17 грудня у Львові відбудеться прощання з чотирма героями-захисниками.

У вівторок, 17 грудня, Львів попрощається з чотирма військовослужбовцями, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у Львівській міській раді.

Міська рада звертається до жителів та відвідувачів міста з проханням взяти участь у міських церемоніях прощання і утриматися від проведення розважальних подій та святкових заходів в цей період.

Церемонія поховання Івана Вороного, Віталія Пількевича та Володимира Василюка стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Воїнів поховають на Личаківському кладовищі.

Церемонія похорону Тимура Асіфа Огли Алієва стартує о 14:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 14:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Останній шлях воїна пролягатиме до місцевого кладовища в Підбірцях.

Біографічні довідки захисників

Отримав освіту в середній загальноосвітній школі І-III ступенів №48. Після цього завершив навчання у "Львівському вищому професійному училищі харчових технологій".

Після закінчення навчання я змінив декілька робочих місць: працював адміністратором, а також займався діяльністю в торгівлі та будівництві. За словами родини, я був дуже багатогранною особистістю і завжди з ентузіазмом занурювався у нові хобі.

З початком повномасштабного вторгнення рф добровільно записався до лав територіальної оборони. Згодом доєднався до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на території Донецької та Запорізької областей.

У Володимира Василюка залишилися батько, дружина, 11-річний син, сестра та тітка.

Іван Вороний (07.02.1973 - 13.11.2024) походив із села Ліщин, що розташоване в Львівській області.

Отримав освіту в місцевій загальноосвітній середній школі, а потім здобув професію водія транспортних засобів у Жидачівському професійному ліцеї. Після завершення навчання служив у армії, виконуючи строкову службу в Закарпатті, де був частиною автомобільних військ.

Впродовж останнього періоду займався ремонтними роботами, протягом тривалого часу доглядав за хворою матір'ю. Був підтримкою та опорою для своєї родини.

У вересні 2024 року став на захист держави від російських загарбників. Виконував бойові завдання з оборони Батьківщини на Донецькому напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Івана Вороного залишилися дружина, двоє дітей, дві сестри, племінники та велика родина.

Навчався у Середній загальноосвітній школі І-III ступенів №48. Згодом здобув професійно-технічну освіту у Львові. Проходив строкову військову службу на Вінниччині у лавах внутрішніх військ.

Переважну частину свого життя він присвятив роботі торговим агентом. У вільний час його інтереси охоплювали літературу, музику та кінематограф.

З моменту початку широкомасштабного вторгнення РФ, він став на захист своєї країни від агресорів. Виконував бойові місії в Харківській та Донецькій областях у складі 13-ї бригади оперативного призначення "Хартія" Національної гвардії України. Неодноразово отримував нагороди від військового командування за свою відвагу та професіоналізм.

У Віталія Пількевича залишилися брат та двоюрідні брати й сестри.

Отримав освіту в колишній Середній загальноосвітній школі №35. Професійно-технічні навички здобув у Львові.

Професійно займався сантехнікою у фірмах "Ріел" та "Набережний квартал". Мав пристрасть до риболовлі, а вільний час із задоволенням проводив разом із дітьми.

З початком широкомасштабного вторгнення Росії, він вирішив стати на захист своєї країни та приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Спочатку проходив службу в Київській, Черкаській та Донецкій областях у складі роти охорони. Пізніше виконував бойові завдання в околицях Авдіївки, Ласточкиного, а також на території Луганської та Харківської областей, служачи в штурмовій роті.

У Тимура Асіфа Огли Алієва залишилися батьки, дружина, двоє синів, сестра та брат.