П'ять снарядів поспіль влучили в ціль з неймовірною точністю.

Командир гармати, молодший сержант Василь з позивним "Хам" з 52 окремої артилерійської бригади Збройних Сил України, ділиться своїм бойовим досвідом та перевагами сучасної української самохідної артилерійської установки "Богдана" у порівнянні з радянськими моделями "самоходок".

Приязний, стриманий, ввічливий, акуратний військовослужбовець, який абсолютно не відповідає своєму позивному. Він стримано всміхається, пояснюючи ситуацію зі своїм промовистим позивним.

"Це, насамперед, вказує на те, що ми зневажливо ставимося лише до тих ворогів, які підступно вторглися на нашу територію, коли їх ніхто не запрошував сюди," -- впевнено зазначає.

Василь з'явився на світ і провів свої дитячі роки на Вінниччині. Він вирішив приєднатися до Збройних сил України як доброволець на самому старті повномасштабної агресії, у березні 2022 року.

"Мої знайомі та друзі вирушили захищати Україну від агресорів. Тому я також повідомив близьким, що не можу залишатися вдома і просто спостерігати за тим, що відбувається з нашою країною," -- згадує Василь.

Рішення залишалося незмінним і категоричним, незважаючи на те, що в повсякденному житті Василь працював будівельником і не мав жодного зв'язку з військовою службою. Він навіть не проходив строкову службу.

"Коли настав час служити, я потрапив в аварію, через що потребував лікування. Після деякого часу, коли я одужав, мене вже не викликали," -- розповідає військовий.

Знання, навички та досвід, які накопичив Василь як будівельник, а також його здатність швидко й якісно засвоювати нові технології, стали йому велику допомогу. Протягом служби він встиг опанувати спочатку радянську протитанкову гармату "Рапіра", потім чеську реактивну систему залпового вогню Vampire, а зрештою — українську самохідну артилерійську установку "Богдана".

"Ми вчилися надзвичайно швидко, адже противник не давав нам часу на роздуми. Я маю особливість: здатність швидко запам'ятовувати інформацію. Тому освоєння нових навичок ніколи не становило для мене труднощів. Наприклад, протитанкову гармату "Рапіра" я опанував всього за чотири дні і пізніше виконував функції командира", -- ділиться своїм досвідом артилерист.

Василь розпочав свою роботу на новітній самохідній артилерійській установці "Богдана" у 2024 році, маючи при цьому вагомий досвід бойових дій на ствольній артилерії та реактивних системах залпового вогню.

"До того моменту ми вже стали справжніми професіоналами. Я не обрав спочатку посади командира гармати чи навідника, а вирішив стати топогеодезистом. Чому так? Бо я прекрасно володію топогеодезією," — ділиться своїми думками Василь.

У лютому 2025 року артилерист отримав командування над гарматою і з того часу веде бойові дії на самохідній артилерійській установці "Богдана". Він висловлює велике задоволення українською зброєю, позитивно оцінюючи точність гармати та здатність її колісної бази долати різні перешкоди.

"У нас "Богдани" на базі потужної "Татри", а тому можуть проїхати фактично всюди, де тільки можна і нам потрібно. Машина взагалі надзвичайно гарна та якісна. Дуже й дуже вона мені подобається", -- уточнює захисник України.

А ще молодший сержант не приховує свого захоплення точністю гармати, яку, як і багато інших, асоціює з потужною снайперською гвинтівкою.

"Вона продемонструвала себе в нашій діяльності на високому рівні. Це, повірте, наша справжня снайперська гвинтівка. Наприклад, була така ситуація, коли ми влучили п'ять снарядів підряд точно в ціль. Розкид становив близько п'яти, максимум семи метрів. Для далекобійної артилерії це еквівалентно влученню снайпером у яблучко", -- згадує він про один з моментів бойових дій.

Подібних випадків фронтових буднів військовий пригадує кілька: бити доводилося і по скупченнях ворожої піхоти, і по укриттях загарбників у лісосмугах та будинках, і по колонах російських мотоциклістів, які зухвало намагалися йти на штурм.

"Колись, неподалік Яблунівки, на покровському напрямку, ми влучили двома снарядами точно в укриття, де аеророзвідка зафіксувала 12 російських загарбників. Маю підозру, що після першого удару там вже не залишилося живих, а другим ми остаточно знищили все, що залишилося, що суттєво полегшило завдання нашим піхотинцям, які були всього за 70 метрів від ворога," - зазначає Василь.

Під час ще одного бойового епізоду був наказ відпрацювати по російських мотоциклістах, які намагалися висунутися на штурм позицій Сил оборони.

"Тоді вони зухвало мчали на мотоциклах, готуючись до штурму, але наша розвідка виявила їх ще на підходах. Це теж був напрямок, що вів до Покровська... Командир віддав наказ хлопцям підготуватися до бою, і ми вирушили, розгорнули техніку – і вразили прямо в бліндаж, де мотоциклісти намагалися сховатися. П'ять снарядів влучили в ціль навіть без коригування", – пригадує артилерист деталі цього фронтового епізоду.

Зараз, пояснює військовослужбовець, доводиться діяти переважно з ретельно прихованих позицій, оскільки противник постійно проводить аеророзвідку і активно використовує FPV-дрони-камікадзе. Він також зазначає, що ворог змушений діяти аналогічно, оскільки українські військові фахівці невпинно полюють на російські артилерійські системи.

"На даний момент ми здебільшого працюємо з закритих позицій. Це можуть бути як звичайні посадки, так і лісові масиви. Наша техніка повинна бути належним чином замаскована, аби її не можна було виявити з повітря. Як під час, так і після вогневих дій, місце, де розташована 'Богдана', не повинно відрізнятися від навколишнього середовища, тому ми ховаємося на видному місці," — підсумовує артилерист.