Природа страждає не лише через конфлікти: хто зараз завдає шкоди екології в Україні.

Нескладно помітити, що влада значною мірою відклала на другий план екологічні проблеми в державі, часто прикриваючись воєнним станом і нестачею ресурсів, хоча багато з них не терплять зволікань. Заміновані території, забруднені уламками снарядів та рештками військової техніки - це лише частина масштабної екологічної катастрофи, що розгортається в Україні. Ситуація справді критична. FOR-UA розпочинає рубрику про ситуацію в екології.

З початку широкомасштабної агресії Росії екосистеми України понесли втрати, що перевищують 70 мільярдів доларів. Восени минулого року, під час Конференції ООН з питань зміни клімату, міністерка екології та природних ресурсів України Світлана Гринчук повідомила, що війна призвела до знищення 3 мільйонів гектарів лісових масивів, а площа територій, забруднених вибухонебезпечними предметами, становить 139 000 квадратних кілометрів. 44% всього природно-заповідного фонду країни опинилися в зонах бойових дій, контролюються російськими військами або недоступні для українських громадян.

Під окупацією зараз залишаються 8 заповідників і 10 національних природних парків. Серед них Чорноморський біосферний заповідник (на території та акваторії Херсонської та Миколаївської областей), біосферний заповідник "Асканія-Нова", національні природні парки Азово-Сиваський, "Олешківські Піски", Джарилгацький (Херсонська область), "Великий луг" та Приазовський (Запорізька область), "Білобережжя Святослава" (Миколаївська область), "Меотида" (Донецька область), "Кремінські ліси" (Луганська область) та "Чарівна Гавань" (АР Крим). Значна частина цих заповідних територій фактично стерті з лиця землі.

На жаль, конфлікт продовжується, і, як наслідок, екологічна ситуація погіршується з кожним днем.

Проблема водопостачання на півдні України залишається надзвичайно актуальною після знищення російськими військами Каховської ГЕС та водосховища. Внаслідок втрати Каховського водосховища рівень підземних вод у Херсонській області та частині Запоріжжя різко знизився, що може призвести до катастрофічних наслідків у майбутньому. Це особливо стосується сільського господарства, яке потребує зрошення і може опинитися під серйозною загрозою.

Ще однією серйозною проблемою залишається мінування акваторії Чорного моря та його узбережжя, що ускладнює доступ до певних ділянок і завдає шкоди прибережній екосистемі. Крім мін, в море потрапляють нафтопродукти та залишки боєприпасів, що призводять до справжніх екологічних катастроф, про які повідомляють українські морські екологи. Ситуацію погіршують і дії росіян, які без приводу влаштовують аварії. Наприклад, у грудні 2024 року, через затоплення двох нафтових танкерів, в Чорне море вилилися тисячі тонн мазуту та інших нафтопродуктів.

Ці питання час від часу обговорюються в медіа, але в тіні залишаються території, де бойові дії відсутні, проте екосистеми продовжують зазнавати руйнувань. Зокрема, масова вирубка лісів, яка вже давно набула характеру системної проблеми. У 2024 році в Україні було зареєстровано 4,6 тисячі випадків незаконної лісозаготівлі, і в багатьох ситуаціях під виглядом санітарних рубок знищуються здорові дерева.

На знімках, зроблених з космосу, видно величезні площі вирубаних лісів у Карпатах і Поліссі. Внаслідок недостатнього контролю та корупційних практик, процес вирубки лісів лише посилився, а відновлення знищених екосистем може потребувати десятиліть. Якщо їх взагалі вдасться відновити...

Окрема історія - "феодали", які все навколо вважають своїм і таким, що можна знищувати абсолютно безкарно. І це стосується не лише сумно відомих бурштинокопачів, які на Поліссі влаштували собі цілу "сіру республіку". Такі маленькі "республіки" спостерігаються мало не навколо кожного більш-менш великого орендованого ставка. "Пани", які беруть стави в оренду для розведення риби часто-густо лінуються виловлювати рибу сітками, а банально спускають всю воду. В результаті люди не лише позбуваються ставка, але і води взагалі - колодязі стоять пусті.

Яскравим прикладом цієї проблеми нещодавно стала ситуація у Вінницькій області, зокрема в Гайсинському районі. У селі Адамівка місцеві орендарі ставок, спустивши воду восени, намагалися швидко виловити рибу. Внаслідок цього весною в озері залишилася відсутня вода, і мешканцям доводилося долати кілька кілометрів, щоб дістатися до джерела води, адже колодязі виявилися порожніми. Незважаючи на численні скарги до Державної екологічної інспекції та звернення до влади, ситуація не змінилася. Люди залишилися без води, а орендарі продовжують свою діяльність, не звертаючи уваги на потреби громади та екологічні стандарти.

Під Києвом активно процвітає нелегальний видобуток піску, що негативно впливає на навколишнє середовище. Це викликає руйнування річкових берегів та загрожує місцям нересту риб. Ситуація погіршується тим, що "чорні" земснаряди безпосередньо функціонують у межах столиці.

Влада ігнорує ці проблеми, сподіваючись, що все можна буде вирішити "після перемоги". Однак вже зараз ці питання вимагають термінового вирішення. Охорона водних ресурсів, лісів, річок та природних територій повинна стати невід'ємною складовою державної політики, інакше в найближчому майбутньому Україна ризикує зіткнутися з екологічною катастрофою, наслідки якої можуть виявитися так само руйнівними, як і наслідки війни.