Мова воїнів

Велику частину моєї діяльності складають, власне, голоси та історії бійців. Іноді я ділюся їхніми цитатами на своїй сторінці. Це важливо, адже я прагну зберегти їхні слова в оригінальному вигляді — "непідправленими", щоб зберегти характерні риси їхньої мови. Наприклад, за акцентами і діалектами я майже завжди можу визначити, з якого регіону походить солдат: Чернігів, Полтава, Вінниця... Подолян з Вінничини, наприклад, легко впізнати за твердими закінченнями дієслів: "ходит", "робит", "знают"; або за акцентуванням: "бАжання", "насамперЕд".

У фрагментах, які я представляю, зберіг певні характеристики мови військовослужбовця.

Говорить побратим - піхотинець:

-Коли нас ноччю зненацька взяли КАБами, вони лягали отак от від нас - такий самий був бліндажОк - поперед нас метрів десять вони лягали. І от перекриття просто - ххху! - здуло. Зняло. Тоді було дуже страшно. В думках уже прощався з рідними.

Але, слава Богу, припинилося. Ми до ранку вижили. Зразу почали окопуватися ще глибше, маскуватися. Ну, відновлювати позицію.

Оце от дуже запам'яталося.

Один з наших отримав поранення від fpv. Нам довелося швидко накласти турнікети і вивести його, при цьому проходячи через «откритку», де все було видно. На щастя, ми встигли перебігти. Я був не один, поряд був мій товариш, "Іззі" - ми по черзі несли пораненого. Спочатку я брав його на плечі, потім він. Нам потрібно було подолати приблизно двісті метрів. Ззаду ще один хлопець був, не легкий. Якби не ця чергова зміна, я б, напевно, не впорався з тією відстанню. Але так, ми вдало його винесли. Зачекали на евакуацію, яка забрала його. Врешті-решт, хлопець залишився живим.

-В мене є родичі, однокласники, які зараз за кордоном, от. Даже і в мій адрес була фраза: "Ми тебе туди не посилали". Я кАжу: "То понятно, кАжу. Тільки завдяки мені і таким як я ви ще будете мати змогу повернутися в цю країну. Но єслі ми тута не вдержимся - ви вже сюди не повернетесь. Бо не буде куди".

Ось моя думка: якщо людина не бажає йти на війну, то навіщо примушувати її? Я ж не можу просто так затягнути її сюди за ногу! Нехай навіть ТЦК затримує когось і направляє, але якщо така особа потрапить на другу лінію, вона все одно знайде спосіб втекти. Чи варто взагалі відправляти людину, яка не хоче служити? Вона просто втече.

Проте, в будь-якому випадку, комусь доведеться братися за зброю. Адже якщо всі відмовляться, то, гадаю, усім зрозуміло, до чого це може призвести.

На мою думку, існує ще певний запас людей – хоч і невеликий, але все ж він наявний.

-Я от думаю завжди про дружину, про сім'ю свою. Батьків якби у нас уже немає, а от у мене є рідна сестра, про яку я думаю. Є дружина. Балакаю з ними, коли вихожу вже з позиції. Вони мені надают якби такої наснаги - працювати, вистоювати це все, триматись.

Олексій МАСЛОВ