Группа компаний GDP. Это еще одна структура, связанная с ФСБ и возглавляемая генералом Комогоровым, которая сумела проникнуть на территорию стран ЕС — Центр журналистских расследований.

Расследование ЦЖР "Бизнес & прикрытие. Как компании "чекистов" заякорились в портах и странах ЕС" о группе компаний "Ekohidrotechnika", которая работает в портах России и стран Балтии и имеет связь с отставными генералами российских спецслужб во главе с экс-заместителем директора ФСБ Виктором Комогоровым, получило продолжение в медиа Литвы и Латвии. Журналисты онлайн-издания 15min и телеканала TV3 присоединились к расследованию ЦЖР и дополнили его новыми фактами и документами, подтверждающими наши выводы и версии.

Мы завершаем наш сериал о международной сети бизнеса ФСБ, представив информацию о новой группе компаний — GDP Group. В ней мы обнаружили две семьи, которые на протяжении многих лет являются партнерами "чекистов", а также несколько "спящих" проектов и новые примеры того, как российские спецслужбы свободно действуют на территории Европы.

Нагадаємо основні моменти з попередніх статей. Досліджуючи діяльність колишнього офіцера ФСБ Андрєя Шкрабо, який під виглядом гуманітарного представника Росії працював у тристоронній контактній групі "Мінська-2" та координував дії з проросійським політиком Віктором Медведчуком, ЦЖР виявив, що цей "чекіст" також активно займався бізнесом. Він очолював компанії, які виконували днопоглиблювальні роботи в портах кількох країн та мали тісні зв'язки з високопосадовцями російських спецслужб у відставці. Зокрема, з генерал-полковником Віктором Комогоровим, який раніше обіймав посаду заступника директора ФСБ і керував відомою 5-ю Службою, що здійснює операції за межами країни, у тому числі на території пострадянських держав.

Останнє розслідування Центру журналістських розслідувань виявило складну мережу компаній "Ekohidrotechnika" (EHT Group). Ця організація, що розпочала свою діяльність ще в 90-х роках минулого століття, отримала у власність земснаряди та баржі, які раніше належали радянському тресту "Балморпуть". Вона активно функціонує через пов'язані юридичні особи в Росії, США, Литві, Латвії, Німеччині, Україні, Панамі, на Кіпрі та Мальті. Протягом часу засновники і керівники компаній змінювались, так само як і прапори, назви, власники і менеджери суден. Ці зміни значно ускладнювалися збройною агресією Росії проти України та західними санкціями, введеними з 2014 року. Станом на сьогодні, флот EHT Group розподілений таким чином: три судна під російським прапором, два з яких на момент написання статті перебувають у порту Усть-Луга (згідно з даними Marinetraffic), а третє, після виходу з порту Азов більше місяця тому, востаннє було зафіксовано на підході до Санкт-Петербурга, після чого його транспондер відключився. Ще два судна групи під прапором Сент-Кіттс і Невіс нині стоять у порту Риги, на території суднобудівного заводу.

Між російськими, литовськими та латвійськими підприємствами існують як історичні, так і сучасні зв'язки, які були детально розглянуті в попередній частині розслідування ЦЖР. "Посередниками" у цій мережі виступали високопрофесійні офіцери спецслужб, досвідчені менеджери та члени родини Бородіних (Бородінсів): Олександр Бородін, який є громадянином України та Латвії, його син Александрс Бородінс разом із дружиною Каріною Бородіною, а також українець Володимир Літовкін, на якого зареєстровані підприємства групи в Литві та на Мальті.

В якості прикладу тісних і заплутаних зв'язків розглянемо компанію Green Line Shipping, яка зареєстрована в Клайпеді, Литва. Володимир Літовкін значиться як бенефіціарний власник у реєстрах (цей факт також підтверджено ЦЖР), а директором є Алєксандрс Бородінс-молодший. Ця компанія є 100%-м власником функціонуючого російського товариства з обмеженою відповідальністю "Балтгеотрест", директором якого у період з 2015 по 2017 рік був співробітник ФСБ Андрєй Шкрабо. Після його відставки керівництво компанією перейшло до Алєксандра Аттара, який згодом створив ТОВ "Бюро морских проектов и технологий". Відповідно до даних реєстру IMO, ця компанія в даний час управляє судном Liman від імені власника. Крім того, уряд РФ надав їй у червні 2022 року дозвіл на виведення з Росії трьох суден групи EHT до країн Балтії: "Poseidon I", "Astra" та "Baltic Digger".

Своєю чергою, наступником Аттара як засновника пітерського ТОВ "Азимут-Вектор" з березня 2019 року і донині є Алєксандрс Бородінс, котрий саме з двох - невідомо, бо ІПН не вказаний в реєстрі. Як свідчать дані злитих баз, у березні 2019 року обидва Бородіних відвідували Санкт-Петербург: батько у перші три дні місяця, син -- 17-18 березня.

Що нового про EHT Group?

Хоча ТОВ "Балтгеотрест" залишається активною компанією, Алєксандрс Бородінс-молодший у відповіді на запит від видання "15 min" заявив, що її засновник — компанія Green Line Shipping, яку він очолює, — "не веде жодної діяльності в Росії через накладені санкції".

Важливо зазначити, що з 2014 року країни Європейського Союзу, Сполучені Штати та інші держави вводять санкції проти Росії у відповідь на збройну агресію РФ проти України, що включає незаконну анексію Криму та Севастополя, а також початок конфлікту на Донбасі. Паралельно з цим, поки західні компанії покидали російський ринок, один з Бородінсів став єдиним власником днопоглиблювальної фірми "Азимут - вектор" у Санкт-Петербурзі. Ця компанія продовжувала свою діяльність і, більш того, з 2022 року, після введення нових санкцій у зв'язку з повномасштабним вторгненням, змогла перетворити свої збитки на прибутки, отримавши в 2024 році чистий прибуток у розмірі 1,5 мільйона рублів.

Нагадуємо, що "кримські санкції" Європейського Союзу, які діють з 2014 року, включають низку обмежень, зокрема заборону на вхід суден до портів Автономної Республіки Крим та Севастополя, а також на проведення фінансових угод з організаціями на окупованому півострові. Тим не менш, у червні та серпні 2015 року земснаряд "Ignis" (IMO: 6600620), під російським прапором і змінивши назву на Igris/Vyborgskiy-1/Liman (наразі), заходив до порту Євпаторії, хоча його реєстраційним власником вже була кіпрська компанія Etrecat Limited, що належить Алєксандрсу Бородінсу-молодшому. Судно перебувало в санкціонованому порту протягом чотирьох місяців. Згідно з припущеннями моніторингової групи Blackseanews, якщо в цей час земснаряд здійснював роботи з розчищення фарватерів та підходів до причалів, то його власник та менеджери могли отримати оплату від окупаційної адміністрації, що також суперечить санкційним заходам.

Алєксандр Бородінс-молодший також зазначає, що компанія Green Line Shipping не виступає в ролі судновласника. Проте, дані з бази суден IMO свідчать про протилежне: з 2004 року литовська компанія є реєстраційним власником судна "Saulkrasti" і залишається ним до сьогодні.

У тексті зазначено, що місцем "гніздування" латвійських компаній з групи "Ekohidrotechnika" є місто Рига, вулиця Лудзас, 2. Ця будівля належить компанії, бенефіціаром якої є Ірина Бородіна. Протягом року тут була зареєстрована філія Green Line Shipping, яка згодом була ліквідована. Адресантом (C/O) є компанія Bureau Ship Services, що з 2012 року виконує функції оператора та ISM-менеджера для судна "Saulkrasti" та ще трьох суден, що входять до флоту EHT Group.

"Я абсолютно не впевнений, чи баржа "Saulkrasti" все ще перебуває в порту Усть-Луга. На мою думку, це судно було утилізовано на металобрухт багато років тому через свій вік," -- зазначив Бородінс-молодший у відповіді журналістам видання "15 min".

Я кардинально не поділяю думки пана Бородінса, оскільки сервіси на кшталт Marinetraffic та інші онлайн-платформи, що відстежують місцеперебування та маршрути суден за допомогою AIS, надають зовсім іншу інформацію. Зелена позначка на карті свідчить про те, що судно "Saulkrasti" перебуває в порту Усть-Луга, де його періодично фотографують морські репортери. Це дає змогу підтвердити, що судно не було утилізоване на металобрухт багато років тому, як стверджує А. Бородінс.

Останнє з тверджень, яке викликає в нас сумніви, належить Бородінсу-молодшому. Під час спілкування з литовськими журналістами він зазначив: "У мене немає ні прямих, ні непрямих зв'язків з ФСБ, і я не маю знайомств з жодним діючим чи колишнім високопосадовцем ФСБ, а також ніколи їх не мав". Крім того, він стверджує, що не підтримує особистих зв’язків з громадянином Росії Андрієм Шкрабо.

Важко уявити, як вони могли розійтись, немов кораблі в океані, якщо ФСБшник Шкрабо протягом кількох років очолював ТОВ "Балтгеотрест" — російську філію Green Line Shipping, директором якої був Бородін-молодший. В цей же період компанія отримувала найзначніші доходи від контрактів з Росморпортом. Чи справді "чекісти" не ділилися прибутками з "материнською" компанією, і чи не хвилювався її керівник про те, як йдуть справи у "дочки" за кордоном?

Ще одна суттєва деталь: до 2016 року "Балтгеотрест", російська дочка литовської компанії, була співзасновницею ТОВ "Балтинвестпроект", власниками якого з 2014 року і донині є генерал ФСБ Віктор Комогоров і Ахмєд Дзаміхов.

У попередньому розділі розслідування ЦЖР було вказано, що вдалося знайти лише одне медіа-згадування про Бородіна-старшого в ролі керівника "Ekohidrotechnika Ltd." (США). Однак, жодних зображень або біографічних деталей про нього не виявлено ані в інтернеті, ані в злитих базах даних. Це змусило нас припустити, що інформацію могли свідомо видалити через його ймовірний зв'язок з КДБ-ФСБ. І наше припущення виявилося вірним.

Ґуна Ґлейзде, журналістка програми "Нічого особистого" на TV3, долучилась до розслідування та виявила в Державному архіві Латвії важливі документи. У 2018 році, відповідно до спеціального закону, Латвія розпочала процес відкриття архівів КДБ Латвійської РСР. Першими на веб-сайті Державного архіву були опубліковані оцифровані картки агентів КДБ. Зокрема, на сайті https://kgb.arhivi.lv/ можна знайти картку агента КДБ Олександра Вікторовича Бородіна, чиї ім'я, дата народження (20.05.1957) та адреса повністю збігаються з особистими даними особи, яка є предметом нашого розслідування.

Бородін, родом із села Голубече, що в Крижопільському районі Вінницької області, працював штурманом на судах тресту "Балтморпуть". У 1983 році його завербувало КДБ, де він отримав псевдоназву "Борода". Згідно з інформацією з картки, він був агентом 4-го відділу КДБ, створеного у 1981 році з метою контррозвідувального захисту об'єктів транспорту та зв'язку.

Цей аспект яскраво підкреслює висловлювання нашого експерта Павла Лакійчука, що вербування членів екіпажів цивільних суден стало звичною практикою для КДБ та ГРУ при виконанні розвідувальних та диверсійних місій. Судно "Балтморпуть", яке діяло по всьому світу, слугувало ідеальним цивільним прикриттям для таких операцій. Сучасні компанії, що виникли на основі його спадщини, продовжують використовувати досвідчених фахівців-днопоглиблювачів "Балтморпути", що є підкресленим на сайті EHT Group як ознака їхньої високої кваліфікації. Доказом того, що робота земснарядів в портах країн ЄС і НАТО може забезпечити доступ до чутливої інформації, служить контракт на днопоглиблювальні роботи в Клайпедському порту, який виконувався компанією Green Line Shipping на суму 4,9 мільйона євро. У контракті зазначено, що порт зобов'язаний надавати компанії дані про підводні комунікації та батиметричні карти, а також ці роботи включали доступ до терміналу зрідженого газу в Клайпеді.

Такою ж звичною практикою КДБ-ФСБ-СЗР було і є використання сімей шпигунів-нелегалів для глибокого вкорінення в іноземних країнах. Про сімейні тандеми радянських і російських шпигунів знято десятки документальних і художніх фільмів. Найвідоміший з останніх шпигунських детективів -- серіал "Американці", в сюжет якого лягла реальна історія сімʼї російських агентів ФСБ Андрєя Бєзрукова і Єлєни Вавіловой, викритих ФБР у 2010 році.

У нашому розслідуванні виявилось три сімʼї громадян Росії, Латвії і Литви, повʼязаних спільним бізнесом із генералами російських спецслужб у відставці. Крім родини Бородіних-Бородінсів це сімʼї Дзаміхових та Бастене-Каваляускас. Усі вони об'єднані ще однією бізнес-групою "чекістів" -- GDP Group.

Сімейні зв'язки в бізнесі "чекістів" та "неактивні" проекти.

Обʼєднання компаній під назвою GDP Group юридично не оформлене, але публічно заявлене на сайті, домен якого зареєстрований в російській доменній зоні влітку 2015 року. Доступ до сайту був закритий у кінці 2024 року, тож можна сказати, що Група компаній GDP проіснувала не менше 10 років. Дані про її склад і діяльність ми знайшли у веб-архіві сайту, де, на жаль, не всі розділи відкриваються.

Погляд відразу вихоплює вже знайомий логотип міжнародної групи компаній EHT, а на її сторінці знаходимо лого ще двох російських ТОВ: "Балтгеотрест" (багато разів згадувана "дочка" литовської Green Line Shipping) та "Балтинвестпроект", якою навпіл володіють генерал ФСБ Віктор Комогоров та Ахмєд Дзаміхов.

Раніше ЦЖР коротко згадував про бізнес-історію партнера Комогорова, проте, оскільки в подальшому з'являться назви деяких компаній і імена осіб, доцільно нагадати про їх зв'язки. У період між 2012 і 2013 роками Ахмєд Дзаміхов опинився у серйозному конфлікті, що включав чеченських міліціонерів, яких вважали охоронцями Кадирова, і московських правоохоронців, які прикривали торгівлю краденими автомобілями преміум-класу, а також викрадення і катування людей. Дзаміхов був затриманий у "Матросській тишині" разом із чеченськими колегами, але справа врешті-решт розвалилася. З 2014 року Дзаміхов стає бізнес-партнером генерала ФСБ і засновником багатьох компаній, таких як "Балтинвестпроект", "ИВЭК", "Джидипи груп" та "Джидипи гео". Усі ці підприємства зареєстровані в Москві за адресою: вул. Кузнецький міст, 21/5. Саме тут також розташовані юридичні адреси "Міжнародного фонду сталого розвитку" (МФУР) і заснованого за його підтримки АТ "Інститут технологій сталого розвитку". Поруч, у будівлі № 22 на цій же вулиці, розміщується громадська приймальня ФСБ.

Серед засновників і керівників Фонду -- генерали у відставці Віктор Комогоров і Віктор Орлов, а також ТОВ "Джидипи групп" Дзаміхова, нині уже -- молодшого. Два роки тому Ахмєд Дзаміхов передав свою частку компанії (76%) сину Артуру Дзаміхову, народженому у 2004 році у шлюбі з громадянкою Литви Лілією Євгеньєвной Бастене.

Лілія Бастене-Дзаміхова та Ахмєд Дзаміхов — це подружжя, чиє фото було опубліковано на ресурсі "15 min" та KibOrg.

Проте вони могли опинитися в полі зору спецслужб ще до того, як стали подружжям у 2006 році. У 2003 році Лілія Бастене майже одночасно, з різницею в один місяць, стала співзасновницею двох російських фірм: "ТК ЛБ Виктори", де її партнером був Дзаміхов, та "ЛБ ИКАЛТО ХХІ століття" — разом з Анзорі Аксентьєвим, відомим під прізвищем Кікалішвілі. Аксентьєв був бізнес-партнером кримінального авторитета Отарі Квантрішвілі в "Ассоциации ХХІ век", яка займалася шоу-бізнесом (Квантрішвілі був убитий за замовленням), мав дружні стосунки з Іосіфом Кобзоном і "Тайванчиком"-Тохтахуновим, що призвело до його репутації члена російської мафії. Проте це не завадило йому двічі балотуватися на пост президента РФ, внаслідок чого він змінив своє прізвище.

Примітно, що у час партнерства з Бастене-Дзаміховою Кікалішвілі-Аксентьєв засвітився у скандалі з імпічментом президента Литви Роландаса Паксаса, якого підозрювали у зв'язках з російською оргзлочинністю та фінансуванні його кампанії росіянами. Детонатором події став злив у медіа запису телефонних розмов російського бізнесмена Борисова, який фінансував виборчу кампанію Паксаса і вимагав подяки у вигляді активів, пов'язаного з російською оргзлочинністю Аксеньєва- Кікалішвілі з членами команди президента Литви.

Насправді це можна розглядати як телефонний шантаж. Альона Гетьманчук, нинішній представник України в штаб-квартирі НАТО, а раніше - директор Центру "Нова Європа", висловила припущення в статті для ZN.UA, що витік запису бесід бізнесменів міг бути організований російськими спецслужбами з метою скомпрометувати Роландаса Паксаса, який активно працював на розширення ЄС і НАТО в східному напрямку.

У вільній економічній зоні Калінінграда, на території викупленої бази "Военторга" Бастене-Дзаміхова разом із "інвестором із Грузії "збудувала виноробний завод, але на бізнес була здійснена рейдерська атака, яка у часі співпала із арештом Дзаміхова. Судячи з подальшого розвитку подій, подружжя Дзаміхов-Бастене отримало міцний дах і місце у розгалуженому бізнесі "чекістів".

На зображенні, зробленому в Москві у 2015 році, Лілія Бастене-Дзаміхова присутня на зустрічі з представниками вільної економічної зони Jafza (Об'єднані Арабські Емірати). Її супроводжує Юрій Грачов, генеральний директор "Джидипи груп", а також генерал-майор у відставці та член президії міжнародного фонду "чекістів" МФУР.

За даними литовських журналістів з "15 min", прізвище Бастене належить Лілії з її попереднього шлюбу, в якому вона виховує сина Валдаса Бастіса (народився 1985 року) та доньку Снєгуоле Бастіте, яка тепер носить прізвище Каваляускієне (народилася 1990 року). Обидва діти активно беруть участь у сімейному бізнесі, пов'язаному з відставними генералами ФСБ як в Росії, так і в Литві. У 2010 році Валдас Бастіс став партнером матері у французькій виноробній компанії Vinunion International, а в 2015 році — партнером генералів Комогорова та Алєксандра Бородіна в московській компанії "Оператор экотехнопарков", основна діяльність якої полягає в зборі та утилізації відходів.

До складу GDP Group, як вказано на сайті групи, входять дві компанії зі співзвучними назвами -- "Nanteja" та "Energeja", зареєстровані у Вільнюсі у 2014 році.

Акціонерами компанії "Nanteja" з основним видом діяльності гуртова торгівля хімічною продукцією стали брат і сестра Валдас Бастіс і Снєгуоле Каваляускієне та їхній вітчим Ахмєд Дзаміхов.

Валдас також є керівником компанії, яка досі активна, точніше, яка ожила після 2022 року. Як свідчать публічні фінансові звіти, до того часу її доходи були ближче до нуля, а після -- стрімко рости аж до чверті мільйона євро. І стала прибутковою. Чим займається -- невідомо, бо сайту не має і ніякої публічної діяльності не веде.

Компанія "Nanteja", яку очолює Еймонтас Каваляускас — чоловік Снєгуоле та зять лілії Бастене — стала головним акціонером "Energeja", володіючи 51% акцій у вражаючому оточенні російських "чекістів". Дивно, але одним із засновників цієї компанії протягом семи років був Віктор Комогоров, колишній заступник директора ФСБ, що координував діяльність спецслужби за межами країни, зокрема у Литві. Також 8% акцій належали компанії "ИВЭК" Ахмєда Дзаміхова, якою керував Андрєй Шкрабо. Інші 33% були у власності російського ТОВ "ТВЕЛЛ-Энергия", розробника у сфері ядерної енергетики, який є партнером і постачальником послуг для концерну "Росатом".

У 2021 році відбулись зміни у складі акціонерів російської компанії: на місце Комогорова прийшла його колега з міжнародного фонду "чекістів" Анна Бакуліна, яка займає позицію віце-президента з консалтингу та проектів сталого розвитку МФУР. Вона також є володаркою подяк від усіх основних силових структур РФ. Частку компанії в розмірі 24% отримав ще один міжнародний бізнесмен, Михайло Любарський, родом з Донецька і громадянин Ізраїлю, який має різноманітні бізнес-інтереси в Росії, від Санкт-Петербурга до Хабаровська.

Чим же займалась "Energeja" до своєї ліквідації у 2024 році? Основним видом діяльності, як і в "Nanteja", в реєстраційних даних значиться гуртова торгівля хімічною продукцією. Однак на сайті GDP Group компанія представлена як розробник спеціальних технічних рішень для ВПК, атомної промисловості, авіа- і суднобудів ництва. І навіть як розробник проектів підземних атомних теплоелектростанцій. Набагато цікавіше ніж торгівля хімічними товарами звучить і презентація на сайті компанії "Nanteja": повідомляється, що що вона розробила унікальну технологію для іммобілізації радіоактивних, хімічних, токсичних і органічних відходів, і "Росатом" дав дозвіл на її випробування. І, що примітно, у Литві ніхто про такі унікальні технології і таких колоритних інвесторів досі ніхто не чув.

Юрате Дамуліте, редакторка відділу розслідувань видання "15 min" (Литва), яка з колегами долучилась до розслідування, розповіла, що публікація ЦЖР дуже їх зачепила, адже йдеться про таку чутливу тему як безпека і "тіньовий флот" Росії в Балтиці.

Обидві фірми — "Energeja" та "Nanteja" — згідно з даними на вебсайті GDP Group, нібито займалися важливими напрямками в Литві, такими як атомна енергетика та утилізація хімічних відходів. Це надзвичайно серйозні сфери діяльності, і виникає безліч запитань: чому раніше ми не чули про ці компанії, які займаються такими критично важливими питаннями? В акціонерному складі "Energeja" ми помітили Комогорова та Шкрабо, і нас вразило, що ці особи прямо володіли компанією, не приховуючи своїх імен за посередниками, як це часто трапляється.

Журналістам "15 min" вдалося зв’язатися по телефону з колишнім директором компанії "Energeja" Еймонтасом Каваляускасом, який є чоловіком співзасновниці "Nanteja" Снєгуоле з Клайпеди. Він визнав, що підприємство ніколи не займалося серйозною діяльністю. Протягом розмови його версії змінювались: спочатку він стверджував, що не було жодної діяльності і що він був єдиним працівником, а потім почав говорити про те, що компанія надавала інтернет-послуги, хостинг та інші подібні сервіси. Крім того, Еймонтас Каваляускас згадав, що у 2014 році він відвідував Швейцарію для зустрічі з Віктором Комогоровим, але вона не відбулася через зміни у планах Комогорова.

Каваляускас зазначає, що його запросили на роботу через оголошення. Можливо, воно було розповсюджене в обмеженому колі близьких або в спільноті DGP. Адже в двох литовських компаніях, які мають зв'язки з російськими "чекістами", зібралася велика родина: Дзаміхов, а також син і донька його дружини Лілії Бастене від попереднього шлюбу, разом із її зятем.

Фінансові звіти компанії "Energeja" підтверджують слова Каваляускаса про наявність лише одного співробітника та невисокий дохід, який не покривав витрат, внаслідок чого компанія працювала зі збитками. Постає питання: чому? Чому протягом десяти років утримувати збиткову компанію, і за які кошти? Відповідь очевидна — це не звичайний бізнес. Це може бути прикриття для іншої діяльності або "сплячий" проект, що чекає свого часу для активізації.