Десантник Ігор Пастушенко пропав безвісти восени 2023 року. Рідні змогли провести його в останню путь лише через рік - Життєві історії | Експрес онлайн

Зображення з колекції Ольги Пастушенко.

Сміливість, внутрішня сила, чесність і справедливість - саме такими якостями відзначають Ігоря Пастушенка його родичі та друзі. Він брав участь у бойових діях з липня 2022 року, зазнав серйозного поранення, але, пройшовши через тривалу реабілітацію, знову вирушив на фронт.

Ігор провів своє дитинство в Дзюнькові, що на Вінниччині. Пізніше він переїхав до села Кисляк, де працював водієм навантажувача на агропідприємстві, -- ділиться спогадами дружина героя, Ольга Пастушенко. -- Він мав складний і впертий характер, але завжди випромінював позитив та був справжнім веселуном.

Я познайомилася з майбутнім чоловіком на роботі. "Спочатку у нас не було наміру будувати стосунки, особливо враховуючи, що Ігор уже пережив невдалий шлюб. Проте він завжди підтримував свого сина. З часом ми почали зустрічатися, і врешті-решт одружилися," – розповідає моя співрозмовниця. "У нас народилася донечка Домініка, якій зараз п’ять років. Ігор виявився надзвичайно дбайливим, відповідальним і ніжним батьком. Він прагнув, щоб наше життя було комфортним, і робив для цього все можливе. Планував купити власний будинок, відкрити майстерню для автомобілів і займатися ремонтом, що було його справжньою пристрастю. У нього були золоті руки." Але всі ці мрії зруйнувала велика війна. У липні 2022 року Ігоря Пастушенка мобілізували.

Він подзвонив і з радістю повідомив, що став частиною легендарної 80-ї десантно-штурмової бригади. У вересні чоловік отримав серйозне поранення на сході, -- продовжує його дружина. -- Але після тривалої реабілітації він знову повернувся на Донеччину, де взяв участь у запеклих боях. Незабаром Ігоря перевели до 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Далі його чекало навчання в Німеччині, у місті Рамштайн. Після цього він став інструктором. Про війну він не любив говорити, адже спогади про загиблих товаришів приносили йому великий біль.

Останній раз Ольга спілкувалася з чоловіком 18 вересня 2023 року. "Ігор сказав, що вирушає на завдання і не зможе зв'язатися деякий час, -- розповідає вона. -- Через кілька днів ми отримали повідомлення про те, що він зник безвісти. Пізніше стало відомо, що це сталося поблизу Вербового в Запорізькій області. У той день противник обстрілював наші позиції з протитанкових ракетних комплексів і FPV-дронів протягом семи годин. Через шість місяців після зникнення чоловіка мені зателефонував слідчий з Черкас і повідомив, що в рамках обміну полоненими ворог повернув тіло разом з документами Ігоря. Він також попросив провести повторний аналіз ДНК. 13 вересня минулого року стало відомо, що є збіг з ДНК нашої доньки та свекра. І наші сподівання на те, що Ігор ще живий, були розбиті".

Останнє прощання з 30-річним головним сержантом відбулося у його рідному селі Дзюньків, згідно з його заповітом. За мужність, виявлену під час служби, бійця було посмертно відзначено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

"Найскладніше — це пояснити донечці, що її тато більше не зможе обійняти і розрадити, — говорить дружина героя. — Це так невірно, що війна відбирає найцінніших."