Отримано нелегально — поверни. Як функціонує цивільна конфіскація в Україні.

Багато людей вже могли натрапити на інформацію про те, як Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вилучає майно у недоброчесних чиновників, оцінене на мільйони гривень, без попереднього винесення вироку. Яскравим прикладом є резонансна справа 2021 року, коли було конфісковано 1,2 млн грн у вже покійного Іллі Киви, отриманих від оренди чужої "жомової ями".

Конфіскації тривають і в наш час. Наприкінці серпня Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення квартири, що належала керівнику одного з ТЦК Вінницької області, вартістю близько 2 мільйонів гривень. Аналогічна ситуація сталася і з начальником одного з підрозділів Державного бюро розслідувань, у якого було вилучено активи на суму 7 мільйонів гривень.

Ці конфіскації в Україні почали здійснюватися з 2019 року, коли законодавці значно вдосконалили сучасний механізм протидії корупції — цивільну конфіскацію активів, які не мають обґрунтованого походження.

Тільки за цей неповний рік до ВАКС надійшло десять позовів від прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) з вимогою конфіскувати активи на десятки мільйонів гривень. Це сума, що відповідає вартості майна, яке, ймовірно, посадовці намагалися сховати від правоохоронних органів.

Що ж таке ця загадкова конфіскація? Давайте розглянемо це детальніше.

Визнання активів без обґрунтування та їхнє вилучення на користь держави, інакше кажучи, цивільна конфіскація — це правовий механізм, що дозволяє суду примусово реквізувати майно у корумпованих чиновників, яке вони не могли придбати легальним шляхом.

Візьмемо як приклад справу депутата Криворізької райради Григорія Рябикіна. 2021 року він разом із дружиною купив елітний автомобіль Mercedes-Benz S 450 за 3,6 млн грн, проте на момент купівлі вони загалом мали збережень і доходів лише на 1,7 млн грн. Звідки у Рябикіна з'явилися додаткові 1,9 млн грн, депутат не зміг пояснити, тому суд визнав ці кошти необґрунтованими та конфіскував їх у дохід держави.

Для цивільної конфіскації неважливе доведення вини людини у вчиненні злочину чи іншого правопорушення. Важливим є лише факт отримання активу, законність якого неможливо підтвердити.

Тут цікаво, що конфіскація необґрунтованих активів не є покаранням -- це лише спосіб відібрати у посадовців те майно, яке вони отримали незаконно та походження якого намагалися приховати від правоохоронців.

Яскравим прикладом цього є колишній керівник департаменту превентивної діяльності Національної поліції Андрій Аносов, який у 2021 році опинився під слідством через участь у схемі отримання хабарів за видачу дозволів на зброю. Згідно з даними, учасники цієї схеми заробили від 4 до 8 мільйонів гривень. У Аносова на рахунках виявили 2,3 мільйона гривень і 35,4 тисячі доларів США, походження яких залишалося невідомим. Вищий антикорупційний суд визнав ці кошти необґрунтованими та повернув їх державі. Можливо, фігурант зміг приховати зв'язок цих фінансів із хабарями, які він, як вважається, отримував за видачу дозволів, але ВАКС не зобов'язаний розглядати такі обставини.

І таких ситуацій може бути безліч — сотні чи навіть тисячі, варто лише звернути увагу на розмаїття учасників подібних справ. Таким чином, державі необхідно відновити контроль над активами, які, з великою ймовірністю, були отримані посадовими особами внаслідок зловживання своїми повноваженнями.

Протягом п'яти років з моменту впровадження, цивільна конфіскація дійсно зарекомендувала себе як дієвий та універсальний механізм. Для того щоб повернути до державної казни певне майно, необхідно в сім разів менше часу, ніж для винесення вироку особі, яка вчинила правопорушення.

Для конфіскації сумнівного майна достатньо довести, що чиновник не міг зі своїх законних доходів придбати його безпосередньо для себе або через інших осіб. Для цього НАБУ та САП збирають докази -- переважно публічні декларації, дані з податкової, банків, державних реєстрів, сервісних центрів МВС та інше.

Виявляти такі факти їм також допомагає Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), адже досить часто неузгодженості знаходять під час перевірки декларацій посадовців чи моніторингу способу їхнього життя працівниками цього відомства. Так сталося у вересні із подружжям посадовців Нацполу Денисом Цвєтковим та Іриною Лемешевою, у яких НАЗК виявило необґрунтовану квартиру за 2,4 млн грн. Докази разом із позовом проти подружжя уже направлені на розгляд до Вищого антикорупційного суду, який єдиний в Україні розглядає такі справи та конфісковує необґрунтовані активи.

Варто врахувати, що для цивільної конфіскації важливі не лише сама наявність спірного майна у представників держави чи місцевого самоврядування, а і його вартість -- вона має перебувати в межах від 1 003 500 до 9 841 000 грн (у 2024 році).

Верхня межа, що регулює кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (стаття 368-5 Кримінального кодексу України), вступає в силу, коли посадова особа отримує активи на суму, що перевищує 9 841 000 грн. Ця планка підлягає щорічному перегляду. Що стосується нижньої межі, вона пов'язана з ефективністю застосування цього механізму. Витрати держави на організацію процесу цивільної конфіскації, які включають збір доказів прокурором та доведення необґрунтованості активу в суді, повинні забезпечити досягнення позитивних результатів.

Станом на грудень ВАКС ухвалив 16 рішень у таких справах: 14 разів суд застосував цивільну конфіскацію, а двічі відмовився це робити, шість справ ще перебувають на розгляді в першій інстанції ВАКС і дві справи переглядає апеляція.

Найяскравішим свідченням успішності цього механізму стало кількість конфіскованих активів. За більше ніж три роки вдалося повернути державі 51 мільйон гривень, а також наразі на стадії розгляду знаходяться справи, завершення яких може принести ще приблизно 26,7 мільйона гривень.

Цього року, після відновлення процесу декларування, ми спостерігаємо значний ріст кількості позовів, поданих САП. На 11 грудня прокурори подали десять позовів, деякі з яких мають рекордні суми. Наприклад, 8,7 млн грн стосуються заступника начальника Головного управління Нацполу Києва Тараса Полієнка, а 7 млн грн — начальника територіального сервісного центру МВС на Дніпропетровщині Олександра Савченка. Деякі з цих позовів вже були розглянуті та задоволені ВАКС.

Наведені нами цифри є лише початковим етапом для розуміння потенціалу цивільної конфіскації, оскільки на цьому шляху виникло чимало труднощів. Однією з основних проблем стало призупинення декларування внаслідок повномасштабної агресії з боку Росії.

Хоча питання щодо зупинки декларування вже було вирішено, все ще залишаються аспекти, які потребують уваги. Нещодавно ми в Transparency International Ukraine провели детальне дослідження щодо цивільної конфіскації. Виявилося, що хоча процес і прогресує, він не є безперешкодним.

Наприклад, неузгодженість судової практики в таких справах дає змогу фігурантам заробляти на їхніх необґрунтованих активах. А все тому, що судді й досі не прийшли до спільного знаменника, що саме слід конфісковувати -- саме майно чи його вартість?

Значна частина рішень ВАКС зобов'язувала посадовців сплатити до скарбниці вартість майна станом на момент його придбання. Проте такий підхід не враховував, наприклад, що з часом ціна на нерухомість зростає, і на цих коливаннях можна заробити.

Схожа ситуація виникла в справі Анни Бісюк, начальниці відділу Львівської митниці, чию квартиру визнали необґрунтованим активом. Замість конфіскації самої нерухомості було вирішено стягнути 1,86 млн грн, витрачених на її придбання. Однак, за три роки, що минули з моменту купівлі квартири до ухвалення рішення про конфіскацію, з урахуванням зростання цін на нерухомість (особливо в західних регіонах України), чиновниця могла отримати прибуток у сумі 3 млн грн.

Для вирішення цієї проблеми ВАКС має здійснити конфіскацію або самого активу, або його поточної вартості, замість того, щоб стягувати суму, що відповідає вартості майна на момент його покупки.

Крім того, часто особи, які є фігурантами справ, мають майно не безпосередньо, а через номінальних власників — родичів або друзів. Це ускладнює процес розгляду справи. Такі особи не зобов'язані подавати декларації, і в законодавстві не зазначено, що суд може перевіряти фінансові можливості цих осіб для придбання спірного майна. Тому необхідно, щоб парламентарі надали суду повноваження перевіряти майновий стан осіб, які мають стосунок до посадовців.

В українському законодавстві не визначено чітких процедур збору доказів у подібних справах. Закон передбачає, що вирішення цього питання здебільшого лежить на прокурорах і суддях, але цього недостатньо. Наявність невизначеності в правилах збору може призвести до того, що отримані докази виявляться недопустимими для розгляду в суді.

Тому Вищий антикорсуд має напрацювати єдині критерії та підходи для збору доказів. Це дозволило б прокурорам отримувати якіснішу доказову базу та мати більше шансів на отримання справедливого рішення.

Цивільна конфіскація є відносно новим інструментом, що має величезний потенціал, який держава може використовувати у боротьбі не лише з корупцією. Ці можливості не є просто теоретичними — вони були окреслені в Стратегії повернення активів. Крім того, у квітні 2024 року Європейський Союз ухвалив Директиву 2024/1260, яка передбачає, що цивільна конфіскація має поширюватися також на активи, здобуті злочинними угрупуваннями, у випадках, коли їх вилучення через кримінальне провадження є неможливим.

Перед тим, як рухатися далі, надзвичайно важливо проаналізувати та терміново виправити існуючі проблеми, що виникли під час використання цивільної конфіскації. Хоча вибірка рішень Вищого антикорупційного суду є невеликою, вона містить важливі висновки щодо визнання активів необґрунтованими, що свідчить про необхідність удосконалення цього механізму.

Однак з перших результатів застосування цивільної конфіскації ми також бачимо, що вона вирішує багато завдань у боротьбі з корупцією. Тож сподіваємося, що ці успіхи стануть реальним стимулом для покращення можливостей для такої практики.