Не лише рідне місце "Щедрика": що особливого в Тульчині та звідки походить його назва.

Пропонуємо ознайомитися з Тульчином – справжньою перлиною Поділля, яка має історію, що налічує понад чотириста років.

У Вінниччині є одне місто, яке втілює в собі велич європейських палаців, драматичну історію та всесвітньо відому музичну спадщину. Тульчин, розташований на Поділлі, славиться як батьківщина "Щедрика" композитора Леонтовича, а палац Потоцьких вражає своєю красою і розмірами.

Це місто, де кожен камінь пам'ятає історію, де архітектурна краса поєднується з музичним генієм, а трагічні сторінки минулого не затьмарюють прагнення до майбутнього. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Тульчин знаходиться на південному сході Поділля, в живописній долині, оточеній пагорбами, де річки Тульчинка та Сільниця впадають у Південний Буг. Це місто виконує функції адміністративного центру Тульчинського району та міської громади у Вінницькій області.

Походження назви міста Тульчин залишається предметом обговорення серед науковців. Вважається, що цей топонім, ймовірно, виник від праслов'янського кореня "тулити", що перекладається як "приближатися, приховуватися". Це пояснюється тим, що місто розташоване в долині річки, де місцеві мешканці шукали укриття від вітрів та ворогів.

У документах Львівського магістрату від 3 липня 1648 року воно згадується як Нестервар -- одна з низки населених пунктів на Східному Поділлі з компонентом "-вар" у назві: Калинвар (Умань), Рокошвар (Шаулиха), Нестерварка (Нестеровці).

Ці "угорські" форми, ймовірно, були приватною ініціативою власників маєтків -- родини Калиновських. Однак вчені вважають, що основою для Нестервара став не Дністер, як можна подумати, а топонім Нестеровці. Сучасна ж назва Тульчин, швидше за все, походить від річки Тульчинки, на якій стоїть місто.

Перше документальне свідчення про Тульчин відноситься до 1607 року, коли король Сигізмунд III Ваза надав право на місто генералу Валентію-Александру Калиновському, який представляв подільські землі. Раніше Тульчин перебував у власності шляхетного роду Струсів.

Історія Тульчина являє собою різнобарвний мозаїку змін державних кордонів: це місто було частиною Речі Посполитої, короткий час слугувало сотенним містечком Брацлавського полку, з 1672 по 1699 рік знаходилося під контролем Османської імперії, а після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році стало частиною Російської імперії.

Справжній розвиток Тульчина почався 18 червня 1726 року, коли київський воєвода Франц Салезій Потоцький отримав контроль над містом і його околицями. Пізніше його маєтності успадкував син Станіслав "Щенсний" Потоцький, який у 1782 році розпочав зведення палацово-паркового комплексу "Хороше".

Цей ансамбль, відзначений величчю та елегантністю, став предметом порівняння з найпрестижнішими резиденціями Європи. У його створенні взяли участь француз Лакруа, голландець Меркс і англієць Міллер. Навколо палацу були висаджені рідкісні дерева, екзотичні рослини та спеціальні породи худоби, що перетворило Тульчин на важливий осередок аграрної культури свого часу.

Незважаючи на велич палацу, Тульчин активно розвивався як центр ремесел і торгівлі. У 1848 році тут була заснована цукроварня, а також діяли шкіряний завод, млини, фабрики та численні дрібні підприємства. На початку XX століття місто стало свідком революційних подій 1905 року, а в період 1917-1920 років влада неодноразово переходила від УНР до більшовиків, Директорії, денікінців і гетьманських сил.

Микола Леонтович займає важливу позицію в історії Тульчина. З 1908 року композитор жив і творив у цьому місті, де створив сотні хорових творів. Саме тут, у 1914 році, з'явився на світ його знамените "Щедрик", яке згодом здобуло міжнародну популярність як різдвяний хіт.

Після повернення у 1919 році Леонтович заснував у Тульчині музичну школу й працював над оперою "На русалчин Великдень". Проте в січні 1921 року композитор був убитий агентом повітчека, обірвавши блискучу творчу кар'єру.

З 1991 року Тульчин існує в умовах незалежної України, активно розвиваючи свої промислові, освітні та культурні сфери. Серед основних туристичних привабливостей міста виділяються палац Потоцьких, який називають "подільським Версалем", а також музична спадщина, що залишилася після Миколи Леонтовича.

Раніше видання "Телеграф" повідомляло про місто, яке розташоване всередині "річкової підкови". Його назва походить від перших мешканців, які в минулі часи проживали "за ліщиною".