Без жартів не скажеш: на Закарпатті серйозно називають сережки терміном, який вказує на недугу.

Українська мова ще не раз вас здивує

Діалектні вислови не тільки збагачують стиль і надають йому яскравості, але й виконують важливу функцію у збереженні мовної культурної спадщини. Вони створюють міст між сучасністю та традицією, відображаючи історію різних територій і дозволяючи відчути справжній ритм усної комунікації.

"Телеграф" вирішив поділитися інформацією про те, як у різних куточках України називають сережки. Декілька з цих назв можуть здатися досить веселими.

У Закарпатті ці жіночі аксесуари відомі під традиційною назвою "завушниці" або "заушниці". Цікаво, що це слово в українській мові також вживається для позначення запалення завушних залоз.

Окрім того, в минулі часи цим терміном позначали ритуальний аксесуар стародавніх слов'ян, який мав оберігальне значення. Це були кільця з зображеннями богів або коней, які носили на голові.

Слово "кульчики", що вживається для позначення сережок, стало популярним у багатьох частинах України. Хоча воно має польське походження (kulczyk, kolczyk), зараз це слово можна почути не лише на заході, а й у центральних регіонах, таких як Житомирська, Вінницька та інші області.

В Україні цю прикрасу також називають "ковтки". Це слово походить від праслов'янського терміна kъltati, що перекладається як "ворушити, хитати, штовхати". Ймовірно, назва виникла через коливання сережок-підвісок під час руху.

Іменник є архаїчним діалектизмом і відомий у класичній українській літературі.

Своєю чергою у творчості Івана Котляревського можна зустріти таку фразу: "Приходила і ся [Ганна] сюди .. в намисті і в ковтках".

Слід підкреслити, що вжиток зазначених слів більше характерний для старшого покоління українців. Натомість, молодь частіше звертається до цих прикрас як до сережок, що, на жаль, не зовсім коректно.

Ці слова – не просто мовні дивацтва, а яскраві свідки історії, які зберігають пам'ять про побут, вірування та повсякденність різних епох. Коли ми вживаємо такі терміни, як "завушниці", "кульчики" або "ковтки", ми немов доторкаємося до минулого, дозволяючи традиціям звучати у сучасному мовленні та нагадуючи про те, що справжня сила мови полягає в її різноманітті та живому зв’язку між поколіннями.

Нагадуємо, що ми вже згадували про іменник "хопта", який не є знайомим багатьом українцям. Раніше його використовували видатні літератори, але з часом це слово практично вийшло з вжитку.