Це залишається непоміченим для пасажирів. Один день з життя вінницького трамвая триває 20 хвилин.

* Ми відвідали закулісся вінницької трамвайної системи, проїхалися маршрутом разом із водійкою та дізналися, як за понад 110 років трансформувався один із ключових символів міста Вінниця.

Для багатьох мешканців Вінниці трамвай є таким звичним елементом повсякденності, що вони рідко задумуються про його роль. Щоранку численні вагони вирушають на свої маршрути, транспортують тисячі людей між різними частинами міста, а ввечері повертаються до депо. Для пасажирів усе виглядає просто: прийшов на зупинку, дочекався свого трамваю і відправився у подорож. Однак за цим звичайним процесом ховається праця сотень людей, які забезпечують функціонування цієї системи.

Для того щоб заглянути в цю роботу зсередини, ми відвідали трамвайне депо, провели частину зміни поруч із водійкою трамвая і також завітали до музею, який зберігає понад столітню спадщину вінницького електротранспорту.

Повний випуск про вінницький трамвай доступний за наведеним нижче посиланням або на YouTube-каналі "Михайло Курдюков".

Коли переважна частина мешканців міста ще у сні.

Територія депо починає оживати задовго до світанку. Поки вікна більшості будинків ще темні, сюди вже приїжджають водії, диспетчери та ремонтники. Для когось зміна починається о п'ятій ранку, для когось -- ще раніше. Водійка трамвая Катерина Дерев'янко прокидається ще до сходу сонця.

Мій ранок розпочинається о четвертій годині. Мені потрібно трохи часу, щоб дістатися до місця роботи. І так проходить п’ять днів на тиждень, а потім два дні вихідних, -- ділиться вона.

Для працівників громадського транспорту підйом на світанку став звичним явищем. Водії мають визначений час прибуття, коли вони зобов'язані бути на своєму робочому місці. Важливо з'явитися не пізніше ніж за 25 хвилин до початку зміни.

-- Запізнитися я не можу, бо вагон має вчасно виїхати на лінію.

Перед тим, як водії отримають дозвіл на виконання своїх обов'язків, вони проходять медичну перевірку. Лікарі вимірюють артеріальний тиск, оцінюють загальний стан їх здоров'я і лише потім дозволяють вирушати в рейс. Хоча для пасажирів цей процес залишається непомітним, саме він є початковим етапом кожної робочої зміни.

Після медичного огляду у деяких є можливість насолодитися кавою, тоді як інші миттєво прямують до своїх вагонів. Частина працівників добирається до депо на службовому транспорті підприємства — автобусах та тролейбусах, що організовані спеціально для співробітників.

У цей момент Катерина направляється до свого Tram 2000. Ці швейцарські трамваї за останні роки стали звичним явищем для мешканців Вінниці, але перед кожним відправленням водій повинен впевнитись у справності вагона.

Огляд починається зовні. Водій обходить трамвай, перевіряє кузов, освітлення, дзеркала та інші елементи. Потім переходить до салону.

Необхідно оглянути салон, щоб впевнитися, що там немає нічого, що не повинно бути, або якихось ушкоджень. Якщо ти не звернула уваги на проблему і покинула територію депо, то це вже лягає на твої плечі.

Такі перевірки здаються дрібницею лише на перший погляд. Катерина пригадує випадок, коли під час огляду помітила тріщину на дзеркалі. Пошкодження швидко усунули, але якби його не виявили до виїзду, пояснювати ситуацію довелося б уже водійці.

Поки тривають перевірки, депо поступово наповнюється звуками, які більшість містян ніколи не чує. Десь запускають компресори, десь перевіряють електроніку, а десь уже готують до роботи наступний вагон. За кілька десятків хвилин це велике господарство почне роз'їжджатися по всьому місту.

"Чотири роки ставлю собі це питання"

Професія трамвайного водія досі викликає цікавість у багатьох людей. Особливо, коли за кермом знаходиться молода жінка. Однак Катерина не намагається надати своїй роботі романтичного відтінку і відверто зізнається, що досі не може точно пояснити, чому колись вирішила піти саме цим шляхом.

Я не можу зрозуміти, чому обрала шлях водійки. Протягом чотирьох років ставлю це запитання собі, але так і не знаходжу відповідей.

Вона не ділиться байками про те, як у дитинстві мріяла стати водієм трамвая чи захоплювалася технологіями. Лише зазначає: це професія, що забезпечує певний рівень стабільності.

-- Для мене це суто робота. Тут стабільна зарплата, вчасно її виплачують, соцпакет. Зараз тут більш-менш непогані умови. Заробітну плату хотілося б у рази три більшу, але жити можна, -- сміється вона.

Втім за чотири роки з'явилися речі, які вона справді полюбила. І мова не лише про сам транспорт.

Найбільше мене захоплює той момент, коли день розпочинається і завершується. Світанки заворожують. У моїй галереї зберігається безліч фотографій і відео, які я роблю на ходу. Я ціную своїх колег, з якими можна обмінятися думками і посміятися. Останнім часом мене також надихає сам процес керування.

Коли трамвай вирушає з території депо, місто починає повільно оживати. На зупинках з'являються перші люди, які чекають на свій транспорт, магазини відкривають свої двері, а автомобільний рух стає активнішим. Для водія ж це лише початок його робочого дня.

У цей день Катерина вирушає на маршрут номер 4. Вже на початку поїздки з депо вагон підлягає перевірці гальмівних систем. У Tram 2000 існує декілька таких систем, серед яких є і аварійна. Тому перша частина маршруту слугує також для оцінки технічного стану вагона.

Протягом зміни водії не лише керують транспортом. На кінцевих зупинках вони перевіряють салон, стежать, щоб усі пасажири вийшли, а за можливості дивляться, чи не залишив хтось свої речі. А залишають їх регулярно.

На думку Катерини, серед виявлених предметів можна зустріти документи, мобільні телефони, ключі, сумки та різноманітні особисті речі. Усі знайдені речі передаються диспетчерам. Проте іноді після пасажирів залишаються не лише забуті предмети.

Часто завдають шкоди та залишають після себе сміття. Іноді навіть викрадали вогнегасники з салону.

Проте найбільш виснажливим аспектом своєї діяльності вона вважає не технічні виклики, а взаємодію з людьми.

-- Протягом всієї зміни може зустрітися чимало пасажирів, яким все не так. То ти не так поїхала, то не там зупинилася, а чого ти так довго їдеш.

Особливо складними стають ситуації, коли через аварії чи перекриття вулиць доводиться терміново змінювати маршрут.

-- Мені ревізори наші кажуть: у центрі обмеження руху, їдь по Хмельницькому шосе. А в мене в салоні купа людей, всі їдуть на роботу. І всі питають: а чого ти не їдеш у центр? Я ж не ухвалюю цих рішень. Я просто водійка. Мені сказали -- я зробила.

У подібних ситуаціях потрібно контролювати свої почуття.

Іноді виникає бажання відповісти грубістю. Але ти на службі. Лишаєшся на місці і усміхаєшся, адже альтернативи немає.

Незважаючи на всі випробування, у водіїв існують свої маленькі звички. Коли вони перетинаються на маршруті, колеги зазвичай вітаються один з одним. Хтось просто піднімає руку, хтось демонструє кумедний жест або виконує імпровізований танець. Ці дрібниці допомагають розважити рутину, яка неминуче виникає під час тривалих змін.

У Катерини також є її улюблений маршрут.

На мою думку, маршрут шістки є просто відмінним. Я справді обожнюю Вишеньку. Тамешні люди, здається, зовсім інші. Водії часто висловлюють думку, що пасажири в різних місцях поводяться по-різному. Але чомусь на Вишеньці вони більш привітні, -- з посмішкою зауважує вона.

Однак, щоб осягнути, чому для багатьох мешканців Вінниці трамвай є не лише засобом пересування, а набагато більше, необхідно ненадовго заглянути в минуле, в епоху столітньої давності. Саме з цією метою ми вирушаємо до музею трамвая, де зберігаються свідчення історії цієї транспортної системи, що витримала війни, зміни політичних режимів, економічні труднощі та кілька поколінь транспортних засобів.

Перший в Україні музей, присвячений трамваям.

Музей вінницького трамвая знаходиться в тому місці, де для більшості пасажирів завершується подорож, — на території депо. Він був заснований у 2013 році до 100-річчя вінницького трамвая, ставши першим спеціалізованим музеєм трамваїв в Україні. Сьогодні це унікальна локація, де можна не лише оглянути старовинні вагони, а й зануритися в різні етапи розвитку міського транспорту.

Керівник музею Олег Матюхов зустрічає нас біля монумента, присвяченого першому вінницькому трамваєві. Хоча це не справжній вагон, а його відтворена копія, саме вона дозволяє зрозуміти, як розпочиналася історія електричного транспорту у нашому місті.

Трамвайний транспорт у Вінниці був запущений в експлуатацію 28 жовтня 1913 року. На той час місто стало одним з небагатьох на теренах нинішньої України, яке впровадило електричний трамвай. Для початку XX століття це стало втіленням технічного прогресу, хоча його доступність для населення залишалася під питанням.

- У той період трамваї не були так широко доступні, як у наш час. Ціна за проїзд приблизно дорівнювала вартості послуг візника. Сьогодні це можна було б зіставити з таксі, - ділиться Олег Матюхов.

Саме тому перші пасажири трамвая були радше представниками заможних верств населення. Лише згодом цей транспорт став по-справжньому масовим.

Від пам'ятника рухаємося до музейних колекцій. Багато експонатів можна не лише побачити зовні, але й заглянути всередину. Це має особливу цінність, оскільки багато старовинних вагонів в інших містах взагалі не дійшли до наших днів.

Один із перших експонатів переносить відвідувачів у 1930-1950-ті роки. Усередині -- дерев'яна обшивка, характерні сидіння та конструктивні рішення, які сьогодні здаються незвичними.

-- Перші трамваї взагалі не мали кабіни водія. Не було навіть сидячого місця. Водій стоячи керував вагоном, -- пояснює Матюхов.

Якщо сучасний Tram 2000 більше нагадує кабіну літака з численними приладами та електронікою, то тодішня техніка була значно простішою. Водночас вона вимагала від водія не меншої уважності та досвіду.

Як вінничани стояли в чергах на трамвай

Серед експонатів особливу увагу привертає вагон Gotha T57. Саме такі трамваї німецького виробництва працювали у Вінниці з середини 1950-х до початку 1980-х років.

У свій час ці вагони вражали своїми інноваціями. У порівнянні з раніше випущеними моделями, вони стали значно тихішими, зручнішими та більш технологічно розвиненими.

— У цих трамваях були комфортні сидіння, вдосконалене освітлення, покращене опалення та автоматичні двері. Саме тут вінничани вперше почули голос водія через динамік, — ділиться Олег.

Слухаючи ці історії, складно уявити, наскільки інакше виглядали поїздки громадським транспортом кілька десятиліть тому. Наприклад, існували правила посадки, які сьогодні здалися б дивними.

Коли на зупинці з'являлися пасажири, вони формували черги на різні маршрути. На одній і тій же зупинці могла бути одразу кілька ліній. Увійти в автобус дозволялося лише через задні двері, де кондуктор займався продажем квитків. Вихід здійснювався тільки через передні двері.

Більше того, в перші роки функціонування трамвая перебувати в салоні на ногах було зовсім заборонено.

На початку пасажири мали можливість подорожувати лише в сидячому положенні. Згодом дозволили стояти тим, хто вміщався в вагоні.

Сьогодні, коли в години пік весь простір в салоні заповнений пасажирами, така система видається майже фантастичною.

Епоха Tatra та славнозвісні "гармошки"

Якщо для старшого покоління вінничан існує транспортна ностальгія, то найчастіше вона пов'язана саме з чехословацькими трамваями Tatra.

У 1971 році місто поповнилося першими вагонами Tatra T4SU. На той час вони виглядали надзвичайно сучасно. Їхні аеродинамічні форми, просторий скління та відмінні характеристики руху зробили їх втіленням нової ери в громадському транспорті.

Згодом до Вінниці почали прибувати зчленовані вагони Tatra KT4SU, які місцеві жителі швидко прозвали "гармошками". Для багатьох поколінь вінничан ці вагони стали символом міського трамвайного транспорту.

Починаючи з 1981 року і до початку дев'яностих років, Вінниця отримала більше восьмидесяти вагонів моделі KT4. Багато жителів згадують їх під прізвиськом "гармошки", -- зазначає Матюхов.

Незважаючи на свій поважний вік, історія цих вагонів у Вінниці ще триває. Два KT4 продовжують виконувати рейси на маршрутах. Крім того, саме на основі цих вагонів були розроблені модернізовані VinWay — трамваї, які виготовляються безпосередньо у Вінниці.

VinWay насправді демонструє, як застарілий рухомий склад може отримати новий імпульс. В старих вагонах зберігаються лише деякі елементи конструкції, тоді як інтер'єр, електроніка та частини кузова зазнають значних оновлень.

Під час екскурсії Олег показує ще один незвичний експонат -- так звану "сліпу корову". Так у депо називали причіпні вагони, які не мали власної кабіни водія і працювали лише у зв'язці з моторним вагоном.

Для сучасного мандрівника це може виглядати незвично, проте в минулі часи подібні рішення були звичною справою і сприяли збільшенню місткості трамвайних складів без необхідності купувати нові моторні вагони.

Коли трамвай сприймали як рудимент епохи, що пішла в небуття.

Сьогодні важко уявити Вінницю без трамваїв, які стали невід'ємною частиною її образу — вони курсують вулицею Соборною та з'єднують береги Південного Бугу. Проте в другій половині ХХ століття перспективи трамвайної системи виглядали зовсім не так оптимістично.

Олег Матюхов розповідає, що в той час у багатьох країнах світу трамвайні системи почали масово скорочувати або взагалі ліквідовувати. Автобуси й тролейбуси вважалися сучаснішими, дешевшими та перспективнішими. Рейки нерідко називали перешкодою для автомобільного руху, а сам трамвай -- застарілим транспортом. Подібні ідеї виникали і у Вінниці.

Сьогодні ще можна помітити відголоски тих змін. У 1977 році трамвай перестав курсувати проспектом Коцюбинського в напрямку залізничного вокзалу. Його маршрут було змінено, і з того часу трамвай так і не повернувся до вокзалу.

Існували також значно більш амбітні концепції. Наприклад, обговорювали проєкт унікального "метро-трамвая", який проходив би під центральною частиною міста. За цією ідеєю, трамваї повинні були курсувати тунелем під Соборною, з'єднуючи район універмагу з Центральним мостом.

Реалізувати такі проєкти так і не вдалося, найімовірніше через високу вартість будівництва. Зрештою трамвай залишився на поверхні і зберіг своє місце у транспортній системі міста.

Швейцарський вплив у вінницькому трамваї

Для старшого покоління вінницький трамвай асоціюється з вагонами Tatra, тоді як молодші пасажири вже давно вважають символом трамвайного транспорту синьо-білі вагони з Швейцарії.

Співпраця між Вінницею та Цюрихом розпочалася в 2006 році. У той час швейцарська транспортна компанія вирішила передати місту вживані, але надійні трамваї серій Karpfen та Mirage. З роками ці трамваї стали настільки звичними для мешканців Вінниці, що більшість з них навіть не підозрюють про їхнє походження.

Серед цієї колекції виділяється один з найзнаковіших вагонів міста — Karpfen №229. Цей вагон був створений у 1960 році і сьогодні має статус найстарішого діючого пасажирського трамвая в Україні, який продовжує свої рейси на регулярних маршрутах.

Поряд з ним на маршрутах можна зустріти вагони Mirage, які прибули до Вінниці після їх списання у Цюриху. Важливо зазначити, що навіть серед швейцарських шанувальників транспорту ці трамваї досі користуються популярністю. У спеціалізованих спільнотах користувачі неодноразово висловлювали задоволення від того, що колишні цюрихські вагони знову курсують в Вінниці, а деякі навіть вважають їх більш привабливими, ніж сучасні моделі.

Новий етап розвитку Tram 2000

Останніми роками головною темою для вінницького електротранспорту стали Tram 2000 -- ще одна серія вагонів, які місто отримує зі Швейцарії.

У 2023 році Вінниця отримала перші сучасні трамваї. Ці вагони є більш вдосконаленими у порівнянні з моделями Mirage та Karpfen, забезпечуючи пасажирам вищий рівень комфорту, більш плавний рух та покращені умови для поїздок. Перед тим, як вийти на маршрути, трамваї проходять етап адаптації до українських стандартів, що включає встановлення новітніх інформаційних систем та обладнання для безготівкової оплати проїзду.

Саме на Tram 2000 сьогодні працює і Катерина Дерев'янко, з якою ми провели частину зміни.

Проте співпраця зі Швейцарією на цьому не закінчується. У липні цього року було офіційно оголошено про новий етап проєкту, в рамках якого Вінниця має отримати приблизно 23 трисекційних вагонів Tram 2000 з низькою підлогою. Це стане важливим кроком у модернізації трамвайного парку міста.

Зовні ці вагони нагадуватимуть уже знайомі вінничанам швейцарські трамваї, однак матимуть значно кращу доступність для пасажирів.

Найбільший виклик -- доступність

Незважаючи на велику популярність трамвайного транспорту, одна проблема залишається невирішеною протягом багатьох років. Більшість трамвайних вагонів у Вінниці все ще мають високу підлогу. Це створює певні труднощі для людей з обмеженими можливостями, батьків з дитячими візками та літніх пасажирів.

Саме з цієї причини одним із основних напрямків розвитку стало впровадження низькопідлогового транспорту. Наразі на маршрутах вже експлуатуються оновлені моделі VinWay з низькопідлоговими секціями, а також низькопідлогові трамваї Tram 2000. Окрім цього, у депо триває виготовлення нових вставок для модернізації наявних вагонів.

Вінниця фактично обрала дві parallelні стратегії: модернізуючи існуючий парк, місто також отримує нові швейцарські вагони. Такий підхід дає змогу поступово оновлювати транспортну систему, уникаючи різкого виведення з експлуатації численних трамваїв.

Ознайомтеся також з:

Яка повинна бути ціна на проїзд у вінницькому транспорті? Ми вирішили дізнатися думку людей.

Яка вартість проїзду у Вінниці та в інших обласних центрах поблизу? Досліджуємо різницю.

Додайте ще 20 хвилин до обраних вами джерел у Google.