю про найзначніше досягнення українського спорту у 2025 році.

В даний час про нього говорить весь світ. 21-річний український борець Данило Явгусишин, відомий у світі сумо під псевдонімом Аонішікі Арата, став справжньою сенсацією, коли, маючи третій ранг секівакі, здолав обох чинних йокодзун і здобув свій перший Кубок імператора на листопадовому турнірі у Фукуоці – одному з шести великих професійних змагань з сумо, що проходять щорічно. Завдяки цій перемозі Данило підвищився до рангу одзекі. На думку японських експертів, якщо Аонішікі продовжить виступати з такою ж впевненістю, яку він проявив після свого переїзду до Японії, наступного року він може стати першим йокодзуною з Європи.

На думку тренера Важа Діаурі, який вів семирічного Явгусишина в світі сумо протягом десяти років, Данило до 15 років був звичайною дитиною без особливих талантів і навіть пропускав тренування. Він намагався знайти себе у різних видах бойових мистецтв, зокрема спробував дзюдо. У 2021 році, як борець вільного стилю, представляв Україну на чемпіонаті світу серед кадетів, де, на жаль, зайняв дев’яте місце, що не можна було вважати успіхом. Раніше він здобув бронзову медаль на чемпіонаті світу-2019 серед юніорів у сумо.

Але з настанням 16-річчя щось змінилося. Хлопець став сконцентрованішим і постійно питав свого тренера: "Як я можу стати кращим?" Він постійно вдосконалював свої навички. Навесні 2021-го 17-річний борець виграв три золота чемпіонату України, відібрався на континентальну першість і, здавалося, має всі шанси стати непереможним сумоїстом-аматором.

І хто знає, яким би був шлях Данила, якби 24 лютого 2022 року на нашу землю не прийшли московські війська. У перші дні війни Явгусишин разом із матір'ю покинули Україну і оселилися в Німеччині. Його мама продовжує жити там досі. Данило ж мріяв розвивати свої спортивні здібності. Японія, де сумо є чимось на зразок релігії, була його заповітною мрією. Великий вплив на його пріоритети справила трансляція поєдинку між йокодзуною Таканоганою та одзекі Асашорю під час осіннього турніру 2002 року.

У той же час Данило усвідомлював, що пробитися до Японії буде нелегко. Він вирішив звернутися по допомогу до борця-аматора, капітана клубу сумо Кансайського університету Арати Яманакі, з яким познайомився під час чемпіонату світу-2019. Це було справжнім кроком на межі надії. Проте Арата щиро відгукнувся на прохання Данила, і в знак вдячності той вирішив включити його ім'я до свого японського псевдоніма. У Японії Данило оселився в квартирі Яманакі в Кобе, в префектурі Гьоґо. Сім'я, яка прийняла молодого українця, витрачала власні кошти, щоб забезпечити йому комфортне перебування та допомогти впоратися з ностальгією та самотністю. Данило називав своїх нових знайомих своєю "японською родиною".

Коли 17-річний Явгусишин вирушив до Японії, Важі Діаурі дав йому мудру пораду: "Ніколи не ігноруй тренування". Данило взяв цю рекомендацію до серця. Він активно тренувався в клубах сумо Кансайського університету та середній школі Гьотоку Ґакуен (де навчався Яманака), незважаючи на відсутність статусу студента. Вже на цьому етапі було видно, що рівень його боротьби помітно перевершує здібності його однокурсників.

Через клуб сумо Університету Кансай Явгусишин познайомився з Амінішікі Рюджі, рекордсменом за тривалістю виступів і кількістю перемог у найвищому дивізіоні сумо, який впродовж кар'єри здобув вісім зірок кінбоші за перемоги над йокодзунами. Амінішікі незадовго до того заснував стайню Аджіґава. У грудні 2022-го Данило був офіційно прийнятий як один з перших новобранців Аджіґави, хоча попервах Явгусишина вербували туди неохоче, враховуючи жорсткі обмеження на іноземних борців (стайня може прийняти не більше одного "легіонера"). Крім того, японці сумнівалися, чи не стане молодому українцеві на заваді культурний та мовний бар'єр. Та скаути Аджіґави не встояли перед рішучістю Данила і його бажанням вдосконалюватися.

Отримавши робочу візу влітку 2023 року, Явгусишин здійснив свій перший вихід на японське дохьо восени того ж року. У той момент він обрав шикону Аонішікі Арата, що символізує поєднання кандзі синього кольору, яке є частиною українського прапора, з кандзі, що означає спокій та парчу, від імені свого наставника Арати Яманакі, який допоміг йому знайти новий дім у Японії. "Тепер я відчуваю, що ми боремося плечем до плеча", - зазначив Данило.

Аонішікі здобув перемогу у своєму першому професійному турнірі в дивізіоні Джонокучі. Ця перемога принесла йому другий чемпіонський титул у його команді, оскільки Аносьо також виграв у цьому ж дивізіоні в липні 2023 року. У січні 2024-го Данило вже відзначився перемогою в турнірі дивізіону Джонідан. Безпрограшна серія Явгусишина зупинилася на 20 сутичках, а вже в травні він досяг дивізіону Макушіта. У листопаді Явгусишин/Аонішікі дебютував у турнірі дивізіону Дзюрьо, який є другим за рівнем. Данило став лише другим українським борцем після Шіші Масару (Сергія Соколовського), який досяг рівня секіторі. Його підвищення стало п’ятим найшвидшим з моменту впровадження системи шістьох турнірів у 1958 році.

На присвяченій підвищенню до Дзюрьо прес-конференції Явгусишин сказав, що його надихали успіхи українських олімпійців на Іграх-2024 у Парижі. "Після цього я просто не мав права демонструвати ганебний рівень майстерності", - сказав він.

Визнання заслуг Аонішікі отримало особливу форму у вигляді подарунка від Кансайського університету. Хоча Данило не є його прямою вихованцем, він активно готувався до свого дебюту серед професіоналів і за свою наполегливість та досягнення у кесьо-мавасі отримав святковий костюм для сумоїста. Ще один комплект одягу був йому вручений після домовленостей з одним із його спонсорів. На фартусі зображено твір художника "Земля, світ", створений у 1985 році під час Холодної війни, що символізує прагнення до миру в усьому світі і підтримується людьми різних рас і національностей. Цей витвір також відгукується на події війни в Україні, підкреслюючи спільне бажання до миру.

На січневому турнірі в Дзюрьо 2025 року Аонішікі проявив себе як один з основних конкурентів. Єдиним серйозним суперником Данила виявився його співвітчизник Сергій Соколовський, з яким українські борці зустрілися на дванадцятий день змагань. Шіші здобув перемогу і зрештою виграв турнір, проте саме Аонішікі в результаті цих змагань отримав підвищення до найвищого рівня турнірів Макуучі. Таким чином, Данило став рівним Такеруфудзі за швидкістю підйому в Макуучі з моменту свого професійного дебюту, пройшовши цей шлях всього за дев'ять турнірів. Разом з підвищенням Аонішікі, в Макуучі також повернувся Шіші Масару. Завдяки цьому Україна стала лише сьомою іноземною країною в історії, яка має двох діючих представників у найвищому дивізіоні японського сумо.

Перед стартом в Макуучі Явгусишин з рангом маеґашіри №15 відразу позначив мету - здобути двозначну кількість перемог і отримати один зі спеціальних призів. З цим завданням він, вигравши в Осаці 11 сутичок, впорався відмінно. Серед переможених був і земляк Шіші Масару. За виступ на турнірі, який завершився в його день народження, Аонішікі був нагороджений призом "Бойовий дух", ставши другим борцем, який отримав таку відзнаку за найкоротший час, після Такеруфудзі.

Ті ж самі 11 перемог Явгусишина, який раніше вже досягнув статусу майґашіро №9, він здобув і на травневому турнірі в Токіо. Протягом восьми днів змагань Данило показував вражаючі результати, здобувши сім перемог і зазнавши лише однієї поразки, що дозволило йому залишатися в числі лідерів. Однак, після програшу в дев'ятому турі комусубі Вакатакаґе, якого він щиро шанує, його позиції почали слабшати. Не зважаючи на це, він відзначився перемогою над Соданоумі Аонішікою, що принесло йому другий спеціальний приз за "Бойовий дух".

На липневому турнірі в Наґої Данило, змагаючись з найвищими представниками маеґашіри, на третьому дні здобув свою першу "золоту зірку" кінбоші, перемігши йокодзуну Томокацу Хосьорю. Ця відзнака стала для українця значущою подією в його кар'єрі, адже він отримав її на 12-му професійному турнірі, що є рекордом з моменту впровадження системи шести турнірів на рік у 1958 році. Більше того, Аонішікі намагався завоювати свій перший Кубок імператора в Наґої. Після 13 турів він ділив перше місце, але програв у заключних двох поєдинках — від Кусано та майбутнього чемпіона Котошого, що призвело до другої позиції, проте він отримав нагороду за найкращу техніку на турнірі.

Напередодні вересневого турніру в Токіо Явгусишин став першим українцем, який підвищився до рангу комусубі і теж подолав цей шлях найшвидше в історії з часу запровадження системи шести турнірів. У Токіо Данило здобув 100-ту перемогу з моменту переходу в професіонали і теж досяг цієї віхи найшвидше з моменту дебюту, з часу запровадження семиденної турнірної системи для борців у макушіта та нижче в 1960 році. Вересневий турнір Аонішікі вчетверте поспіль завершив з одинадцятьма перемогами і вдруге поспіль був нагороджений призом за техніку.

Вишенькою на торті вражаючого 2025 року став листопадовий турнір у Фукуоці, до якого Явгусишин підійшов із третім рангом секівакі, досягнутим за рекордно короткий час — всього після 13 турнірів. Більше того, напередодні старту змагань у Фукуоці японські експерти обговорювали шанси Аонішікі на підвищення до рангу одзекі, оскільки він здобув по 11 перемог на попередніх чотирьох турнірах. Проте голова суддівського департаменту Такадаґава поставився до цього питання з обережністю, зазначивши, що зазвичай для отримання звання одзекі необхідно спочатку виграти перший турнір.

Продовження цієї захоплюючої історії всім відомо: Аонішікі здобув свій перший Кубок імператора в кар'єрі, хоча спочатку здавалося, що його шанси на титул були під загрозою. Спершу, в сутичці 11-го дня змагань, він зазнав поразки від одного з найскладніших суперників — Йошінофуджі, а потім, в 13-му турі, програв йокодзуні Дайкі Оносато за спірних обставин. Здавалося, що Данилові залишалося тільки чекати на диво. Але це диво сталося: Оносато зазнав двох поспіль поразок, а Аонішікі здобув перемоги над йокодзуною Хосьорю та одзекі Котозакурою. Таким чином, доля титулу вирішувалася в додатковій сутичці плей-оф між Явгусишиним та монголом Хосьорю, які мали по 12 перемог. Данило вчетверте з чотирьох зустрічей переміг йокодзуну, використавши незвичний для сумо прийом, що більше нагадує техніку вільної боротьби: він опинився позаду суперника та, натискаючи на коліно, збив його з ніг. Отже, українець вперше отримав Кубок імператора з рук прем'єр-міністра Японії.

Аонішікі блискуче завершив свій виступ на турнірі, перевершивши всі мої очікування. Особливо вразило, як спокійно і зосереджено він тримався, незважаючи на внутрішній напружений стан. Його суперник виглядав передбачувано, тоді як Аонішікі, сидячи в прес-ложі, здавався абсолютно невразливим, ніби нічого не відбувається. Це справило на мене велике враження. Його перемога була беззаперечною. Сміливий старт Аонішікі на початку поєдинку змусив Хосьорю відступити, і арена вибухнула оплесками, до яких я також приєднався з прес-ложі. Мої аплодисменти були не лише відзначенням його чудової перемоги, а й вираженням вдячності нашому герою, який зміг перетворити похмурий турнір на яскраве завершення. Ці слова сказав легендарний коментатор NRK, 95-річний Кунігіро Суґіяма, який висвітлює сумо вже 70 років.

У віці 21 року та 8 місяців Аонішікі став четвертим наймолодшим борцем в історії сумо, який здобув перемогу на турнірі Макуучі, і зробив Україну шостою іноземною країною, що отримала цей титул (після США, Монголії, Болгарії, Естонії та Грузії). Лише за чотирнадцять турнірів після свого дебюту, Аонішікі також став другим найшвидшим спортсменом (після Такеруфудзі), який виграв трофей у вищому дивізіоні. Після завершення листопадового турніру Явгусишин отримав нагороди за видатні досягнення та техніку, повторивши рекорд Оносато, який отримував спеціальні призи в кожному з його перших п'яти змагань у Макуучі.

Відразу після листопадового турніру відбулося засідання Суддівського департаменту, на якому прийняте рішення про підвищення Аонішікі до рангу одзекі. Коли Данилові повідомили про це під час інтерв'ю телеканалу NHK, він сказав, що він радий, "але є ще один ранг вище за одзекі" і він докладе всіх зусиль, щоб його досягти. А поки доводиться констатувати факт ще одного рекорду: Аонішікі перевершив досягнення Котойошю, який дійшов до другого рангу професійного сумо за 19 турнірів. Українцеві вдалося вкластися в 14. Це підвищення також зробило його четвертим наймолодшим борцем, який досяг цього рангу з моменту запровадження системи шести турнірів на рік після Таканогани, Кітаноумі та Гакуго.

Слід зазначити, що Явгусишин не вирізняється жодними особливими антропометричними характеристиками. Його зріст становить 182 см, а вага - 138 кг. Багато його суперників, таких як Оносато та Хошьорю, мають значно більші габарити. Проте Данило може похвалитися видатною силою в ногах, низьким центром ваги та агресивними рухами, які він вдосконалював під час змагань з боротьби.

Японців дивує, як швидко Аонішікі зміг пристосуватися до їхньої боротьби та менталітету. В українцеві вони цінують старанність, доброту, скромність і глибоке шанування традицій, що особливо високо оцінюється серед людей цієї азійської нації.

"Він завжди бореться спокійно і зосереджено, - каже вже згадуваний Кунігіро Суґіяма. - Залишається вдячним, чесним, скромним та прагне вчитися. Серед усіх іноземних борців сумо, яких я бачив досі, він дивовижний. Я вражений і зворушений тим, як глибоко він розуміє японську лише за три роки".

Звісно, в умовах повномасштабної війни українців трохи турбує, що Данило рідко коментує ситуацію з російською агресією. Однак важливо пам'ятати, що сумо є надзвичайно традиційним видом спорту, особливо в контексті висловлювань його представників. Підписуючи контракти, борці зобов'язуються утримуватися від публічних коментарів на певні теми, зокрема стосовно міжнародних відносин і політичних питань. Тому, відповідаючи на прямі запитання японських журналістів про війну в Україні, Явгусишин зазначив: "Моїй країні важко, але я сумоіст, тому говоритиму про сумо. У нас дуже суворі правила".

Проте існує певний парадокс: хоча Явгусишин не коментує війну, ця тема постійно з'являється в обговореннях про нього. Японські телевізійні канали створювали репортажі про таких самих, як Данило, молодих українців, яких змусила залишити рідні місця війна. Телеканал NRK у своєму півгодинному документальному фільмі про Аонішікі показав кадри палаючої України, зокрема момент, коли Данило на тренуванні переглядає на смартфоні жахливі відео ракетних обстрілів його рідної Вінниці. Після оголошення про підвищення Явгусишина до рангу одзекі, французькі документалісти вирішили зняти фільм про Данила. Очікується, що стрічка під назвою "Мандрівка сумо" вийде в прокат у 2027 році.

Кілька місяців тому в центрі Вінниці відбулося руйнування цивільного закладу внаслідок бомбардування російськими військами, що призвело до пошкодження вікон тренувального залу, розташованого поруч. Відтоді в цьому районі часто спостерігаються перебої з електропостачанням. Тим не менш, приблизно 80 дітей продовжують тренуватися в сумо, використовуючи ліхтарики для освітлення своїх занять, мріючи стати наступними Аонішікі. Завдяки своїм успіхам Данило привернув увагу до України, яка переживає воєнні часи. Його досягнення також слугують свідченням підтримки Японії, що залишається на боці України завдяки глибокій дружбі між країнами, - зазначив тренер нашого чемпіона Важа Діаурі, спілкуючись з японською журналісткою Юміко Курашіґе.