У пам'ять про полковника Миколу Павлишена, який носив позивний "Дракон".

Покинувши військову службу ще до початку конфлікту, він знову відгукнувся на поклик серця і повернувся до армії, коли війна розпочалася.

Полковник Микола Павлишен, бойовий офіцер і керівник відділу підготовки 19-го армійського корпусу оперативного командування "Південь", з'явився на світ 6 березня 1967 року в селі Яланець, що в Томашпільському районі Вінницької області. Він виріс у сім'ї звичайних колгоспників. Свою середню освіту отримав у місцевій школі, де також зустрів свою майбутню дружину.

Микола успішно пройшов всі етапи своєї військової кар'єри.

Після строкової служби, де він проявив лідерські якості та фізичну підготовку, у 1986 році вступив до Рязанського повітряно-десантного училища на факультет десантно-штурмових військ.

Після отримання звання лейтенанта Павлишен отримав призначення в містечко Хирів, розташоване на Львівщині. Саме там він розпочав свій шлях в офіцерській військовій кар'єрі, поступово піднімаючись від командира взводу до посади командира десантного батальйону у складі військової частини.

У червні 2002 року я завершив навчання в Національній академії оборони і розпочав свою службу в одній з провідних десантних бригад на посаді заступника командира.

У грудні 2003 року Микола розпочав свою викладацьку діяльність у Військовій академії в Одесі, а згодом продовжив у Львівській національній академії. Він пройшов шлях від викладача до заступника декана факультету та керівника кафедри аеромобільних військ. За час роботи в цьому навчальному закладі він підготував сотні майбутніх офіцерів, багато з яких нині займають керівні посади в військових частинах та командуванні Сил оборони України.

У 2010 році він залишив військову службу, але з початком російської агресії в 2014 році, керуючись покликом душі, знову вступив до лав армії. У Одесі він заснував батальйон спеціального призначення "Шторм" і очолював його протягом двох років. Підрозділ успішно виконував складні бойові місії на сході країни, здобуваючи трофеї у вигляді броньованої техніки та озброєння.

У період з 2019 по 2020 рік він продовжував свою службу в прикордонних військах, обіймаючи посаду керівника центру підготовки мобільних сил та резервістів Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України. Згодом він вирішив вийти у запас.

Але 20 грудня 2021 року, розуміючи подальше загострення на фронті, яке готував ворог, Микола поновлюється на службі на одну з ключових посад в оперативному командуванні "Південь" Сухопутних військ ЗСУ.

З початком повномасштабного вторгнення полковник Павлишен очолював оборону одного зі стратегічних об'єктів у місті Южноукраїнськ та не допустив прориву військ противника. Згодом ефективними управлінськими діями зміг організувати оборону та забезпечити безпеку в регіоні.

Через декілька місяців полковник Павлишен оперативно почав виконувати бойові завдання заступника командувача угруповання військ, бригадного генерала Михайла Драпатого на південному напрямку з метою деокупації Херсонщини.

Як сильного керівника та справжнього патріота згадує про полковника Павлишена міський голова Вознесенської міської територіальної громади Євген Величко.

Мені пощастило особисто знати полковника Павлишена, який носив позивний "Дракон". Він був відданим офіцером, сильним лідером і справжнім патріотом України. Під час бойових дій у Вознесенському районі ми не раз разом приймали ключові рішення, спрямовані на укріплення обороноздатності та безпеки нашої громади. Його професіоналізм, стратегічний підхід і бойовий досвід суттєво вплинули на організацію оборони південної частини та захист Вознесенщини, - зазначив міський голова.

За словами Величка, "Дракон" активно долучався до захисту стратегічно важливих об'єктів, а також здійснював управління військовими під час контрнаступу в Херсонській області. Крім того, він зробив вагомий внесок у розробку ефективної системи підготовки підрозділів ЗСУ. Микола постійно перебував у зоні бойових дій або на навчальних полігонах, готуючи військових. Він завжди щиро вірив у наших людей, в українську ідентичність і наш бойовий дух.

"Микола Миколайович завжди ставив солдата на перше місце. Він ставився до підлеглих так, що всі його вважали наставником, брали приклад справжнього офіцера. Мав величезний досвід, яким ділився постійно. Коли "оркостан" почав тероризувати цивільну інфраструктуру безпілотниками, він оперативно зібрав групу інструкторів, навчив та підготував з метою масштабування досвіду. Організував підготовку груп протидії. На той час не було ні програм підготовки, ні якихось книжок, цивілізований світ вперше зіткнувся з такою загрозою. Завдяки величезному військовому досвіду Миколайович навчив, підготував та організував протидію БПЛА на південному напрямку", - каже інструктор одного з навчальних центрів Сухопутних військ на позивний "Гора".

Протягом служби Миколи його сім'я неодноразово змінювала місця проживання, але завжди залишалася єдиною. Разом із дружиною Ларисою вони виростили двох донечок.

"Коля завжди був для мене і наших дітей вірною опорою, мудрим порадником, взірцем честі та героїзму. Він виявляв надзвичайну турботу як батько і чоловік. Про нього можна говорити безкінечно; це була людина з щирим добрим серцем, дотепна та розумна. Ми прожили чудове життя, часто подорожуючи та проводячи разом багато часу, поки не розпочалася війна в 2014 році," - ділиться своїми спогадами пані Лариса.

Микола був яскравим взірцем офіцерської честі, вірності, мужності та стійкості. Усім, хто його знав, він слугував прикладом для наслідування. Він залишався вірним своїй присязі перед народом України до останнього подиху.

Полковник Павлишен трагічно загинув під час виконання своїх обов'язків 20 листопада 2025 року. Його поховали на західному кладовищі в Одесі.

На сайті Президента України створена петиція про присвоєння полковнику Миколі Павлишену почесного звання Героя України (посмертно), яку можна підтримати за цим посиланням.

"До самого кінця Микола Миколайович залишався вірним військовій присязі та служив Українському народу. Я вважаю, що його подвиг заслуговує на гідне вшанування. Тому я підтримую ініціативу збору підписів для надання йому звання Героя України (посмертно)", - зазначив міський голова Вознесенська Євген Величко.

"Він залишався на службі до останнього дня. Вірний присязі. Вірний Україні. Його життя -- це приклад честі, професіоналізму та самопожертви. Ми просимо мешканців Південноукраїнська підтримати цю петицію та поширити її. Підпис -- це наш спосіб сказати: ми пам'ятаємо, ми вдячні, ми не забудемо", - закликають у КНП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня".

Вічна пам'ять і слава нашому Герою!

Павло Бальковський

Зображення: Сторінка Валерія Курка у Facebook, з публічних джерел.