Першою конструкцією був дерев'яний об'єкт: яким чином виглядав залізничний вокзал у Вінниці в минулі часи.

Вокзал є свідком історії міста

У кожному значному місті розташований залізничний вокзал — перше місце, яке зустрічає новоприбулих. Це своєрідна візитівка населеного пункту, його вхід до світу. Архітектура вокзалів еволюціонує з плином часу: деякі з них втрачають свою первісну красу, інші страждають від наслідків війн, але врешті-решт кожен з них отримує новий шанс на життя.

Раніше ми ділилися інформацією про перший залізничний вокзал у Харкові та його подальшу долю. Зараз запрошуємо вас відправитися до Вінниці, щоб ознайомитися з історією її залізничного вокзалу, простежити еволюцію його архітектурних форм і дізнатися, яку важливу роль він відіграє в житті міста.

Історія вінницького залізничного вокзалу розпочинається ще у 1870 році, коли було прокладено залізничну лінію Київ-Балта-Одеса. Саме тоді у Вінниці з'явилося перше вокзальне приміщення - невелика дерев'яна будівля з єдиною колією. Розташований на околиці міста, вокзал знаходився наприкінці Олександрівської дороги (сьогодні - проспект Коцюбинського). Ця будівля мала дзвіницю, що повідомляла пасажирів про прибуття чи відправлення потягів.

У 1880-х, дерев'яний вокзал замінили цегляною двоповерховою будівлею. За цей час залізничне сполучення стрімко розвивалося, а вокзал у Вінниці став важливим транспортним вузлом. Вже до кінця ХІХ століття він мав найбільший товарообіг у всій Подільській губернії.

На початку вокзал розташовувався на практично безлюдній місцевості. Однак згодом навколо нього почали з'являтися нові споруди: в'язниця, завод з виробництва чавуну та казарми для військовослужбовців. У 1899 році неподалік від вокзалу відбулася перша сільськогосподарська виставка і ярмарок. Це стало яскравим підтвердженням значущості залізничного вузла для економічного розвитку регіону.

У 1913 року вокзал у Вінниці вже став точкою зупинки для міського трамваю, який курсував до жіночої гімназії (сьогодні - школа №2).

У 1918 році будівлю вокзалу захопили німецькі війська, які прибули до Вінниці з метою визволення територій від більшовицької влади.

Після революційних подій Вінниця отримала статус обласного центру у 1934 році, після чого було прийнято рішення звести новий, більш просторий вокзал. Будівельні роботи тривали з 1932 по 1940 рік. У 1939 році, напередодні початку Другої світової війни, відбулося відкриття нового вокзалу, який мав забезпечувати обслуговування тисяч пасажирів щодня.

Проте війна внесла свої корективи. У 1943 році німецькі війська, відступаючи з Вінниці, підірвали вокзал. Єдиною спорудою, яка збереглася після знищення, став пішохідний міст. Цей міст залишався на місці аж до 2005 року.

Після завершення війни розпочалась реконструкція залізничного вокзалу. Новий комплекс запустили в експлуатацію у 1952 році. Це була сучасна споруда для свого часу, яка вражала відвідувачів мозаїкою на вході, що зображала залізничника та дівчат-колгоспниць. Перед вокзалом розташовувався сквер з фонтаном, який прослужив до початку XXI століття.

У період з 2004 по 2005 роки вокзал пройшов процес реконструкції. Тепер він являє собою сучасний, комфортний та ефективний транспортний центр, що щоденно приймає тисячі мандрівників.