"Гроші залишилися невидимими": 650 тисяч гривень, які Наталя Заболотна збирала на "будинок Леонтовича", безслідно зникли - повідомляють ЗМІ.

Екскерівниця "Мистецького арсеналу" Наталя Заболотна зібрала приблизно 650 тисяч гривень для реалізації проекту реконструкції "будинку Миколи Леонтовича" у Вінницькій області. Однак, за сім років жодні будівельні роботи не були розпочаті, а зібрані кошти зникли безслідно. Як повідомляє "Апостроф", ситуація викликає занепокоєння.

Видання нагадує, що сумнівною є навіть історична цінність проєкту, оскільки в самому будинку Леонтович не жив, а справжня хата при церкві, де служив його батько, згоріла під час пожежі наприкінці 19 століття.

"Зараз ми просто очікуємо, коли будівля остаточно завалиться, щоб знести її і не псувати вигляд навколишнього ландшафту," - висловив свою думку голова Сустиківської селищної ради Леонід Дідух.

У 2015-2016 роках місцева адміністрація ініціювала проєкт створення меморіалу на території напівзруйнованого будинку. Планувалося демонтувати цю споруду та встановити пам'ятник композиторові. Однак проєкт реновації "будинку Леонтовича" був підхоплений громадською організацією "Фонд гуманітарного розвитку України", заснованою та очолюваною Наталією Заболотною, колишньою директоркою "Мистецького арсеналу". Її співпартнером став Київський інститут Кеннана, керівницю якого, Катерину Смаглій, звільнили через підтримку проросійських наративів. Серед співзасновників організації також був художник Віктор Гріза.

Організація Заболотної займалася охороною трьох ключових об'єктів культурної спадщини. Окрім "будинку Леонтовича", до їхніх проектів входили "відновлення" басейну "Чайка" в Сирецькому парку Києва, а також реконструкція боксерського клубу "Спарта" в Каневі, Черкаської області. Додатково, в рамках ініціативи SOSFuture/SOSМайбутнє, на інтерактивній карті були відзначені пам'ятки, що підлягають знищенню. Згідно з інформацією на сайті Фонду, його останнє оновлення відбулося в 2019 році, а веб-ресурс sosfuture.com.ua востаннє був активний в середині 2021 року.

"Будинок в Шершнях оголосили "національною спадщиною". Тут організовували виступ хору "Щедрик", благодійні виступи митців, наприклад, скрипаля Іллі Бондаренка. У 2018 році для привернення уваги до об'єкта, тут організували фестиваль "Шершні Леонтовича", який мав стати щорічним, але протримався всього два роки. "Реставрацію" будівлі пообіцяв профінансувати фонд тодішнього народного депутата і голови Федерації боксу Володимира Продивуса. Водночас фонд заявив про початок робіт з реконструкції садиби, адже до цього було проведено конкурс, на якому перемогло архітектурне бюро Олексія Семирога-Орлика", -- додає автор.

Фінансування для реновації відбувалося у декілька етапів. На кінець 2017 року вдалося залучити 250 тисяч гривень завдяки підтримці благодійників. У липні 2018 року ця сума збільшилася до 350 тисяч гривень, за словами Заболотної. В тому ж році скрипаль Ілля Бондаренко зробив внесок у розмірі 150 тисяч гривень, як інформували місцеві ЗМІ. Крім того, 100 тисяч гривень було перераховано Семирозу-Орлику за його внесок у проект, за словами Заболотної. Також, під час концерту на початку 2020 року, було зібрано кошти на "будинок Леонтовича". На сцені Культурного центру Freedom Hall виступали Наталя Могилевська, Тayanna, Тоня Матвієнко, Jerry Heil, Viktoria Vasalati, та Анна Буткевич, але в підсумку вдалося зібрати лише 150 тисяч гривень.

За словами Дідуха, гучні обіцянки стосовно реновації будинку та перетворення села Шершні на "туристичний центр" були поширені напередодні парламентських виборів 2019 року: "Приїжджали, обіцяли відремонтувати все, залучити туристів. Але після виборів усе це забулося". Щодо витрат, він зазначає: "Куди поділися ці кошти? Ніхто не здійснював жодних дій. Ми ж так і не побачили цих грошей".

Сьогодні будівля виглядає так само, як і до старту проєкту - тільки без фінансування. Через 7 років зусиль Заболотної не залишилося нічого: ані культурного центру, ані туристичного маршруту, ані відбитків витрачених коштів.

"Будівля Леонтовича" продовжує перебувати в занедбаному стані, і її демонтаж виглядає лише як питання часу. Існує велика ймовірність, що проект слугував лише приводом для збору фінансів, які в подальшому не були використані за призначенням. Проте головне питання залишається без відповіді: хто нестиме відповідальність за втрачену можливість створення культурного центру?" – підкреслює автор.