"Цей дрон знищує танки, а я залишився неушкодженим": 23-річний солдат, який втратив обидві ноги, поділився своєю історією.

У 2022 році молодий чоловік вирушив на захист України.

Після вибуху ворожого "Ланцета" 23-річний Євдоким Сердюк утратив обидві ноги, але не здався. Хлопець родом із Донеччини, після поранення перебрався до Вінниці. По завершенні лікування і реабілітації, ставши на протези, надихає інших поранених бійців.

Цю інформацію висвітлює кореспондент ТСН Валерій Кузнецов у своєму репортажі.

Євдоким Сердюк щодня виконує свої тренування, використовуючи шести літрові пляшки з водою, займаючись на тренажерах і підтягуючись на перекладині. Йому всього 23 роки, але він вже має статус ветерана. Після серйозного поранення на Донеччині, де втратив обидві ноги через ворожий дрон, він не піддався відчаю та продовжує боротися.

"Цей 'Ланцет' здатний знищити танки та БМП, але мене не зламав," - з упевненістю зазначає Євдоким.

Його шлях був визначений ще 10 років тому, каже Євдоким, коли він побачив оборонців, які їхали захищати Донецький аеропорт через його село Бажане. І коли 2022 року почалося повномасштабне вторгнення юнак не вагаючись пішов добровольцем.

"Мені дзвонить мій друг, вже побратим, каже поїхали у військкомат, в Покровськ, там ми і потрапили на службу 24 числа, а 1 березня я був у війську", - каже Євдоким Сердюк.

Євдоким служив зенітником у 56 Маріупольській бригаді. Прикривав позиції артилерії. Воював півтора роки у найгарячиших точках. До того дня поки його бойовий шлях не перерван ворожий "Ланцет".

Прийшов до тями вже у лікарні у Дніпрі з ампутованими ногами. Далі були тривале лікування і переїзд до Вінниці, де Євдоким заново вчився ходити - вже на протезах.

"Спочатку було надзвичайно складно, доводилося тримати баланс, адже я не був готовий до цього. Усе виглядало інакше, і потрібно було адаптуватися," - ділиться своїми враженнями Євдоким Сердюк.

Нелегко й досі, але хлопець не здається і щодня ставить собі все складніші і складніші завдання. Подолання мокрих сходів, високих бордюрів і піднімання важких бутилів. Усі тренування знімає і викладає у мережу.

"Можливо, це відео зацікавить хлопців, які отримали поранення. Може, воно стане для них джерелом мотивації навчитися, адже навіть з травмами можна принести додому воду і не лише це," - зазначає він.

Тисячі людей переглянули його мотиваційні відео. Було створено цілу реабілітаційну програму.

"Чимало хлопців вказують на аналогічну ампутацію, переглядають відео і це їх надихає. Є й такі, хто має менші травми, але все одно переживає депресію. Однак, якщо я, маючи дві ампутації, демонструю гарні результати, їм слід поглянути на це і зрозуміти, що їм легше впоратися з їхніми труднощами," - зазначає Євдоким Сердюк.

Найбільше натхнення, за словами молодого чоловіка, він отримує від своїх близьких, які завжди готові підтримати. Щоб бути ближче до сина, батьки Євдокима залишили рідну Донеччину, взявши з собою і папуг.

Євдоким стверджує, що жодного разу не відчував жалю щодо свого рішення стати добровольцем. Він переконаний, що для досягнення перемоги необхідні зусилля кожної людини. Тож він продовжуватиме знімати свої відео у Вінниці до тих пір, поки його рідне село не буде визволене від загарбників. Лише тоді він зможе знову повернутися додому.