Кожен велосипедний заїзд — це поєднання РЕБів та дронів: 65-річний волонтер вже чи не об'їздив пів України на своєму ровері - Стиль життя | Експрес онлайн

Чоловік зазначає, що незважаючи на свій вік та проблеми зі здоров'ям, він все ще готовий сісти на велосипед і, подолуючи відстані, підтримувати армію.

Усе своє життя я працював водієм, а в 2018 році став депутатом селищної ради. Моя мета полягала в захисті прав людей і контролі за діяльністю влади, але незабаром почалися погрози і тиск, -- ділиться Олександр Каніболоцький. -- Щоб впоратися зі стресом, я сідав на велосипед і їздив по околицях Опішні. З часом мої маршрути розширилися до сусідніх районів та областей, що дозволяло мені позбавлятися від негативних емоцій і підтримувати себе в активному стані.

За словами пенсіонера, його волонтерська діяльність на підтримку армії розпочалася ще під час АТО. Зокрема, у 2019 році він організовував збір коштів і надсилав необхідні речі та обладнання для батальйону на честь Шейха Мансура.

Незважаючи на численні візити до військкомату, мене не призвали до армії через мій вік. У 2022 році я вирішив об’єднати свою пристрасть до велоспорту з благодійною діяльністю. Мій перший велопробіг відбувся до Батурина і назад, що склало 500 кілометрів. Я подолав цю відстань на своєму старенькому велосипеді "Україна", який дістався мені у спадок від батька. Цей заїзд дозволив зібрати 12 500 гривень, які ми разом з однодумцями витратили на закупівлю шин для бійців 72-ї окремої механізованої бригади. У 2023 році я здійснив велоподорож до Бучі (Київщина) і назад, проїхавши 850 кілометрів. Цього разу вдалося зібрати 26 тисяч гривень, що дозволило завершити збір на придбання автомобіля. У 2024 році я знову вирушив до Бучі, пройшовши 900 кілометрів, але обрав інший маршрут. Того ж року я також здійснив поїздку до Ужгорода. Завдяки цим двом останнім велопробігам ми зібрали понад 2 мільйони 200 тисяч гривень, які були витрачені на придбання РЕБів, безпілотників, автомобілів, зарядних станцій та турнікетів.

П'ятий велопробіг Олександр Каніболоцький розпочав з Опішні 25 травня цього року. Із собою взяв прапор, речі першої потреби, запчастини до ровера. Щодня у соцмережах він звітує про здоланий шлях, дає реквізити, аби охочі донатили.

"Цього разу мій маршрут проходив через такі міста, як Кременчук, Кропивницький, Вінниця, Хмельниччина та Прикарпаття, -- ділиться своїми враженнями пан Олександр. -- Наразі я спілкуюсь з вами з Коломиї. Я вже проїхав 976 кілометрів! Залишилось близько 70, але мене попередили, що далі буде важко. На шляху є тривалий підйом довжиною 1,5 кілометра. Мій велосипед без передач, тому мені доведеться нести його в руках, що буде нелегко. Але в цій подорожі я зустрічаю багато добрих людей. Водії сигналять, деякі зупиняються і надають фінансову допомогу. Я ночую в готелях та спорткомплексах, а іноді мене приймають до себе небайдужі волонтери з місцевості."

В середньому Олександр Каніболоцький щодня долає від 120 до 150 кілометрів. Проте це залежить від погодних умов.

Іноді я долаю лише 70 кілометрів за день, особливо коли вітер дме прямо в обличчя, -- ділиться він. -- І, зрештою, вік дає про себе знати. Під час свого першого велопробігу я відчув різкий біль у серці і ледве добрався до фінішу. А в передостанній раз мене вразив жахливий дискомфорт у шлунку. Додому я повернувся потягом і одразу ж вирушив до лікарні. Там мені виявили виразку. Лікар порадив забути про велопробіги. Але це не зламало мій дух. Лікування та дієта дали свої результати — виразка загоїлася, і я знову сів на велосипед. Адже нашим бійцям у окопах доводиться значно важче. Війна стає все жорстокішою, а вимоги лише зростають.