Вшанування пам'яті солдата-зенітника Олексія Куцого, відомого під позивним "Solo".

Героїчно воював і захищав небо України

Олексій з'явився на світ у містечку Бар, що на Вінниччині. Закінчивши школу, молодий чоловік вирішив забезпечувати себе власною працею, сповнений рішучості і бажання працювати чесно. Саме тому він обрав професію столяра, здобувши освіту в Барському професійно-будівельному коледжі.

У період з 2007 по 2008 рік я проходив строкову службу у Військово-морських силах України, де здобув звання матроса.

Після повернення я займався різними напрямками діяльності — від будівництва та ремонту автомобільних шляхів до виконання обов'язків заступника керуючого в магазині.

Друзі Олексія згадують, що він був надзвичайно обдарованою, доброю і світлою особистістю. Його пам'ятають усміхненим, щирим і рішучим. Завжди готовий прийти на допомогу, він ніколи не нарікав на труднощі. Олексій вмів підтримувати, надихати і дарувати позитив та спокій оточуючим.

Олексій вирізнявся різноманітними інтересами, серед яких техніка та кулінарія займали особливе місце. Він з легкістю розбирався в комп'ютерах і програмних рішеннях, а також мав глибокі знання в галузі автомобілів і мототехніки. Кажуть, що йому під силу було відремонтувати практично будь-який пристрій.

Вдавалися йому й кулінарні витвори. Навіть згодом, під час служби у війську, знаходив час і можливість приготувати щось із душею, щоб потішити побратимів смачненьким. А до війська він пішов у вересні 2019 року - підписав контракт з Повітряними Силами Збройних Сил України. Служив у званні солдата на посаді водія обслуги зенітного артилерійського відділення.

Коли розпочалася масштабна війна, Олексій приєднався до мобільної вогневої групи протиповітряної оборони (ППО). Разом із товаришами він активно знищував повітряні загрози, такі як ворожі ракети та безпілотники. З квітня до вересня 2024 року він виконував бойове завдання на Сумщині, а під час наступальної операції в Курську брав участь у військових діях на території Росії. На жаль, 18 серпня 2024 року Олексій отримав осколкове поранення.

Чоловік проявив себе в бою з гідністю: за надзвичайну відвагу та героїзм у бойових ситуаціях 23 вересня 2024 року Головнокомандувач Збройних Сил України вручив солдату Куцому Олексію Олександровичу Золотий хрест — одну з найвищих нагород ЗСУ.

Чоловік продовжував би захищати свою Батьківщину. Проте серце солдата, який служив у зенітному артилерійському відділенні 143-ї роти охорони в/ч А2287 під позивним "Solo", не витримало навантаження. 23 жовтня 2024 року Олексій пішов з життя. Його смерть настала через розрив аорти та значну тампонаду серця, що стали наслідком перенесених на ногах мікроінфарктів і серцевої недостатності...

Побратими Олексія розповідають, що довго не могли повірити у цю втрату. Їм і досі дуже бракує товариша, який завжди випромінював упевненість, був готовий підставити плече у найважчі моменти. Військові його частини, з якими він служив з 2019 року, продовжують відвідувати його могилу, підтримують його матір та кохану Аліну, з якою Олексій мріяв створити сім'ю. Бережуть пам'ять про нього й обіцяють, що прийдуть до нього на цвинтар і після Перемоги.

Вони розповіли, що Олексій дуже любив пісню гурту ТНМК "Завтра". Він часто цитував слова, які були його життєвим кредо: