Євген Бойко: Чому я переконаний, що Бог обрав Митрополита Епіфанія для керівництва Церквою.

Здається, ще вчора Блаженніший Епіфаній був інтронізований на престолі Київських митрополитів. А у вівторок, 3 лютого, минуло вже сім непростих років з того дня: три роки пандемії, чотири - повномасштабної війни. І всі сім років - зусилля задля об'єднання українського Православ'я.

Цей текст я створюю як українець, християнин та особа, якій не байдужа ситуація Православної Церкви в Україні. Це не критика чи оцінка, а моя особиста роздума.

Протягом багатьох років мені неодноразово випадала можливість зустрічатися з Митрополитом Епіфанієм під час його візитів до Львова. Я спостерігав, що те, що для багатьох могло здаватися лише дотриманням протоколу — вшанування пам’яті загиблих на місцях їх поховань та участь у церемонії врученні нагород родинам героїв — для Блаженнішого було набагато більше, ніж формальність. Це була справжня прояв людяності та глибокої щирості.

З кожним роком моє переконання стає все сильнішим: Святий Дух обрав Митрополита Епіфанія на посаду Предстоятеля ПЦУ в цей складний період. І ось чому я так вважаю:

По-перше, він є гармонійно збалансованим лідером.

В сучасних умовах це має критичне значення. Єдність у Православ'ї не є настільки залежною від Предстоятеля, як це має місце в католицизмі. Тому особисті якості лідера часто відіграють ключову роль. Відомо, що стиль керівництва Патріарха Філарета був досить авторитарним. Коли УПЦ КП та УАПЦ, з їхнім козацьким духом свободи, об'єдналися, а політична ситуація в країні різко змінилася, новий Предстоятель міг би призвести до швидкого розпаду Церкви. Але цього не сталося. Незважаючи на лагідність Владики Епіфанія та його молодий вік для такої високої посади, ми не стали свідками жодного серйозного внутрішньоцерковного конфлікту: Церква залишилася єдиною і стійкою. Це не є випадковим явищем.

По-друге, варто згадати про ситуацію з Патріархом Філаретом.

Не вдаватимусь у деталі. Минуть роки - і багатьом стане соромно за те, як вони використали літнього ієрарха задля власних амбіцій і, ймовірно, виконуючи замовлення з Кремля.

У цій ситуації Митрополит Епіфаній продемонстрував глибоку пастирську мудрість та християнське смирення. В умовах активної інформаційної кампанії, що проводилась "так званими" прибічниками Патріарха Філарета, він зробив важливий крок, відвідавши його. У відповідь старець завітав до Митрополита. Це стало свідками всієї України: як тих, хто її любить, так і тих, хто прагне розділити. Синівська любов, пастирська мудрість і християнське смирення виявились сильнішими за будь-які слова. Після зустрічі 5 листопада 2025 року Патріарх Філарет висловив: "Слава Богу, що ми можемо спілкуватися таким чином. Нам слід проявляти любов і постійно дякувати Богу за всі Його благодіяння".

По-третє - приєднання громад до Православної церкви України.

Протягом семи років більше ніж дві тисячі парафій вийшли з Московського патріархату. Значні собори у Вінниці, Черкасах, Володимирі-Волинському, Хмельницькому, Чернігові, а також храми й будівлі Києво-Печерської лаври - тепер належать Україні.

Цей процес є складним і часто супроводжується болем. Московський патріархат без жодних заперечень передає цілі єпархії під контроль Кирила Гундяєва на окупованих територіях, проте коли парафії переходять до Православної Церкви України, здіймається справжній юридичний та інформаційний шум. Цю ситуацію супроводжує масштабна проросійська інформаційна кампанія за межами країни, що прагне сформувати образ України як держави, де "переслідують за релігійні переконання".

Тиск на Предстоятеля колосальний. Проте, коли спостерігаєш за ним, цього зовсім не помічаєш.

І ще одна характеристика, яка має для мене особливе значення, – це здатність налагоджувати взаємини.

Навіть ті, хто критикує Митрополита Епіфанія, навряд чи зможуть заперечити, що він є беззаперечним лідером. У часи, коли влада і суспільство все більше віддаляються одне від одного, він вміє налагоджувати діалог як із державою, так і з людьми. Ця ситуація нагадує про роль Церкви в Візантії, де патріархи часто виступали єдиною силою, що підтримувала суспільство під час криз, запобігаючи його розпаду і хаосу. Соціологічні дослідження підтверджують цей факт: Митрополит Епіфаній є найвідомішим релігійним лідером в Україні.

Ім'я "Епіфаній" має свої корені в грецькому терміні "Богоявлення". І, напевно, це не випадковість. Протягом семи років Господь керує Своєю Церквою через цю особу, і я в цьому абсолютно переконаний.